Життя, згідне з Євангелієм, – це надприродне життя Божої благодати; це життя Божої любові і жертви для Бога, – це життя, в якому людина шукає і прямує до святості
Праведний Митрополит Андрей
Соціальне служіння – це своєрідний “пульс” духовного життя окремої людини і цілої спільноти. “Почніть робити те, що потрібно. Потім робіть те, що можливо. І Ви раптом виявите, що робите неможливе”. Ці слова св. Франциска з Асижу, дуже влучно описують соціальне служіння УГКЦ у сьогоденні. Адже є парафії, де сконцентровано десятки суспільно важливих ініціатив. Служіння охоплює працю з військовими, нечуючими, з людьми з особливими потребами, сиротами, студентами, особами, що перебувають у місцях позбавлення волі, літніми людьми, або малозабезпеченими. Перераховувати всі напрямки праці можна довго. Саме тому, ми підготували коротку добірку проектів соціального служіння Львівської Архиєпархії УГКЦ. До численних ініціатив також активно долучається місто.
Інформаційний привід публікації – 75-ті роковини переходу до вічності Праведного Митрополита Андрея. Який був і залишається натхненником і першопрохідцем багатьох ініціатив соціального служіння.
“Бути поруч” – завдання капелана
Серцем військового капеланства у Львові є Гарнізонний храм св. апостолів Петра і Павла. До основних завдань капеланського служіння належить робота з військовими, сиротами, студентами, в’язнями. До цих напрямків долучалося і місто, зокрема для військових у Львові діє Центр допомоги учасникам бойових дій. Далі – про ініціативи детальніше.
Разом у храмі і на полігоні
За роки війни залучено мільйони гривень, які передали на потреби захисників України. До війни, збирали кошти і для Майдану. Йдеться не лише про пожертви парафіян, але й про допомогу греко-католиків усього світу. Також військові капелани їздять на військові полігони, у місця дислокацій військових частин, де спілкуються з військовими, спільно моляться. Бувають такі випадки, коли духовенство навіть грає з військовими у футбол, втілюючи у життя це гасло “бути поруч”. Одного разу о. Степан Сус не відмовився і від “марш-кидка” на 72 кілометри із десантниками і без підготовки дійшов до кінця.
“Я розумів, що лише таким чином отримаю в очах десантників певний статус. Я знав, навіть якщо проведу десять літургій, мене ніхто з них не зрозуміє. Однак якщо зможу пройти 72 кілометри, то ці військові завтра будуть у церкві”, підкреслив настоятель Гарнізонного храму св. апостолів Петра і Павла о. Степан Сус.
Додамо, що військові капелани також опікуються родинами воїнів. У останню суботу щомісяця на Личаківському цвинтарі відбувається поминальна молитва за загиблими воїнами, спільно з їх родинами. Також у храмі є зустрічі для родин військових.
Знайти допомогу і підтримку львівські військові також можуть у Львівському центрі надання послуг учасникам бойових дій (вул. Пекарська, 41).
Центр надає консультативну допомогу та сприяє учасникам АТО, щодо отримання необхідних документів, оформлення пільг та соціальних гарантій, лікування, реабілітації, працевлаштування тощо.
Координує комплекс заходів, що здійснюються на місцевому рівні з метою юридичної, реабілітаційної, інформаційної та іншої соціальної підтримки та надання послуг учасникам бойових дій, членам їх сімей загиблих учасників, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та забезпечували її проведення.
Зараз місто планує робити реставрацію головного фасаду Гарнізонного храму св. Апостолів Петра і Павла. Проведено скурпульозні дослідження фасаду, щоб зробити ремонт максимально якісним – повідомила Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища ЛМР:
“Плануємо робити реставрацію головного фасаду цього храму, цей фасад дуже складний. Тому цей рік пішов на вироблення проектно-кошторисної документації, зроблені ретельні дослідження каменю, скульптур, обрамлення, карнизів, там є пісковик, вапняк, тиньк. Кілька разів цей храм був перетинькований. Маємо висновки, як з кожним типом матеріалу на фасаді поводитися. На основі цього була зроблена проектно-кошторисна документація. Ми проводили багато досліджень на фасаді, пробували чим можна цей камінь почистити. Бо той весь камінь, що там є – чорний від бруду. І ми пробували яким чином його можна відчистити. Тобто технологія вже є, проектна документація вже виготовлена і пішла на експертизу. Тому всі роботи будуть виконуватися у наступному році. Ще ми маємо домовленість з міністерством культури Польщі,і вони вже долучились. Наступного року вони також візьмуть участь у реставраційних роботах. Робитимуть реставрацію скульптур”, – зазначила Лілія Онищенко.
