Знав Господь Бог потребу свого народу і вибрав одного чоловіка, котрий не боявся трудностей, не жалував праці і пожертвовання для слави Божої, котрий з великою надією на поміч Божу взявся до діла, і в своїх стараннях не спочив доти, доки не допровадив діла до кінця. Був се отець Єремія Ломницький – місіонер, василіянин.
Блаженна Йосафата Гордашевська
8 лютого 1860 року у с. Кавське на Львівщині, у родині місцевого пароха о. Михайла Ломницького та його дружини Марії з роду Гащиць, народився перший син, якого під час хрещення назвали Іваном. Згодом народилися ще інші діти: Любіна, Корнелія, Антоній-Володимир, Ніль-Богдан, Сава та Ольга.
Про дитячі та юнацькі роки отця Ломницького відомо дуже мало. Малий Іванко з братами і сестрами зростали у релігійній атмосфері, з ранніх літ були наближені до Господа. Виховання на моральних та духовних цінностях, Церква, молитви, Служби, батькові розповіді та повчання, відповідна релігійна література – все це сформувало його світогляд та свідомість, і, безумовно, вплинуло на життєвий вибір усіх синів – вони обрали шлях священичого служіння, тим самим продовживши традицію роду Ломницьких, з якого вийшло багато священиків.
15 травня 1871 року несподівано помирає отець Михайло. Його рідний брат – о. Іван Ломницький, бере під свою опіку родину покійного брата.
Після закінчення початкової школи Іван Ломницький навчається у Львівській академічній та Дрогобицькій гімназіях, вчительській чоловічій семінарії у Львові, два роки вчителює у Станіславові.
Відчуваючи Божий поклик, 29 вересня 1882 року Іван Ломницький вступає до Отців Василіян у Добромилі та приймає чернече ім’я Єремія.
Після формаційного процесу та свячень (1886) і вічних обітів (1887) займається педагогічною та місійною діяльністю. Отця Є. Ломницького призначають директором та вчителем релігії у Лаврівській школі. Але там пропрацював тільки два роки, після чого настоятелі Чину скерували його до Кракова на вищі богословські студії до єзуїтської Колегії для вдосконалення знань. Повернувшись з Колегії, Ломницький якийсь час працював учителем української мови та історії у молодих Василіян у містечку Добромилі. Саме там і розпочинається його активна місіонерська діяльність.
По усій Галичині Отці Василіяни проповідували місії, провадили реколекції й засновували церковні товариства. Однак, молоді місіонери незабаром зрозуміли, що їхні зусилля принесуть малий плід, якщо вони не будуть постійно підтримані і плекані. Отож, існувала пекуча потреба заснувати активне жіноче Згромадження, члени якого б жили між народом, служачи його суспільним, культурним та релігійним потребам.
На запрошення місцевого пароха о. Кирила Селецького, 17-21 травня 1891 року о. Єремія Ломницький та інші Василіяни проповідували місію у селі Жужелі, Сокальського повіту. Під час місії до о. Єремії підійшло кілька дівчат з парафії, висловлюючи бажання вступити до монастиря. Отцеві Ломницькому здавалось, що це був Божий знак, щоб розпочати перше активне жіноче Згромадження, яке б служило українському народові. Отець Єремія переконав о. Кирила Селецького, який мав від’їжджати на нову парафію до Рави-Руської, щоб залишився в Жужелі і допоміг заснувати нове Згромадження.
25 травня о. Єремія Ломницький та парох Жужеля о. Кирило Селецький у справі заснування їдуть на пораду до о. Щепковського, ТІ до Добромиля. Отримавши дозвіл і благословення від Василіянських настоятелів, обидва священики взялись до створення нового Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, яке розпочало своє життя 28 серпня 1892 року. Першою Служебницею стала Блаженна Йосафата Гордашевська.
Відтоді і надалі у зрості, труднощах і радощах о. Єремія Ломницький духовно супроводить наших сестер. Останнім його бажанням для сестер було благословення та пригадка про сестрінну любов та єдність Згромадження.«Усім зарядив, за всіх згадав, сестрам передав благословення й посліднє упімнення, щоб любились та держались разом», – згадує історик Згромадження с. Олена Дикун, СНДМ.
У 1892 році, виконуючи служіння у Львові, разом з о. Платонідом Філясом, ЧСВВ, зредагував і видав молитовник для молоді «Гостинець».
Своїм святим опікуном отець Єремія Ломницький вважав святого Павла. Тому завжди намагався наслідувати його у ревності, прагнув духовного самовдосконалення, святості, тому був дуже вимогливим до себе та аскетичним. Кожне слово підтверджував вчинком. Постійно був заглиблений у працю. Тому не дивно, що протягом 1891-1907 років побував на 50-ти місіях, де проповідував і навчав народ. Вмів здобути собі прихильність людей своєю щирістю, відкритістю, мудрістю і працьовитістю. Крім того, мав чудові організаторські здібності, був добрим економом. Заснував братство св. Павла та св. Івана Золотоустого для священників.
1893 року перебував у Добромилі, а з вересня 1894 – духовний провідник новіціяту Сестер Служебниць та викладач морального богослов’я для василіянських студентів у Кристинополі. 1895-1898 рр. був ігуменом монастиря у Михайлівцях.
1898 р. Митрополит Сильвестр Сембратович призначив отця Є. Ломницького комісаром Згромадження Сестер Служебниць НДМ, що репрезентувало його як духовного та адміністративного настоятеля інституції.
Отець Єремія також мав чудові організаторські здібності, був добрим економом. Тому його скеровували туди, де у ньому була найбільша потреба. У 1899-1906 рр. виконував доручені обов’язки у Жовкві, Львові, Краснопущі, Кристинополі, Улашківцях, Дрогобичі.
Отець Єремія Ломницький працював для католиків Росії. Упродовж 1904-1908 років він здійснив двіподорожі до Росії, щоб привернути увагу російського уряду та громадскості до становища УГКЦ на Холмщині та Підляшші. Одночасно, за дорученням Митрополита Андрея Шептицького, допомагав становленню Російської ГКЦ.
У 1907-1915 рр. був ректором і викладав ряд дисциплін у Станіславівській духовній семінарії. «Отець-ректор навчав нас риторики і гомілетики. У своїх викладах був як знаменитий аскет і педагог. Все був повний такту і панування над собою. Всі питомці його любили. Я не зауважив у ньому ніяких блудів, навпаки був він для мене взором священика, місіонара, монаха», – згадує о. Йосафат Ананевич, ЧБМ.
24 січня 1915 року о. Єремія був арештований російськими окупантами, 5 лютого вивезений на заслання в м. Симбірськ. Був яскравою особистістю в дореволюційному Симбірську. У місті отець Єремія відразу здобув величезну повагу й авторитет. Людина величезної віри та праведності. Його шанували майже як святого і по-справжньому вважали талісманом міста /Витяги із статей симбірських газет/.
3 липня 1916 року о. Єремія помер у Симбірську внаслідок недуги ревматизму. Перед смертю висповідався, відновив монаші обіти, прийняв Св. Причастя та Єлеопомазання.
5 квітня 2009 р. у катедральному соборі Воскресіння Христового у м. Івано-Франківську відкрито беатифікаційний процес Слуги Божого о. Єремії Ломницького, ЧСВВ, співзасновника Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.
Джерело: https://ssmi-ua.org/
Повязані записи
