1 листопада Римо-католицька церква відзначила Урочистість Всіх Святих. З цієї нагоди українські римо-католицькі єпископи розповіли про своїх улюблених святих. Владики поділилися цікавими випадками молитовної підтримки небесних друзів та прикладами, які черпають від них.
Матеріал про це підготував сайт РКЦ в Україні.
Єпископ-помічник Одесько-Сімферопольський Яцек Пиль ОМІ
Мій улюблений святий – мій покровитель, св. Яцек (Гіацинт) Одровонж.
Упродовж життя я відчуваю його духовну підтримку. Як домініканець, він був цілковито відданий Непорочній Діві Марії. Я теж належу до марійного Згромадження – Облатів Марії Непорочної (Oblati Mariae Immaculatae). Його рука веде мене й досі місійними шляхами України.
На старовинній карті України, що зберігається в домініканському монастирі в Кракові, можна побачити міста, де служив св. Яцек: Київ, Чернігів, Ніжин. Я також працював у цих місцевостях – і не тільки. Під час мого служіння в Україні, як у Києві, так і в Криму, мені завжди добре співпрацювалося з Орденом домініканців.
Я люблю молитися святий Розарій, який у Польщі поширив мій покровитель. Чи ж можна після цього сумніватися у сопричасті святих?
Єпископ-помічник Кам’янець-Подільський Радослав Змітровіч ОМІ
Мій улюблений святий — це св. Йосиф. Мене захоплює його покірність. Він умів жити в повноті тим, що Бог доручив йому виконати. Він повинен був мати надзвичайні відносини з Богом, аби пережити все те, що він пережив. Один із прикладів опіки св. Йосифа у моєму житті — це наша семінарія та центр св. Йоана Павла ІІ у Шаровечці.
Але передусім його приклад, його свідчення постійно допомагають мені жити. Багато разів, роздумуючи над Євангелієм, я намагався побачити, як св. Йосиф жив Божим словом. Його приклад завжди мені дуже допомагає, надихає, підтримує.
Єпископ-ординарій Кам’янець-Подільський Едуард Кава OFMConv
Є багато святих, якими я захоплююсь і покровительства та допомоги яких постійно прошу. Останнім часом часто молюся за заступництвом блаженних мучеників-францисканців о. Збігнєва Стшалковського і о. Міхала Томашека. Ці двоє мучеників 9 серпня 1991 року були вбиті терористами угрупування Sendero Luminoso у Перу, в місцевості Пар’якото. Їх убили через те, що вони були добрими пастирями для людей. Під час війни молюся за їхнім заступництвом особливо за нашу Україну, яка страждає від терористів.
Що найбільше Вас захоплює у цих постатях? Те, що вони, маючи можливість виїхати з Пар’якото і, умовно кажучи, зберегти своє життя, все ж залишилися з людьми. Блаженні мученики Міхал та Збігнєв розпізнали, що для них Божа воля — залишитися там і служити людям, тим самим служачи Богу. Це завжди надихає, коли є багато втоми, сумнівів, питань, на які важко знайти відповідь. Їхній приклад нагадує, що треба бути там, де тебе Бог ставить, і виконувати якнайкраще те, до чого ти покликаний.
Якщо говорити про конкретний приклад заступництва святих, то була така ситуація, що певна молода людина потребувала допомоги через різні труднощі, а особливо — через загрозу життю з боку бандитів та терористів. Цей випадок стався у нашій країні. Ситуація виглядала безвихідною. Все було так сфабриковано й продумано, що становище цієї людини було вкрай небезпечним. Я молився за заступництвом блаженних мучеників о. Міхала і о. Збігнєва, щоби юнак був врятований, щоби Господь дав своє світло у цій справі. Я бачу, як Бог веде цю ситуацію — можливо, не все ще вирішилося і з’ясувалося, однак вже є перші кроки. У цьому видно не людське діяння, а конкретну Божу інтервенцію.
