Церква дає нам деякі об’єктивні критерії, за якими ми можемо судити про те, чи був вчинок гріхом, і чи був він тяжким гріхом (інакше кажучи, смертним гріхом) або легким гріхом (інакше кажучи, повсякденним гріхом).
«Щоб зрозуміти, що таке гріх, – читаємо в Катехизмі Католицької Церкви, – треба передусім пізнати глибокий зв’язок людини з Богом» (ККЦ 386). Поза цим зв’язком можна говорити про зло, про кривду, про помилки, навіть про злочини — але не про гріх. Адже в понятті гріха закладено відсилання до Того, хто, хоч і безмежно вищий за нас, але ставиться до нас дуже серйозно, майже як до рівних.
Гріх і стосунки з Богом
Проблема в тому, що ми зазвичай помічаємо лише один кінець цих взаємин: себе. Коли ми робимо боляче іншій людині, ми одразу бачимо плоди нашого вчинку: хтось страждає, плаче, злиться… Якщо ми геть не зачерствіли і нам не бракує співчуття, ми спонтанно відчуваємо жаль за те, що зробили.
З Господом Богом все інакше: внаслідок первородного гріха ми втратили здатність до невимушеного, близького контакту з Ним. Коли ми грішимо, то зовсім не відчуваємо, що робимо Йому боляче. Отже, коли ми роздумуємо над темою гріха, ми зосереджуємося на собі і на заповідях, які ми порушили; можливо, на скривдженому ближньому, якщо гріх був проти нього. Бог, який нас любить, залишається десь на задньому плані, а іноді й зовсім невидимий.
Легкі та важкі гріхи. Як їх розрізнити?
Усвідомлення того, що в питанні гріха ми не можемо повністю довіряти своїм відчуттям, є дуже важливим для розрізнення важких і легких гріхів. Часто нам бракує цього усвідомлення, тому ми плутаємо тяжкість гріха зі силою сорому, який ми відчуваємо через нього, або зі ступенем невдоволення від інших людей. У нас викривлена здатність усвідомлювати гріх: ми не відчуваємо тяжкості того, що найважче (гріхів проти Бога) і часто перебільшуємо вагу дрібних речей. У цій ситуації, щоб допомогти нам правильно розрізняти, Церква дає нам деякі об’єктивні критерії для оцінки того, чи був вчинок гріхом і чи був він тяжким гріхом (смертним гріхом) або легким гріхом (інколи його ще називають повсякденним).
У Катехизмі читаємо, що, хоча саме розрізнення можна побачити вже у Святому Письмі (1 Ів 5:16-17), остаточно воно було сформульоване в традиції Церкви (ККЦ 1854). Смертний гріх – знищує любов у людському серці, тоді як гріх легкий лише послаблює її. Святий Тома Аквінський говорив, що смертний гріх подібний до смертельної рани, тоді як легкий гріх — до рани, яка загоюється. Людина може мати багато ранок на тілі й жити, але достатньо однієї смертельної, щоб померти…
Тяжкий гріх. Три умови
Для того, щоб гріх вважався тяжким, необхідно, щоб одночасно були дотримані три умови: важкість матерії, повне усвідомлення і цілковита згода. Перша з умов визначається, перш за все, Десятьма Божими Заповідями: простіше кажучи, в самому Об’явленні ми знаходимо вказівку на те, що певні вчинки є більш руйнівними для людини, ніж інші. «Тяжкість гріха є більшою або меншою: вбивство важче, ніж крадіжка. Береться також до уваги і становище потерпілої сторони: жорстокість, учинена проти батьків, сама по собі є тяжчою, ніж учинена проти чужого» (ККЦ 1858).
Друга умова виключає всі ті ситуації, коли людина не знає, що те, що вона робить, суперечить Божому закону та/або основним нормам, записаним у людському сумлінні.
Третя умова, з іншого боку, виключає насамперед ті випадки, коли людина чинить зло під чиїмось примусом. Це також може стосуватися дій, вчинених під емоційним тиском, настільки сильним, що їх неможливо контролювати. Однак Катехизм дає тут важливе уточнення: «Удаване незнання і закаменілість серця (див. Мк. 5, 5-6; Лк. 16, 19-31) не применшують, а лише збільшують добровільний характер гріха» (ККЦ 1859).
Нав’язані Церквою?
Три згадані критерії, особливо перший, спочатку можуть викликати опір як щось нав’язане Церквою, а не те, що йде з глибини нашого серця. Адже вчення Церкви про гріх – це не опис того, що ми переживаємо, а певна школа, виховна система, яка поступово відкриває нам очі на красу Божої любові і на потворність гріха.
Чим більше людина зростає в чеснотах, тим ясніше вона бачить зло гріха; чим ближче вона живе до Бога, тим більше усвідомлює, як сильно гріх ранить Його. Тому один богослов міг би написати, що «найкраще розуміє гріх не грішник, навіть не грішник, який отримав прощення, а святий».
О. Андрій Персідок
Повязані записи