“Центр Опіки Сиріт” – проект, який не має аналогів в Україні
Душпастирі спільно з волонтерами від першого дня діяльності “увійшли у заклад”, тобто налагодили регулярне спілкування, молитву із сиротами.
“Ми бачили брак духовності, соціалізації, морального виховання. І ми намагалися і намагаємося, до сьогодні, це заповнювати. Не вириваючи дітей з того контексту, де вони живуть, навчаються, перебувають. Звичайно, що у рамках тенденції, що відбувається у державі, це реформування, закриття інтернатних закладів, створення інших форм опіки і виховання, ми ставимо перед собою інші напрямки. Якщо 10 років тому, це були 3 сфери служіння: 1) бути у самому закладі;, 2) зробити певну мережу, вийти за межі 1 закладу;, 3) вийти за межі Архиєпархії на терени України, щоб ділитися нашим досвідом служіння дітям”, – розповів керівник Центру Опіки Сиріт ЛА УГКЦ о. Роман Прокопець.
Водночас зараз головною метою і проектом “Центру Опіки Сиріт” є “Дім милосердя”, на вул. Короленка, 7. Де буде і хостел для дітей-сиріт, і каплиця, простори, де вони зможуть проводити своє дозвілля, спілкуватися, готувати. Це буде простір соціалізації і духовної підтримки. Загальна концепція – бути відкритими до тих, хто переступить поріг “Дому милосердя”.
Щоб “Дім милосердя” зміг відкрити свої двері для дітей, зі сторони Львівської міської ради було здійснено конкретні кроки.
31 липня на позачерговій сесії Львівської міської ради прийняли ухвалу про прийняття у власність територіальної громади міста Львова нежитлових будівель на вул. Короленка, 7 з подальшою передачею Місії «Центр Опіки Сиріт» УГКЦ безоплатно. Право власності територіальної громади на будівлю на вул. Короленка, 7 вже зареєстровано. Наступним етапом стане передача приміщень Центру Опіки Сиріт.
Не чекати, поки студенти прийдуть до храму, нести “храм” до них
Щотижня у каплицях при гуртожитках звершуються Богослужіння, студенти можуть помолитися, приступити до Святих Тайн і Євхаристії. Студентські капелани також у повній мірі сповнюють гасло “Бути поруч”. Разом зі спудеями вони ходять у гори, де влаштовують тематичні табори, а також активно долучаються до благодійності. Вже роками при Студентському капеланстві ЛА УГКЦ діє студентський простір “DoBro” у рамках якого студенти їздять на Схід, де допомагають дітям провести дозвілля у дусі натхнення, радості та християнських цінностей.
Також розвивають творчі здібності. Діє студентський театр “Сад”, де вистави – це також євангелізація, але словом мистецьким.
Центром духовності для студентської молоді є храми блаженного священномученика Олексія та святого рівноапостольного князя Володимира що поблизу гуртожитків Національного університету «Львівська політехніка» та Національного лісотехнічного університету України. В храмах щодня служиться Божественна Літургія. Також відбуваються зустрічі зі студентами на злободенні теми. Спілкуються про стосунки, дружбу, благодійність.
Лікувати не лише тіло…
Завдання Церкви – перебувати поруч, особливо там, де людина почувається найбільш беззахисною. В УГКЦ напрацьовано концепцію медичного капеланства, що у свою чергу відкриває можливості низки ініціатив у суспільному житті львівської громади.
