«Настануть часи безбожжя і гонінь, і буде потрібно, щоб ми сповідували Христа перед людьми і тиранами, навіть через мучеництво».
У Хресті Христовому зібрано все вчення Євангелія. Христос був розп’ятий на Хресті, і Хрест привів Його до Воскресіння. Христос немислимий без Хреста. Якщо ми відокремимо Христа від Хреста, то Він перестане бути Христом, що спасає. А якщо ми відокремимо від життя християнина розп’яття свого гріховного життя, то отримаємо обмирщене християнство, яке не може піднести нас морально і духовно. Хто добре пізнав цей сенс, це послання Господа, хто буде вірити і слідувати йому — той стане істинним, справжнім учнем і рабом Христовим. Христос для нас — досконалий приклад, якому ми повинні слідувати і якого маємо наслідувати.
Хрест Господній являє нам три великі істини
Перше — для усунення і скасування великого тягаря гріха було потрібно, щоби Бог тілесно зійшов на землю, щоб Він став людиною і був розп’ятий. Було потрібно, щоб на Хресті пролилася Кров Христа, щоб так змити скверну гріха. Завдяки Хресту ми змогли знайти шлях, що веде до визволення, до спасіння, до істини і світла.
Друге — Хрест являє безмежне чоловіколюбство, милосердя і любов Бога, Який залишив Небеса і зійшов на землю, щоб врятувати нас — винних, невдячних, жорстокосердих людей.
Третє — Хрест являє велику цінність нашої душі, образу Божого, яку ми через незнання або легковажність залишаємо нагою від благочестя і чесноти, залишаємо зраненою, в той час як ми так багато всього робимо і так дбаємо про тіло, яке залишимо похованим у землі!
Душа — це все, тому що завдяки їй живе і тіло. Однак ми не дбаємо про неї, не подаємо їй чистої і правдивої їжі, а потім хворіємо душевно через гріх. Ми отруюємо своє життя, позбавляємо себе Божої благодаті, і на нас звалюється купа нещасть, які є результатом нашого віддалення від Бога.
Якби ми уважно слухали Євангельське читання, то почули б три основні та обов’язкові умови, щоби бути учнями Христовими. «Якщо хто хоче за Мною йти, нехай одречеться себе, й бере хрест свій щодня, та й іде слідом за мною» (Лк. 9, 23).
На жаль, багато християн нічого не знають про Євангеліє, тому вони слухають тільки єретиків і хіліастів; в іншому ж вони православні. Але якщо їм сказати щось про самозречення, вони відразу прикриваються словами: «Хто хоче…», самі не знаючи справжнього значення цього вислову і не розуміючи його повністю.
«Хто хоче…» насправді стосується тих, хто в дорослому віці виявив бажання хреститися і добровільно прийняв християнство. Отже ми, які під час хрещення сказали: «Відрікаюся від сатани і з’єднуюся з Христом», з’єдналися з Ним під знаком Хреста, і тепер повинні щодня піднімати Хрест Господній. А Хрест Господній — це скорботи, через які ми проходимо з терпінням, щоб угодити Господу Богу.
Хрестом є і наш піст, і наша молитва, що дарує освячення, і боротьба з помислами, і наше милосердя до ближніх. Однак за допомогою Розп’ятого Господа наш хрест стає легшим. І коли поступово ми стаємо співучасниками страждань Христових у цьому житті, ми тим самим удостоюємося стати причасниками і Його небесної слави.
Євангеліє [також і] в Хрестопоклонну Неділю являє перед нами Розп’ятого і нагадує нам про те, що життя віруючого повинно проходити в розп’ятті; що християнин повинен приймати волю Христову як свою волю, не схвалювати і не слідувати тому, що не подобається Христу, звідки б воно не походило. На жаль, ми виключили з нашого життя Хрест Христа і зробили його зовні легким. Але в результаті ми отримуємо великі матеріальні блага, та не спокій совісті, оскільки відбувається порушення закону Божого і присутнє відчуття провини.
Хрест Христовий для нас, християн, — це і символ любові, тому що на Хресті Христос показав нам любов, коли молився за своїх розпинателів: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лк. 23, 34). Такий Спаситель православних християн.
А ще це символ жертви. Хоча ми були ворогами Христа, Він так полюбив людину, що приніс Себе в жертву, постраждав і був розп’ятий заради нас, щоб ми не постраждали навіки, і приніс нам спасіння.
