Чи може сучасна молодь, яка буквально народжується зі смартфоном у руках, відкласти гаджети й добровільно прокидатися о 6-й ранку на молитву? Досвід Крехівського монастиря св. Миколая доводить: так. З 26 по 29 березня тут відбувся вже сьомий захід для юнаків, які прагнуть пізнати монаше життя зсередини та, можливо, визначити свій подальший життєвий шлях.
Цьогорічна зустріч стала рекордною — вона зібрала 46 учасників з усієї України та навіть змусила старших ченців розчулено згадати часи духовного відродження 1990-х. Про те, що шукає молодь за монастирськими мурами, як змінився вік зацікавлених богопосвяченим життям, та про духовний досвід недавніх велелюдних реколекцій у Львові — говоримо з магістром новіціяту отців-василіян, о. Романом Мельником ЧСВВ.
«Духовна велич Львова»: Отче Романе, скільки було в Крехові хлопців цими днями?
О. Роман Мельник ЧСВВ: Ця зустріч була найбільша, вже сьома, яку ми організовуємо в такий спосіб. На ній було 46 осіб.
Журналіст: Ого.
О. Роман Мельник: Так. Це багато…
Журналіст: Звідки приїхали хлопці?
О. Роман Мельник: Це досить велика географія України. Один хлопець, який закінчує 11-й клас — з міста Херсона, з нашої парафії, де наші отці [василіяни] працюють. Ще один з міста Запоріжжя, він навчається у нас в Бучацькому колегіумі. Був хлопець з Хотина (Чернівецька область). І, без сумніву, Львівщина — це найбільший рекорд.
Журналіст: Звідки найбільше, якщо по Львівщині?
О. Роман Мельник: Шептицький (колишній Червоноград — ред.). Також зі Стоянова — це крайнє містечко між Львівською і Волинською областю. Чимало хлопців також було із сіл, зокрема з Магерова, що поблизу нас. Цікавинкою стало те, що багато з тих, хто приїхав, ніяк не пов’язані з нашими [василіянськими] монастирями.
Також читайте: О. Климентій (Стасів) ЧСВВ: «Над Кристинопольською землею сяє ореол святості»
Журналіст: Звідки вони дізналися про цей захід?
О. Роман Мельник: Через засоби масової інформації: Інстаграм, Фейсбук, а також від своїх парохів. Багато залежить від того, чи парох цікавиться і чи хоче, щоб його молодь знайомилася із богопосвяченим життям.
Журналіст: Який діапазон віку учасників?
О. Роман Мельник: Наймолодші мали 13 років, бо ми просили з 14, але з досвіду знаю, завжди попросяться й молодші. І найстарший — мав, здається, 19 чи 20 років. Середній вік — 10-11-й клас. Це переломний момент, коли молода особа роздумує, а що далі, куди їй вступити чи який життєвий шлях обрати.
Журналіст: Чи відрізнявся цей захід (вже сьомий) від попередніх?
О. Роман Мельник: Особливістю було те, що зацікавленими були хлопці 10-11 класів. Бо під час минулих з’їздів були й старші покоління, які вже десь, можливо, планували, але хотіли утвердитися. А тут — хотіли познайомитися. А далі вже робитимуть вибір: хтось, наприклад, знає, що йде до семінарії, але хотів би ще побачити наш спосіб життя.
Також читайте: Стала святою серед обстрілів. Блаженна Тарсикія – мучениця за покликання
Журналіст: Чи ділилися хлопці враженнями, які отримали за ці кілька днів?
О. Роман Мельник: Так, ми завжди стараємося в кінці запитати про те, як вони провели цей час. Без сумніву, для них стало враженням те, що ми дозволили їм бути з нами повністю в усьому, занурили їх у наш розпорядок: разом з нами вони були на трапезі, разом з нами — на молитві, також разом з нами відпочивали в різний спосіб (іноді спортивний, іноді просто якісь проходи, розмови). І тому для них це стало певним переломом, бо їм дозволили зайти в серце монастирського життя і побачити все зсередини, так, як воно є. Це для них стало таким захопленням. І також друга річ, якою вони діляться — що навіть не сподівалися стільки часу провести без телефона, без гортання тих стрічок, а займатися чимось корисним для душі і тіла.
Також читайте: О. Домінік Налисник ЧСВВ: «Я не можу дозволити собі сказати “а що з того покоління виросте?”»
Журналіст: Якраз хотів Вас запитати, чи взагалі це можливо, щоб хтось з покоління, яке народжується зі смартфоном в руках, міг стати ченцем?
О. Роман Мельник: Все залежить від того, чи молода людина має чим зайнятися. Якщо вона має чим зайнятися і їй цікаво, то не буде годинами гортати стрічки ТікТоку чи Інстаграму, а буде зайнята чимось корисним. Тут залежить, наскільки ми вміємо їх заохочувати до чогось корисного.
Також читайте: О. Михайло Лучків ЧСВВ: «Батько хотів, щоб я пішов в монастир, а мама – ні»
Журналіст: А ще скажіть, отче, може, хтось вже висловив бажання вступити на новіціят?