“Шпиталь Шептицького”. Коли головна мета – творити добро
Шпиталь ім. Митрополита Андрея Шептицького, колишня “Народна лічниця”, заснований 1903 р. для надання безкоштовної лікарської допомоги всім мешканцям Львова та цілої Галичини — без різниці віросповідання і народності. Задум створення шпиталю виник 1902 р. з ініціативи відомого лікаря Євгена Озаркевича. Із січня 1903 року покровительство над інституцією прийняв Митрополит Андрей Шептицький. Установа не пережила радянської окупації. У 1946 році “Народну лічницю” було перетворено на Львівську 3-тю міську лікарню.
В період Незалежності в січні 1992 р. лічниця відновила свій статус — “Український шпиталь імені Митрополита А. Шептицького”. 6 червня 1994 р. Лічницю передали у власність Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви.
Сьогодні у Шпиталі є такі сфери діяльності: “Центр психічного здоров’я”, “Паліативне відділення” (яке було одним з перших в Україні),поліклінічне відділення. Виїзна амбулаторія, Забезпечення теплим харчуванням малобільних осіб, Домашня опіка, Психологічна допомога військовим – це діючі благодійні програми. Тобто вони реалізуються за кошти донора для жителів міста Львова, області.
Нині Шпиталь Шептицького продовжує благодійну справу. Тут діє принцип “десятини”, коли відсоток від оплачених медичних послуг (а опату здійснюють ті пацієнти, які мають таку змогу) надходить у певну “благодійну касу”. З цих коштів лікують і обстежують людей, які не мають змоги отримати лікування за гроші.
Додамо, що упродовж 2018 року управлінням соціального захисту Львівської міської ради було дофінансовано проекти і заходи Шпиталю Шептицького, зокрема йдеться про роботу з паліативними хворими.
Впродовж 2018 року управлінням соціального захисту дофінансовано проекти і заходи (загалом 5 ініціатив: робота із людьми з інвалідністю, потребуючими дітьми, паліативно хворими) громадських організацій Благодійний фонд “Карітас Львів УГКЦ“, Благодійний фонд – Шпиталь ім. Митрополита Андрея Шептицького Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви, на загальну суму дофінансування з коштів бюджету міста 153 тис. грн.
Лікарня як місце зустрічі із Христом
Фактично при всіх лікарнях Львова є медичні капелани, які допомагають одужати пацієнтам насамперед душею. При медичних закладах діють каплиці, де пацієнти та лікарі можуть помолитися. Головна місія медичного капелана – прийти до людини, яка можливо навіть перебуває у цей момент далеко від Церкви.
Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я покликана розвивати та підтримувати місію Церкви у сфері охорони життя та здоров’я в Україні. При цій Комісії кілька тижнів тому заснували волонтерську інціативу. Небайдужі,серед яких є і лікарі,будуть провідувати дітей у лікарнях, літніх людей у геріатричному пансіонаті.
На сторожі беззахисних
У своєму служінні Церкві варто звернути увагу на найбільш вразливу категорію суспільства, людей які опинилися у скруті. УГКЦ та місто працюють у тісній синергії задля покращення якості життя таких громадян і вірян.
Допомогти “почути світ”. Літургія мовою жестів.
Також багато років поспіль Українська Греко-Католицька Церква організовує служіння для людей з вадами слуху. Зокрема звершують Божественну Літургію мовою жестів, нечуючі мають християнські спільноти, до яких долучаються, спілкуються між собою. Відбуваються спільно зі священиком,який знає мову жестів, поїздки до екуменічного селища Тезе спільно із групою людей з вадами слуху. Активно до праці з нечуючими долучається о. Михайло Фенканін.
О. Олег Плішило вже багато років поспіль працює з нечуючими.
“Люди живуть зустрічами, спілкуванням, і саме ця молитва дає їм натхнення до життя, до праці, я щасливий, що можу бути тут, серед них, старатися, навчатися щось для них нового”.
Літургії жестовою мовою відбуваються у храмі Всіх святих при Святопокровському жіночому монастирі Студійського уставу УГКЦ, за адресою: вул. Вічева, 2. Щонеділі початок моління з людьми з вадами слуху об 11:00. При храмі діє християнська спільнота людей з вадами слуху “Слідами Ісуса”.