Хрест — це також символ перемоги і торжества, непереможна зброя проти демонів, проти гріховних помислів і страстей. Варто лише використовувати його правильно — з вірою, зі смиренністю, з чеснотою. І тоді «тремтить і трясеться, не терпячи дивитися на силу Його» (Воскресна стихира 2-а на хвалітех 8 гласа) диявол зі своїми поплічниками.
Чесний Хрест за Божим Промислом охороняє не тільки віруючих, але й іновірців. Одного разу якийсь юдей опинився в язичницькому храмі і залишився там на ніч. Він подумав, що в цьому місці мешкають демони, а демони бояться хреста, і тому перед тим, як лягти спати, перехрестив узголів’я ліжка. Прийшли демони і почали обговорювати, яке зло вони створили в світі. Побачивши сплячого юдея, захотіли поглумитися над ним. Вони підійшли ближче, щоб заподіяти йому зло, але у них нічого не вийшло. «Ця посудина нечиста, але вона опечатана!», — сказали демони і пішли. Юдей, який чув їхню розмову, пізнав силу Хреста і став вірним християнином, а потім і ченцем. Яку ж силу має Чесний Хрест Господній!
Хрест є всесильною зброєю для вірних, коли ми маємо чесноту. Якщо її немає, то ми стаємо лицемірами, фарисеями, обманщиками і не отримуємо благодіянь, що випливають з розп’яття Богочоловіка, Спасителя нашого Ісуса Христа.
Наведу вам кілька прикладів, щоб ми подивилися, чи виконали ми наш обов’язок у своєму житті, чи пішли на компроміси, які є поступками і зрадою стосовно євангельських і святоотцівських постанов нашої Церкви.
У Фінляндії в наші дні сталося таке: якийсь професор історії читав лекцію перед вченими. Перед тим, як почати, він дуже щиро перехрестився. Коли ж він завершив лекцію, один із слухачів запитав:
— Ви за звичаєм чи демонстративно перехрестилися?
Професор відповів:
— Ми, православні, коли починаємо якусь справу, нехай навіть ми перебуваємо серед інших, коли їмо, коли п’ємо, коли подорожуємо, коли йдемо спати, то освячуємо себе знаком нашого визволення, нашого освячення і спасіння — чесним хрестом. Ми робимо це за нашим християнським обов’язком, оскільки тим самим ми сповідуємо нашу віру і просимо про велику милість Богочоловіка Христа. Я вам скажу, що навіть якби я читав лекцію в Нью-Йорку, в Москві або в Тирані, я б теж перехрестився.
А ми соромимося робити знак хреста, коли проходимо повз храм або за столом, а іноді ми хрестимося настільки недбало, що тим самим просто насміхаємося над хрестом. Таким чином ми показуємо, наскільки слабкий наш зв’язок із символами нашої віри.
На острові Хіос у 1821 році, коли турки володіли островом (це був похмурий і важкий час), двадцять тисяч жителів острова, в основному молодих, перебували на пристані в очікуванні смерті. Їм сказали:
— Потопчіть хрест, і вам буде даровано життя!
Всі вони в один голос вигукнули:
— Хай живе Хрест Христовий!
Вони осінили себе хресним знаменням, і всіх їх зарізали. Така віра християн. А ми, живучи серед таких же християн, не маємо сміливості показати, що ми — православні. Декому може здатися, що хресне знамення — це формальність, але воно виражає суть нашої віри і має велику силу, якщо робиться з благочестям і увагою.
Прийдуть часи безбожжя і гонінь, і буде потрібно, щоб ми сповідували Христа перед людьми і тиранами, навіть через мучеництво. І хоча у нас немає твердої волі, все ж Бог може дарувати нам силу для сповідання віри, і в одну мить ми станемо мучениками, приймемо вінець і увійдемо в Царство Небесне.
Церква багато сказала своїми благословенними піснеспівами. Нагадаємо на завершення тільки одне: «Хресте всечесний, освяти наші душі і тіла силою Твоєю» і «Силою Хреста Твого спаси нас, Господи. Амінь».
Також читайте: Єфрем Арізонський: «Моя мати померла у віці 95 років, а я бачу її в Раю тридцятирічною»
Помер Артур Блессітт – чоловік, що здійснив навколосвітню подорож із хрестом
Вона впала на коліна під хрестом і закохалася в Ісуса. Єврейка, яка стала бенедиктинкою
Повязані записи
