4 серпня Церква вшановує пам’ять св. рівноапостольної Марії Магдалини. Вона одна з перших сподобилася побачити Воскресіння Христове і сповістити про це апостолам. У Євангелії про святу рівноапостольну Марію Магдалину згадано лише в кількох епізодах – але кожен сповнений великої суті, вирізняючи святу мироносицю з-поміж інших послідовників Христових. Свята Марія Магдалина стала взірцем жертовної любові – любові, що сильніша за страх, любові, що втішає та вказує дорогу до Світла, яка підносить і сповнює сили та вічного блаженства.
- Марія Магдалина послідувала за Спасителем після зцілення від одержимості сімома бісами (Лк. 8: 2), і відтоді стала ревною Його ученицею.
- На відміну від багатьох апостолів, що розбіглися у страху після затримання Ісуса Христа, вона слідувала за Ним: стояла під хрестом на Голгофі разом із Богоматір’ю та апостолом Іоаном, бачила Його смерть і свідчила Його поховання.
- Любов у ній не просто перемогла страх – вона ж указала їй шлях до втіхи й спасіння, коли Марія Магдалина разом із іншими жінками-мироносицями прийшла до Гробу Господнього та почула від ангела благу звістку про Воскресіння Христове: «Чого шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, Він воскрес» (Лк. 24: 5-6).
- Їй же одній з перших Господь Ісус Христос явився після Свого Воскресіння, аби вона сповістила Його учнів, виділивши тим самим Марію Магдалину з-поміж усіх Своїх послідовників (Ін. 20: 11-18). Апостоли мали благовістувати усьому світові, а Марія Магдалина благовістувала самим апостолам.
- Коли після сходження Святого Духа апостоли розійшлися по всьому світу, проповідуючи слово Господнє, свята Марія Магдалина доєдналася до них. Ця відважна жінка довіку несла святу звістку до людей, благовістячи спершу в Єрусалимі, а пізніше в Римі та Ефесі, де за Переданням допомагала святому апостолу Іоану Богослову, і де завершила свій земний шлях.
У посланні до римлян святий апостол Павло згадує Маріам, яка «побагато потрудилася для нас» (Рим. 16: 6), поширюючи Христову віру по всій язичницькій Італії. Наслідуючи святу Марію Магдалину, маємо вчитися відданої жертовної любові та беззастережно довіряти Господу, аби знайти в Ньому втіху та спасіння.
За матеріалами Фейсбук-сторінки ПЦУ
Повязані записи
