Сьогодні в УГКЦ відзначають свято Матері Божої Неустанної Помочі

Була колись на Сході, у місті Антіохії, стародавня ікона Божої Матері. За давнім переказом цю ікону намалював св. апостол і євангелист Лука, відтворивши на ній справжні риси Божої Матері.

У першій половині V століття цариця Пульхерія перенесла цю ікону до Царгорода та збудувала для неї храм, який було названо Одигітрією, тобто Провідницею. Згодом так само почали називати й саму ікону. Її вшановували не тільки в столиці: слава образа поширилася на весь Схід. Ікону почали перемальовувати, і згодом ці копії Одигітрії, або Провідниці, розійшлися по всіх усюдах. Деякі потрапили й на Русь, як, наприклад, Смоленська Страсна.

1453 року турки здобули Царгород і разом з іншими пам’ятками християнської старовини спалили й ікону Одигітрії.

Пропала ікона, але збереглися її копії. Однією з них є й наша ікона. Опис справжньої Одигітрії, який зберігся, свідчить, що обидві ікони були схожі. Про початковий період існування нашої ікони не знаємо нічого. Уперше довідуємося про неї, коли вона з’являється в одній із церков на острові Крит. Як сама Одиґітрія, так і її копія були у великій пошані й славилися чудами. 1496 року, коли в Царгороді вже панували турки, а острів Крит ще залишався в руках християн, якийсь купець-острів’янин проник до церкви, викрав ікону та заховав її на своєму кораблі між крамом, щоб продати десь за морем. Так Боже Провидіння використало цього злодія, щоб врятувати ікону від бусурманів, що невдовзі зайняли острів.

Купець поплив до Італії. Дорогою почалася така сильна буря, що він тільки чудом, завдяки Пречистій Діві Марії, врятувався. Через рік прибув до Рима, столиці християнства, і почав продавати свій крам. Та раптом важко занедужав. Незабаром через хворобу перебрався до оселі свого приятеля й там помер. Перед смертю збагнув свій гріх, покаявся сердечно та попросив приятеля віддати ікону до якоїсь церкви для загального пошанування.

Приятель пообіцяв зробити це, однак, піддавшись умовлянням своєї дружини, не додержав обітниці. Не допомогло й те, що Пречиста раз у раз з’являлася йому вві сні та нагадувала, щоб повернув Їй ікону. Врешті попередила, що за непослух його буде покарано й невдовзі помре. Так і сталося. Але це не зламало опору жінки. Аж одного разу явилася Божа Мати малій донечці тієї вдови та промовила: «Скажи мамі, що Мати Божа Неустанної Помочі наказує віддати ікону до церкви. Якщо не послухаєте, всі помрете». Щойно тоді злякалася вдова та виконала волю Божої Матері. 27 березня 1499 року ікону урочисто, у присутності багатьох людей перенесли до церкви Св. Матея, що стояла на Есквілінській горі та належала монахам Чину св. Августина. Із того часу протягом 300 літ ікона залишалася в церкві Св. Матея, що відтоді стала улюбленою святинею римського народу. Діялися там численні чуда.

1

793 року в Римі почалися заворушення. Церкву святого Матея було зруйновано, а монахи розійшлися по світі. У цій хуртовині подій ікона зникла, і щойно через 70 літ її знайшли під вівтарем однієї з каплиць. Святіший Отець Пій IX віддав ікону під опіку редемптористам, що мають церкву неподалік від місця, де стояла колись церква Св. Матея. Відтоді вшанування цієї ікони щораз більше поширюється по світі, а Божа Мати винагороджує вірних за це численними чудами. І що ще цікаво: не тільки римська ікона має таку чудесну силу, а й усі її копії – де б вони не були.

Ось така коротка історія ікони. А тепер ще декілька слів про її назву. Ми розповідали, що Пречиста Діва Марія, з’явившись малій дівчинці, назвала себе Матір’ю Неустанної Помочі, а отже, це ім’я для Неї дороге. Про що ж воно розповідає?

Свята віра вчить, що людина, живучи в Божій ласці, не може, однак, довго протистояти спокусам, якщо Бог не допомагає їй у цьому. А коли чинить гріх, не здатна сама подолати його: для цього їй потрібна нова ласка – ласка покаяння. Щоб витривати на дорозі добра аж до смерті та отримати вінець нагороди, треба нової ласки – ласки витривалості, яку ми можемо здобути лише одним способом – за посередництвом молитви, що є ключем до Божої Доброти. Крім того, ми знаємо, що всі ласки, які здобув нам Ісус Христос і котрими Господь Бог хоче порятувати світ, Він віддав у руки Пречистої Діви Марії, щоб Вона роздавала їх згідно з Його святою волею. Через Пречисту Діву Марію Син Божий зійшов із небес на землю, щоб довершити діло нашого спасіння. Також через Марію вділяє нам всі свої спасенні ласки. Помираючи заради спасіння людського роду, Ісус Христос віддав свого улюбленого учня в опіку Пречистій Діві й сказав: «Жінко, ось син Твій» (Йо 19, 26). І Стражденна Мати Божа стала Матір’ю всіх дітей Господніх, яких Вона відтоді оберігає Своїм покровом, за яких безнастанно молиться і яких провадить до Сина Свого й Господа.

Прочитавши ці слова, кожен зрозуміє: щоб врятуватися, конче потрібна Неустанна Поміч Божої Матері. Вона сама, Непорочно Зачата, як колись освятила св. Йоана Хрестителя, уділяючи йому ласки, рівнозначної з хрещенням, так і нас зродила до життя ласки, і це надприродне життя підтримує та розвиває Своєю Неустанною Поміччю. Так, саме Вона – наша правдива Мати Неустанної Помочі!