Різдво – то особливий час, бо це є початок історії спасіння кожної людини. Проте не менш особливим є сам час перед Різдвом, який здебільшого наповнений метушнею надворі і в наших думках: пошук подарунків, планування поїздок, прибирання, приготування їжі, декорування домівок і тд. Що таке передріздвяний час, час Різдвяного посту? Чому він є важливим та особливим? Про це роздумуємо із представницею активної християнської молоді, психологом, HR-менеджером Ольгою Кіт.
– Олю, розкажіть нам трішки про себе.
Мене звати Оля. Мені 23 роки. Зараз я працюю менеджером з персоналу в українській дистриб’юційній компанії SAVSERVICE. Закінчила факультет психології Львівського національного університету імені Івана Франка. Чим люблю займатися у вільний час? Так склалося, що я поєдную цікаве з корисним – вивчаю зараз англійську мову, на що виділяю тричі на тиждень свого часу після роботи. Також люблю читати цікаву якусь літературу, психологічну зазвичай, бо так воно десь склалося історично, і проводжу час з друзями – люблю якісь спільні теплі вечори, особливо в таку пору, яка є вже десь таким передчуттям чогось великого. Особливо хочеться якихось теплих розмов,теплих подій, подарунків та обійм.
– Як Ви встигаєте це все втілювати в реальність? Такий шалений ритм життя виснажує Вас чи навпаки додає енергії та ще більшої мотивації?
Якщо бути відвертою, то по правді скажу, що маю проблеми з тим менеджментом – часто запізнююся або не встигаю зробити щось із запланованого. Проте вічний якийсь такий рух і якась така постійна біганина навпаки мене ще більше заряджають і відчуваю себе максимально живою, залученою в життя. І може деколи втомлена, але та втома є насправді такою конструктивною, позитивною. Я почуваю себе щасливою в кінці дня з того, що встигла все зробити. Або бувають такі дні дуже
“boring”, але і вони є часом необхідні, бо організм потребує перезавантаження. Але коли це затягується на два, три, чотири дні (деколи таке буває під час канікул або вимушеної відпустки), то воно направду важче переноситься мною. Я більше сама по життю такий позитив, як батарейка, і мені потрібен заряд, а заряд я черпаю від людей, від свого близького оточення, друзів, колег. Моїм натхненням у житті є також хороша музика, цікаві книги та фільми. Проте основним джерелом мого натхнення є молитва. В часі такої передріздвяної підготовки насправді дуже бракує її. І коли ти втишуєшся десь у вечірньому часі і даєш собі можливість застановитися на більш важливих речах, ти розумієш, що, мабуть, усе зроблене за день було корисним, але не настільки, як може бути для тебе і твого духовного росту молитва. Саме в той момент ти максимально призадумуєшся над тим і розумієш, що у всій тій буденній метушні духовність часто відходить на задній план. Дуже прикро і соромно стає з усвідомлення цього, бо хочеться рости духовно, особливо в такому гарному часі, який ми маємо зараз.
– Чим для Вас, Олю, є час Різдвяного посту?
Час різдвяного посту для мене є чимось дійсно магічним. І не потрібно шукати якихось там неймовірних речей, які ми часто називаємо чудом. Ці магічні речі просто є у повітрі, в посмішках, поглядах між людьми, навіть в тому снігу, який падає на землю. І, коли ти підносиш погляд вгору, ти розумієш – дякую, Боже, за той час, за ту можливість і за ті такі особливі моменти пережиття Різдва. Навіть коли у тій передріздвяній підготовці ти не підготував усього запланованого (можливо
недостатньо було часу чи коштів), але і за це варто бути вдячним. Дякую, що я маю рідних довкола, близьких і що усі здорові, що я маю друзів і маю можливість з ким весело провести цей час – поколядувати і прославити Бога.
– Тобто час Різдвяного посту – це час для призадуми над своїм життям, час для віднайдення тих малих речей, які приносять нам велику та справжню радість; це час для стишення і приготування свого серця до зустрічі з Новонародженим Богом.
Так-так, все вірно, але я десь хочу зазначити той важливий момент, що час Різдвяного посту не є панацеєю якоюсь власне для цієї призадуми. Ми повинні пам’ятати про це щоденно. Але така от різдвяна атмосфера, яка панує зараз на вулицях міста, десь сприяє цьому. І я не хочу щоби мій посил сприйнявся, що це лише в часі Різдва має статися таким чином. Ні. Але цей час Різдва готує нас до справді особливої та важливої події.
– Чи маєте Ви якісь традиції – сімейні чи особисті, яких дотримуєтеся в Різдвяному часі?
