27 жовтня східна Церква відзначає пам’ять мучеників Назарія, Гервасія, Протасія, Келсія. Важливо зануритись в історію життя святих, адже їхні приклади для нас, людей сучасної епохи, представляють багато.
Святий Назарій народився у Римі. Його матір була християнкою. Вона прийняла хрещення від святого апостола Петра. Юнаком він довго роздумував, яку віру приймати, врешті – решт вирішив бути християнином. Коли ж досяг зрілого віку, старанно служив Богу, навертав до Христа. Взявши частку майна у батьків, вирушив до Медіолану, і там усе добро використав, творячи милостиню убогим і служачи від майна свого в’язням. Тоді-бо царював нечестивий Нерон, який дуже був жорстоким до християн.
У той час і святі мученики Гервасій та Протасій були схоплені і вкинені до темниці. До них часто приходив святий Назарій, утішаючи корисною бесідою. Мученик дуже полюбив своїх братів по духу. І такою до них прив’язався любов’ю, що не бажав розлучатися з ними, волів страждати й умерти. Коли дізналися про це навідування святого Назарія в’язнів, повеліли схопити його. Довідавшись, що він є римлянином, християнином за вірою, імператор радив йому, щоб не відрікався батьківських богів. Святий же говорив, що це все фальшива віра і боги, сповідуючи, що є єдиний Бог – Ісус Христос. Тоді повеліли бити його у вуста. Він же не перестав говорити й викривати нечестя, через це імператор ще більше запалився і дав наказ бити палицями, тоді з безчестям прогнав його з міста. Блаженний Назарій, радів, що сподобився прийняти рани за Христа і що заради правди є вигнаний, і згадував Христові слова: “Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради мене”. Проте святого засмучувало лише одне – відлучення від Гервасія і Протасія.
Коли настала ніч, то уві сні з’явилася йому мати і повеліла піти до Галлії, там працювати на славу Божу. А коли він був у місті Мелія, прийняв на виховання трьохрічне дитя, Келсія, хрестив його й виховав у благочесті. Хлопець наслідував святого Назарія — учився від нього премудрості і покори Богові. Князь цієї країни, Диновій, довідався про численні навернення Назарія, вирішивши схопити і знищити його з Келсієм.
Настав ранок, дружина князя, побачивши Келсія, малого й гарного хлопця, якого вели на муки, вельми його пожаліла і, припавши до свого чоловіка, аби помилував хлопця і відпустив його з учителем його Назарієм. Відпускаючи ж їх, князь сказав: “На прохання дружини моєї звільняю вас від усілякої муки!” Святі ж мученики печалилися щодо того, що не доступляться бажаного вінця мученичого й не закінчать так життя, щоб вже зустрітися з Христом. Зі своїм учнем Келсієм Назарій повернувся, щоб відшукати Гервасія і Протасія. Але невдовзі всіх мучеників стратили. Тіло святого Назарія виявилось нетлінним. «Божественне Писання називає боржником такого, котрий, сам щось узявши безкоштовно від Господа, іншим того не з’являє, — це так, ніби щось украв від церкви, коли утаюють те, чим можуть давати користь іншим. Через те мовить Давид: «Справедливість твою не ховав я в середині серця свого, про вірність твою та спасіння твоє я звіщав, не таїв я про милість твою та про правду твою на великім зібранні», – записав про мучеників святий Амвросій.
Історія святих мучеників вчить нас наповнювати свої серця світлом. Адже ми не можемо запалювати смолоскипів інших, якщо самі тліємо. Мученики Гервасій, Протасій і Келсій через власну жертву показали велич Господнього Милосердя. Святий Назарій своїм прикладом представили повноту життя, яка є лише тоді, коли внутрішній простір не є пустим, коли у ньому присутня Любов. Мабуть, тому він зміг навернути стількох людей до Христового вчення. На мою думку, щось відбувається і у наших буднях, маленьких спільнотах, коли намагаємося популяризувати певні тренди. Зможемо зробити все тільки тоді, коли відкриємо іншим повноту власного серця. Тому запалити може лише той, хто сам горить! Через приклади святих Назарія, Келсія, Протасія та Гервасія надихаймося безмежністю Божої присутності у наших внутрішніх просторах, без якої, зрештою, людське життя перетвориться на банальне існування!
Юліана Лавриш,
За матеріалами «Житія святих»
Повязані записи
