Сьогодні традиційно публікуємо відеоматеріал з серії публікацій про Свято-Покровський кафедральний собор УПЦ КП у Львові (Колишній костел св. Миколая та монастир Тринітаріїв). Ми уже розповідали про історію появи у Львові монахів-тринітаріїв, їх роль у духовному житті міста, про вівтарі й інтер’єр Свято-Покровського Собору, про основні святині, міжвоєнний період в історії храму, його подальшу долю після Другої світової війни та про видатних діячів в історії костелу св. Миколая у ХІХ ст., а нині кандидат історичних наук, історик-медієвіст, архівіст Василь Кметь розповідає про освітню діяльність єзуїтів у тринітарському храмі Львова.
Історія Свято-Покровського кафедрального собору (давнього тринітарського монастиря) у XIX ст. була пов’язана також із діяльністю ще одного католицького ордену – ордену єзуїтів.
Перші єзуїти з’явилися у Львові ще наприкінці XVI ст., від XVII ст. тут існувала їхня школа, пізніше – університет, а вже через кількадесят років вони почали експериментувати із новими формами освіти для того, щоб залучити більшу кількість шляхти, дітей маґнатерії до навчання у своєму закладі.
У 1749 р. професор львівського університету Юзеф Ґльовер написав трактат “Idea collegii nobilium”. Саме на підставі цього документа було засновано навчальний заклад – Шляхетський конвікт (шляхетський колегіум), у якому система освіти була зреформована уже не лише за зразками “Ratio studiorum”, першого освітнього документа, але й з урахуванням новітніх вимог і потреб шляхетської молоді. Тут було впроваджено викладання географії, військової інженерії, як окремі предмети викладали історичні дисципліни, сучасні мови, науку фехтування, інструментальну музику, а також інші дисципліни, яких вимагав уже час від майбутніх сеймових діячів, від вихованців такого навчального закладу. Це були умови, які диктував час, це були умови певної освітньої конкуренції.
Але цей навчальний заклад проіснував до 1773 р., коли рішенням римського папи Климентія XIV припинив діяльність орден єзуїтів і були закриті всі школи. Секуляризаційна реформа Габсбургів передбачала закриття цілої низки монастирів, храмів на території Галичини. 1783 р. припинив свою діяльність і орден тринітаріїв. Храм став одним з католицьких парафіяльних храмів Львова, а монастирський комплекс був переданий спочатку під потреби німецьких колоністів, як казарма, а з 1837 року, за ініціативою губернатора, Фердинанда д’Есте, перейшов до ордену єзуїтів.
Тут, у колишньому монастирському комплексі тринітаріїв, було розгорнуто діяльність конвікту єзуїтів, започатковано перебудову комплексу, зведено двоповерховий будинок для потреб конвікту, тож до 1848 р. тут тривали студії.
Під час “Весни народів” (революції) вихованці єзуїтів були активними учасниками навіть військових подій. Тут було створено загін національної гвардії, який відстоював інтереси автономії. Саме тому, після 1848 р., орден єзуїтів припинив своє існування, конвікт був закритий, а комплекс знову переданий для потреб католицької церкви, парафії, а також частково для потреб університету.
кандидат історичних наук, історик-медієвіст, архівіст
Василь Кметь
Нагадаємо, ця відеопублікація є продовженням співпраці нашого сайту Духовна велич Львова і сайту Фотографії старого Львова і передбачає цілий цикл матеріалів, які з’являться найближчим часом.
Повязані записи
