Можливо, ті які слідкують за моїми виступами, пам’ятають, що в рамках лекцій Відкритого Університету Майдану я сказав: “якщо хтось запитав би мене про людське уосіблення Сатани, я б вказав на Михайла Чечетова”.
Але сьогодні я подумав, що Ісус Христос помер за спасіння Михайла Чечетова в такій самій мірі, як за спасіння Михайла Димида.
Смерть кожної людини – це зрив, як для неї так і для інших. Припиняється її життя на Землі й відкривається нестерпний біль для близьких і соратників. Коли помирають відомі люди – то їхня смерть, особливо якщо неочікувана, провокує шквал запитань.
Смерть буває така різна: Апостола Петра… і Юди Іскаріотського, Брата Роже із Тезе… і Адольфа Гітлера, Анни Політковської і … скажімо, Ярослава Галана, Небесної Сотні й зелених чоловічків, та нарешті Бориса Нємцова і Михайла Чечетова.
Всім нам вмирати! “…і ви вмрете як я / я ж знаю вас. / І те, що ви себе втішаєте – даремно. / Якщо не ми, то нами крутить час. / Якщо не він, то в ньому ми умремо.” (Іван Світличний).
Сестра смерть – супутниця життя кожного! Її не вибирають, вона призначена у відповідний час нашим Богом-сотворителем. Якщо будемо синами дня – “сестра смерть не заподіє нам шкоди” (Франциск Ассізький). Від нас залежатиме, чи стане вона “яскравим переходом у пам’ять нащадків” (Сергій Бабайкін) моментом прослави чи прокляття, брамою до Царства Небесного чи до вічних мук Пекла.
Я молився нині за Боже милосердя для Бориса Нємцова і Михайла Чечетова (може якраз в останню секунду падіння із 17 поверху він подумав: “Прости, Господи!”).
Вмерти можна по-геройському, або…
Як смерті Петра і Юди стали небесними знаками для розширення Христової Євангелії серед Римського світу, так само – на мою думку – смерті Нємцова і Чечетова вказують на остаточне цивилізаційне зміщення парадигм в Україні та Росії (з проекцією на світ), хоч як у випадку християнства ще треба було чекати кілька поколінь поки імператор Константин проголосив свободу Міланським едиктом (313 р.).
Вибираймо й ми! По якій стороні хочемо бути при нашій неминучій смерті – розв’язки чи проблеми, добра чи зла, Бога чи Сатани!
Михайло Чечетов уже вибрав. Ми ще маємо час.
о. Михайло Димид
Повязані записи