Я народилася і виросла в доволі традиційній християнській сім’ї на Галичині, де такі традиції, як кутя, колядки, дідух в хаті, солома на столі, приготування 12-ти страв на Святвечір – це кілька пунктів з тих “must have”, які повинні бути на Різдво. Особливою традицією для нашої сім’ї в часі Святої вечері є спільна молитва перед іконою, а після вечері ми усі дружньо ідемо до церкви на Велике Повечір’я. Саме Повечір’я є для мене розумінням того, що Ісусик народився. В цьому Богослужінні є такий момент, коли священик, а потім і люди, співають: «З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог». Це особливий момент, з яким приходить розуміння, що сталося щось величне і воно непросто так щороку стається, але ти усвідомлюєш, що Він народжується знову, сьогодні саме для тебе, саме для мене.
– Ви, Олю, вже згадували, що Різдво та передріздвяний час, то справді особливий час, в якому трапляються різні дива і для кожного вони свої – для когось це може бути дивом, а для іншого – звичайна подія чи річ. Чи можете Ви пригадати якусь таку історію-диво з Вашого життя?
Я мала гарну можливість зустріти Новий Рік, будучи на молодіжних реколекціях для дівчат, які проводилися сестрами-служебницями в містечку Яремче. Це був цілком новий досвід для мене, адже зазвичай Новий Рік я звикла святкувати гучно, з друзями, на вечірці, з танцями, а Різдво – це більше домашнє свято та й саме воно більш умиротворене за своїм змістом. Проте цей Новий Рік мені моя найкраща подруга запропонувала відсвяткувати в молитві, в монастирі сестер-служебниць, де була створена спеціальна програма і яка готувала саме до Різдва, тобто це була зустріч Нового року, але з передріздвяними роздумами. Це був особливий досвід у моєму житті, тому що попри те, що ти з християнами-однодумцями можеш не лише провести корисно час – поспілкуватися на важливі для тебе теми, прославити Бога, – але то десь те місце і можливість побути з Ним поруч, побути з Ним дуже близько. Сама місцевість створювала щебільш особливу атмосферу. В нас в програмі була вилазка в гори. Пам’ятаю є така фраза, що саме в горах Бог близько. І коли ти в засніжений такий час, ідеш, піднімаєшся і часами тобі важко, але ти вже десь там на вершині. В цей час, в молитві і з тмим особливими людьми, бо я десь переконана, що нічого просто так не відбувається в нашому житті, і те, що в мене була можливість святкувати Новий Рік саме таким чином, вон обуло для чогось в цей час в моєму житті. Тому це дуже гарний досвід і гарне чудо, тому що в той час я ще не знала де, з ким я буду святкувати Новий Рік і десь завжди є такі думки: «А як воно буде? Що? Куди далі? Хочеться весело і цікаво….» Дякую Богу за ту можливість зустрічі Нового Року в монастирі сестер-служебниць.
– Кажуть в народі «Як Новий Рік зустрінеш, так його і проведеш». Яким видався Ваш рік?
Цей рік був для мене доволі складним,адже я завершувала своє навчання на бакалавраті і були такі роздуми «Куди далі? Що далі?». І я розуміла, що цей рік буде непростим. Це був час пошуку себе. Памятаю, я в той час працювала з дітьми і я для себе хотіла точно зрозуміти чи це моє. Бо любити дітей і працювати з дітьми – це різні речі. Також, якщо не моє, то що тоді моє?А якщо я залишу це і спробую щось інше, і там те інше знову ж таки виявиться не
моїм? Тобто це був період сумніві, поривань до нового, але в той самий час період страху майбутнього. І той період, саме час зустрічі Нового Року з Богом, в тому оточенні, в якому я була,
дав можливість мені зрозуміти, що, щоби не трапилося далі, Він завжди буде поряд.
– Дуже гарно. Теж поділяю Вашу думку. І на завершення нашої бесіди дайте якусь особисту пораду читачам, як провести цей передріздвяний час?
Щиро зичу усім, щоб в часі Різдвяного посту і в часі зустрічі маленького Ісусика, ми усі пам’ятали про тих, хто є поряд з нами. Не лише якимись особливими коштовними подарунками чи їх кількістю, а просто увагою, часом дзвінком, теплими обіймами чи просто тою ж таки посмішкою – щоб ми проводжали нею перехожих і зустрічали їх також нею; щоб часом у автобусі, коли бабуся невдоволено каже, яка в нас страшна молодь і до чого котиться цей світ, ми просто люб’язно побажали їй щасливого Різдва. Вважаю, що саме в такій внутрішній переміні кожного з нас, зміниться і все глобально. Тому я бажаю, щоб з наших маленьких щоденних змін ми змінювали усі разом нашу країну та наші родини.
Розмовляла: Уляна Білоус
Повязані записи