О. Роман Мельник: Щиро скажу, я ніколи про це не запитую. Як магістр новіціяту я можу бачити, і бути навіть переконаним, що той чи інший юнак має до цього покликання. Але якщо це зерно засіялось, його важливо не розпорпувати, не дивитися — чи росте, чи проростає. Я казав нашим братам, новикам і кандидатам, які досить ретельно це все підготували (бо 46 хлопців — це велика потуга все організувати правильно: хто де має бути, сидіти, чим займатися): наша справа зробити все якнайкраще, а решту Бог діє. Я навіть готовий до того, що буде певне здивування: хтось, можливо, казав «Та де, це не моє», а з часом може й передумати.
Журналіст: Я Вас питав про враження хлопців, а які у Вас враження від них самих?
О. Роман Мельник: З тих 46-ти, я би сказав, 80% нових. Але 20% — це ті, які вже були і приїхали вдруге. Тому я себе запитую: що їх захоплює? Думаю, це тому, що ми свідчимо чимось дійсно добрим, якщо молода людина сьогодні, маючи все, цим цікавиться і шукає. Бо тут не йдеться про їжу, ані про те, що ми їх захопили якоюсь поїздкою чи спортивним турніром, бо сьогодні вже й не знаєш чим здивувати молодь.
Також читайте: Прихована причина кризи покликань, і як те покликання розпізнати
Журналіст: Може Ви помічали у когось з хлопців за ці кілька днів «великі круглі очі»? Бо щось їх дуже здивувало чи шокувало у вас в монастирі?
О. Роман Мельник: Можливо, спочатку, коли дізналися розпорядок, що ми встаємо о 6-й годині — так, це були круглі очі. Але наші здивування — що вранці їх не треба було з ліжок зганяти: дзвінок, 6 година, всі сидять. А потім було оголошення, що «завтра в нас неділя, і сон на пів години довший» — «О-о, ура!». Але «не спішіть, бо годинник переводиться». Був такий момент, так (сміється).
Журналіст: Мабуть, братам і отцям, які пам’ятають ще 90-ті роки, така кількість хлопців нагадала часи, коли на новіціяті було багато новиків і кандидатів?
О. Роман Мельник: Це ви дуже влучно сказали. Бо коли в четвер була вечеря, і ми накрили ці всі столи, то якраз отець Василь Мендрунь, який був з 1996-го по 2004 рік магістром новіціяту, і інші брати, які вже 30 років в монастирі, кажуть: «Отче, дякую!» А я думаю: за що? А вони кажуть: «За те, що ви повернули нас на 30 років назад». Так, така фраза пролунала.
Також читайте: Крехівський новіціят: місце, куди кличе Бог
Журналіст: А яка зараз ситуація? Скільки кандидатів і новиків у Крехові станом на сьогодні?
О. Роман Мельник: Зараз маємо чотири новики з України, але також є п’ятий новик, який належить до американської провінції (чистий американець, не має українського походження): кандидатуру проходив в Америці, але їхні настоятелі вирішили, що новіціят йому краще пройти тут. Також маємо три кандидати.
Журналіст: Якщо порівняти з минулими роками, яка зараз тенденція зацікавлення чернечим життям?
О. Роман Мельник: Ще два-три роки тому мене турбували ті, хто цікавився монастирем, маючи призовний вік, так скажемо, 25 і більше років. Сьогодні таке трапляється досить рідко, і ми розуміємо, що багато хто пожертвував своїм життям, пішовши захищати нашу Україну. Тому тенденція вікових змін відчутна: тепер, якщо цікавляться монастирем, то після школи, або максимум до 20 років. Це досить відчутно сьогодні.
Також читайте: Ігумен Крехівського монастиря: «Мій тато сказав: то тут нормальні хлопці, можеш залишатися»
Журналіст: Отче, не можу не запитати Вас про реколекції, які Ви проводили в церкві Андрія у Львові, і які ми анонсували. Як вони пройшли, враховуючи, що через день після них був приліт ворожого безпілотника біля церкви Андрія?
О. Роман Мельник: Я вдячний Богові за можливість поділитися тим, що було в моєму серці, на парафії церкви Андрія. Стосовно моїх відчуттів — я виголошував реколекції, а парафіяни молилися за мене, щоб все було з Божим благословенням. Тому все пішло з певною легкістю. Також з братами ми мали Хресну дорогу. Стараємося приймати те, що Бог дає, і виконувати те, що в наших силах. А Господь певні задуми в усьому має, і в тому, що стається в нашому житті, також.
Журналіст: Дякую за розмову.
О. Роман Мельник: Хай Господь благословить.
Спілкувався Андрій Толстой
Фото (з днів заходу 26-29 березня 2026 року в Крехові): о. Роман Мельник ЧСВВ
Відео: Крехівський монастир святого Миколая
Також читайте:
Між Мартою і Марією: протоігумен Йосиф Кралька ЧСВВ про менеджмент у монастирі та виклики часу
«Не втратити віри, роблячи добро». Розмова з о. Романом Мельником ЧСВВ з обителі св. Миколая
Монастир св. Онуфрія – частичка Княжого міста, до якої можна доторкнутися сьогодні
Повязані записи