“Соціальні акції з подолання бідності”. Рука допомоги у скруті
У Львові триває кампанія під гаслом «Соціальні акції з подолання бідності». Торік у межах кампанії бездомним та потребуючим роздали понад тисячі порцій гарячого харчування. Про це повідомив начальник управління соціального захисту Львівської міської ради Ігор Кобрин.
«Кампанію під гаслом «Соціальні акції з подолання бідності» ми започаткували у місті Лева 9 років тому — тобто ця акція успішно триває з 2010 року. Цю кампанію ми реалізовуємо разом із храмом Христового Воскресіння та ЛМГО «Спільнота взаємодопомоги «Оселя», які опікуються соціальними їдальнями для потребуючих та бездомних людей. Власне, на співфінансування цих їдалень ми щороку передбачаємо кошт.», — розповів Ігор Кобрин.
Будинки, де діти та молодь знаходять надію:
Родинний Дім “Покрова”
Родинний дім був заснований у 2007 році при парафії Покрову Пресвятої Богородиці, що у м. Львові (вул. Личаківська, 175). Він призначений для хлопців 7-17 років з числа сиріт, позбавлених батьківської опіки, тих, які опинилися у складних життєвих ситуаціях. Опікуються цим проектом Отці Салезіяни Святого Дона Боско. Сьогодні у Родинному домі проживають десятки хлопців віком від 7 до 18 років: сироти, напівсироти, діти з неблагополучних сімей.
Головною місією Згромадження Отців Салезіян є праця з дітьми та молоддю, особливо найбільш незахишеною та бідною. Метою Родинного Дому – є створити сприятливі, максимально наближені до домашніх, умови для всебічного і цілісного розвитку дітей. Педагогічна система виховання, яка практикується у Родинному домі, дає змогу розкрити та розвинути індивідуальність кожного хлопця, допомогти у підготовці до самостійного життя, виборі професії.
Зазначимо, що Львівська міська рада фінансово допомагає Родинному дому «Покрова», що діє при монастирському храмі Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ. Зокрема, в рамках рішення виконкому ЛМР від 01.08.2016 № 611 (підтримка приватних сиротинців), із серпня 2016 року місто надало фінансову на загальну суму 218,9 тис. грн. Розмір щорічної допомоги вираховується за визначеною у рішенні формулою, виходячи з основних вихідних даних.
“Дім Надії” для дівчат із соціально незахищених родин
Цей Соціальний центр започаткували черниці ( сестри ) Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Центр діє за адресою: Львів, вул. Равська, 6. У Центрі проживають студентки різних навчальних закладів Львова. Сестри стараються створити гарні умови для виховання дівчат, їх духовного та культурного розвитку.
“Різні духовні, тематичні, культурні і рекреаційні заходи, які сестри організовують в цьому домі, спрямовані на всебічний розвиток дівчат, пізнання свого потенціалу та формуванню необхідних життєвих навичків. Святкуємо не лише християнські свята, але і уродини, іменини, день студента і інші свята.
Тобто цей дім відкритий для всіх, хто потребує різностороннього, компетентного, ненав’язливого супроводу і допомоги, щоб ставати більш відповідальними, самостійними і правдиво свобідними особистостями”, – розповіла керівник Центру с. Єроніма.
“Знову молоді”. Центри денного перебування для літніх осіб при храмах міста
У Львові функціонують 9 центрів денного дозвілля: при Храмі Христового Воскресіння (вул. Городоцька, 319а); при Храмі св. Климента Папи (вул. Чупринки, 70); при Храмі Всіх Святих Українського Народу (вул. Петлюри, 32); при Храмі Різдва Пресвятої Богородиці (просп. Червоної Калини, 70); при Храмі Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Личаківська, 175); при храмі Пресвятої Богородиці Володарки України (вул. Новознесенська, 34), при відділенні соціальної адаптації (вул. Кирилівська, 3а); при Галицькому відділенні соціальної допомоги вдома (вул. Франка, 41); при Центральній міській дитячій бібліотеці (вул. Окуневського, 3).