Єпископ-ординарій Луцький Віталій Скомаровський
Один із моїх улюблених святих — це святий Максиміліан Марія Кольбе. Коли я ще був міністрантом, мені до рук потрапила книга “47 років життя”. Це дуже гарна книга про життя двох постатей — святого Максиміліана Марії Кольбе та коменданта концтабору в Аушвіці Рудольфа Гьосса. У ній мені відкрився святий Максиміліан як людина, як священник, який проповідував Євангеліє всіма можливими способами. Мені ця книга дуже сподобалась. Я помітив, що мені ближчі ті святі, про яких я більше знаю і більше читаю.
Дивлячись на своє священницьке та єпископське служіння, бачу допомогу св. Максиміліана Кольбе, який був ревним проповідником. Саме його я обрав для себе як друга, брата, який супроводжує мене на життєвому шляху.
Єпископ-помічник Харківсько-Запорізький Ян Собіло,
Я люблю всіх святих, але сьогодні хочу звернути увагу на одного. Щоразу на Новий рік у Запоріжжі ми проводимо так зване “жеребкування святих”. Кожен у парафії витягує картку з іменем святого як покровителя на новий рік. На 2025 рік мені випав св. Бенедикт Нурсійський. Минулого року у мене був св. Каміль де Леліс, а позаминулого — св. Йоан Боско.
Для мене це також знак того, що цей святий хоче опікуватися мною протягом року, він сам обрав мене. Щоранку я пригадую, що цей святий хоче мені допомогти протягом дня.
Маємо багато свідчень про допомогу св. Бенедикта. Багато хто носить хрест св. Бенедикта — він має силу оборони від підступів злого духа. Для мене конкретним знаком опіки св. Бенедикта є те, що Західна Європа починає прокидатися зі сну та повертатися до практики християнської віри. Важливо те, що люди повертаються до сповіді, покути, Святого Причастя.
Коли я буваю у Меджугор’є, то бачу, скільки європейців, які раніше загубилися, повертаються до Бога у сповіді, молитві, пості. Я вірю, що це їхнє навернення відбувається завдяки опіці св. Бенедикта, покровителя Європи.
Папа наших часів Бенедикт XVI звернув велику увагу на св. Бенедикта Нурсійського, він наголошував, що Європа має повернутись до коріння віри. Для мене яскравий приклад цього оновлення — те, що у Франції, яка переживала величезну кризу, починає оновлюватися духовне життя, молодь приходить до Бога.
Коли у квітні я був у Ватикані, я дізнався, що під час цього Ювілейного року через Святі двері проходить передусім молодь. Тобто молодь повертається до Бога. Я вважаю, що це дія св. Бенедикта Нурсійського — він хоче допомогти нам повернутися до джерел нашої віри.
Єпископ-ординарій Харківсько-Запорізький Павло Гончарук
Мені особливо імпонують св. Ігнатій Лойола та св. Тереза від Ісуса. Ігнатій Лойола захоплює мене своєю рішучістю, безпосередністю, його духовність мені допомагає. Тереза від Ісуса — для мене це такий гігант, людина, яка спирається на Бога. В Ньому знаходить силу, натхнення, відвагу і долає всі труднощі.
Загалом, я звертаюся безпосередньо до “Шефа”, до Господа Бога, до Святого Духа. Прошу заступництва Пресвятої Діви Марії, св. Йосифа, а до св. Антонія — якщо щось треба знайти.
Єпископ-помічник Київсько-Житомирський Олександр Язловецький
Мій улюблений святий — святий Томас Мор. Коли я навчався у Римі, вивчаючи церковне право, шукав собі небесного покровителя, і знайшов його в постаті Томаса Мора, який був видатним юристом. Особливим знаком для мене стало те, що я зміг потрапити на його могилу в Лондонському Тауері — туди дуже складно потрапити, але двері для мене відчинилися. Я сприйняв це як «крок назустріч» зі сторони святого. У каплиці, де знаходиться його саркофаг, я перебував понад пів години у тиші та молитві — це був глибокий духовний досвід.
