Сьогодні, у неділю по Воздвиженні, знову дивимося на хрест «великодніми очима». Ми в черговий раз приймаємо в життя ту правду, що після Великодньої п’ятниці завжди наступає Великдень, бо ще не було в історії християнства такого року, щоб цього не сталося. Так є у церковному календарі. Як є у моєму житті? Над цим закликав застановитися єпископ-помічник Львівської архиєпархії Преосвященніший Володимир під час проповіді до вірних в неділю, 4 жовтня 2020 року, у Свято-Іванівській Лаврі Студійського Уставу УГКЦ. У Святій Літургії взяла участь громада зі села Кривка разом з парохом села – о. Петром Янишинем.
«Сьогодні звершуємо неділю після Воздвиження чесного і животворящого хреста. Відтак у Євангелії чуємо такі слова: «Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною» (Мр. 8,34). Цей вислів на перший погляд може мати в собі суперечність, бо хто хоче шукати і брати хрест, який є немов символом терпіння, смутку і смерті», – зауважив проповідник.
«Перебуваючи в хворобі чи в самотності ми ніколи не є самі, бо дорогою нашого життя ми крокуємо за Христом. Він нам непросто дає приклад як треба робити, Христос запрошує нас йти поруч, ба більше жертвує ціну свого життя. Коли я приймаю хрест, то вже маю щось спільне з Ісусом», – додав архиєрей.
Єпископ-помічник Львівської архиєпархії переконаний, що труднощів ми ніколи не обминемо, але ми повинні пам’ятати, з Богом їх завжди легше зносити. «Бог з великої любові до людини подарував їй свободу, якої ніколи не забере, навіть якщо людина нею зловживає. Тому Христос запрошує до своєї школи наслідування кажучи, коли хто хоче йти за мною. Дехто каже Богові а я не хочу, не втручайся в моє життя. Думаємо в розпачі, що наша ситуація така безнадійна, що Бог нічого вже не може змінити. Тоді ми Богові не дозволяємо бути Богом», – сказав він.
Євангельське слово сьогоднішньої неділі, – каже владика Володимир, – наголошує на спасінні душі. За його словами, ми не знаємо якою буде політична чи економічна ситуація в державі і світі. Особливо ми не можемо передбачити якими будуть наслідки пандемії. Чи зростуть комунальні тарифи і ціни на продукти та ліки. Проте навіть в цій ситуації очевидно, що треба думати про спасіння душі, яка буде жити вічно.
Під час проповіді єпископ звернув увагу, що у Львівському Музеї народної архітектури та побуту ім. блаженного Климентія Шептицького маємо надзвичайний скарб – бойківську церкву св. Миколая з села Кривка, яка властиво і зібрала сьогодні представників бойківщини на чолі з товариством «Бойківщина» на спільну молитву.
«Коли у Львові було створено скансен, то наша бойківська святиня стала його центральним експонатом. Саме духовність і сакральне мистецтво є душею Музею. Воно дає йому життєдайність. В цьому відчутний пророчий душ наших предків. Ми сьогодні прийшли до цього храму, як до бойківського оазису. Наша святиня зібрала нас на молитву в цей прохолодний жовтневий день. Так ми цю бойківську святиню сьогодні оточили нашою присутністю, щоб їй було також тепліше незважаючи на дощ. Навіть дах церкви ховає нас від дощу. Зазвичай в нас у Карпатах завжди очікують легенький теплий дощ, бо тоді збираємо гриби і краще плодоносить наша земля», – сказав проповідник.
«Ми сьогодні є щасливими, бо можемо тут бути. Як приємно, що стільки людей приступили до Святого Причастя. Це означає, що храм є чимось більшим від музею, оскільки в ньому черпаємо життєдайну силу», – додав на завершення владика Володимир.
Повязані записи