“Ми свого часу запровадили таку добру традицію для наших громадян похилого віку — організувати їм дозвілля. Ми довго думали, як це найкраще зробити, і саме така ініціатива добре прижилася. Ми, не залучаючи великої кількості бюджетних коштів і інших ресурсів, спільно з храмами міста організовуємо таке дозвілля для наших літніх львів’ян. Це різного виду зайнятість протягом тижня у приміщенні церков чи інших приміщеннях, які до цього пристосовані, і тут наші громадяни можуть відвідати різні заходи дозвілля, можуть поїхати на екскурсію, можуть відвідати виставки, можуть брати участь в різних майстер-класах тощо. Тобто це є для них своєрідна зайнятість протягом тижня.
Ми постійно працюємо з храмами, ведемо перемовини з отцями, і де є така можливість, де є активна громада, особливо серед літніх львів’ян, завжди стараємося такі центри відкривати”, – розповів начальник управління соціального захисту ЛМР Ігор Кобрин.
Блаженні милосердні…
Основною складовою християнського життя є милостиня. Дієве милосердя відкриває двері до глибин духовності. У Львові напрацьовано низку проектів, які у тісній співпраці між УГКЦ і містом, надихають містян до волонтерства та участі у житті тих, хто потребує допомоги.
“Карітас” Львів УГКЦ – спільна праця на ниві любові і милосердя
Благодійний Фонд «Карітас – Львів УГКЦ» заснували у 1996 році Львівська Архиєпархія Української Греко-Католицької Церкви та Міжнародний Благодійний фонд «Карітас України». Згідно із статутом допомога надається всім незалежно від віросповідання, національності, політичних переконань та раси.
На сьогодні “Карітас” реалізує такі проекти, як: «Кризовий центр «Діти вулиці», «Мобільна робота з молоддю в Україні»( проект для допомоги дітям і молоді, сім’ї яких зазнали кризи), «Літній оздоровчий табір» (для молоді з інвалідністю), акцію «Шкільний портфелик» (для дітей із сімей у складних життєвих обставинах), проект «Соціальна майстерня для осіб з обмеженими можливостями», Літній оздоровчий табір для дітей з малозабезпечених сімей та сімей, що перебувають у кризі та інші численні ініціативи. Благодійний фонд “Карітас – Львів УГКЦ” також активно співпрацює з Львівською міською радою. Зокрема у 2019 році захід “Шкільний портфелик” реалізовано за сприяння управління соціального захисту ЛМР. Сума підтримки з міського бюджету становить 13,7 тисяч гривень. Також місто долучається до організацїі літніх таборів, функціонування “Соціальної майстерності для осіб з обмеженими можливостями).
“Фундація Духовного Відродження”: все, що маємо, від Бога
У цьому полягає головна місія благодійної організації “Фундація Духовного Відродження” при ЛА УГКЦ, заснованої Митрополитом Львівським Ігорем (Возьняком) у 2013 році. Місію реалізують через посилення потенціалу структур і людей, які задіяні у соціальному служінні Церкви. Основні проекти: “Люди для Майдану”, “Люди для військових” (більш як 1500 військових отримали медичну та іншу допомогу і доступ до необхідних медикаментів), відновлення верхньої частини Митрополичих Садів, догляд Садів, благодійний показ мод Оксани Караванської, благодійний фестиваль “Святкуймо Воскресіння разом”, доброчинне свято “В гостях у Василя та Маланки”, розвиток волонтерського руху, більш як 1000 волонтерів було залучено до різних заходів, Стипендіальна програма на підтримку студентів Львівської Духовної Семінарії Святого Духа, поширення ідеї десятини.
1 листопада 2019 року, відзначимо 75-ту річницю переходу до вічності Праведного Митрополита Андрея. Князя Церкви, який все своє життя присвятив любові до Господа та ближніх. Саме діяльна любов, справи милосердя є реальними свідченнями нашої віри. І ця віра втілюється щоденно у соціальному служінні УГКЦ.
У публікації використано інформацію із таких сайтів: “Твоє місто” (“Отець Степан Сус: “Бог дивитиметься на Вас як на людину з фотоапаратом”, автор Оксана Левантович), матеріали сайту Львівської міської ради, зокрема публікації Марії Демчини, матеріали сайту Духовна велич Львова, фрагменти інтерв’ю авторства Мар’яни Зеленюк з о. Тарасом Миркою.
Фото з Інтернету, і сайту Твоє.місто
Повязані записи