За заступництвом св. Томаса Мора молюся часто — у різних обставинах, особливо тоді, коли маю виголосити публічну промову чи проповідь.
Крім св. Томаса, звертаюся й до інших святих. Над усіма святими у моєму житті стоїть Пресвята Богородиця. Також прикликаю заступництва душ у Чистилищі та мого ангела-охоронця. Коли сповідаю чи проповідую, прошу допомоги св. Йоана Віаннея та св. Піо — великих сповідників і проповідників, які говорили просто і влучно.
У подорожах доручаю себе опіці св. Христофора та св. Йосифа. Колись я прочитав, що св. Тереза від Ісуса в час мандрів зверталася з молитвою саме до св. Йосифа — відтоді й я наслідую її приклад. Тому маю двох покровителів у дорозі.
Часто звертаюся до св. Антонія з Падуї — він є моїм покровителем від моменту миропомазання. Особливо близький мені й св. Франциск з Ассізі, адже я виріс у францисканській парафії. Його простота та вбогість є для мене прикладом християнської свободи та довіри Богові.
Нещодавно я особливо відчув допомогу св. Томаса Мора. Мав проповідувати в одній парафії, але перебував у поганому настрої й не міг зібрати думки. Я попросив св. Томаса допомогти мені підготувати проповідь. Він мав добре почуття гумору, і я надіявся, що допоможе мені приховати втому та смуток. І дійсно — коли я почав проповідь, відчув полегшення: на думку прийшли декілька доречних жартів, які допомогли донести Слово Божe до людей. Я переконаний, що це був подарунок від св. Томаса — почуття гумору навіть у хвилини пригнічення.
Єпископ-ординарій Київсько-Житомирський Віталій Кривицький SDB
Моїм улюбленим святим є святий Йоан Боско. Його приклад і служіння навчали мене — і досі навчають — що означає бути салезіянином та як служити молоді. Для мене він є дороговказом: служачи молоді — служити Господу. Мені близька його цілеспрямованість і безмежна любов до молодих людей, яка надихала й визначала всі його кроки.
Другий святий, який особливо відкрився для мене, — святий Амвросій Медіоланський. Він є для мене взірцем єпископа та духовного батька для свого народу й міста. Усім своїм єством він служив довіреній пастві. Вражає його духовна мудрість і сила: він зміг переконати св. Августина — людину, на яку, здавалося, не діяли жодні аргументи. Він був дороговказом як для народу, так і для імператора. З часом, несучи єпископське служіння, я дедалі більше відкриваю інші чесноти св. Амвросія, і вони стають для мене підтримкою.
У щоденній молитві я прошу заступництва св. Йоана Боско коротким закликом: «Святий Йоане Боско, молись за нас!»
Хочу поділитися одним досвідом його опіки. Одного року день св. Йоана Боско припав на час мого відрядження до Сполучених Штатів. Це був, як мені здавалося, перший раз, коли я мав відзначати цей день без салезіянської спільноти. Після Літургії ми пішли з кількома священниками на спільну вечерю — це був останній день мого перебування там. Упродовж дня я відчував сум і тягар, бо не міг цього дня бути зі співбратами. Та під час вечері сталося несподіване: у ресторані я зустрів спільноту салезіян разом із кардиналом Джозефом Дзеном з Гонконгу. Для мене це було справжнім подарунком — бажання мого серця здійснилося.
Відтоді ще жодного разу не було такого дня св. Йоана Боско, який я не святкував би разом зі співбратами салезіянами.
Також читайте: Сказати замість «вірую» — «знаю»: львів’янка Фуля Горак про сопричастя святих
Болять зуби чи важко прокидатися – до якого святого звернутися?
Львівські сліди святого Гіацинта
Повязані записи
