20 березня мусульмани у цілому світі святкують Ід аль-Фітр – урочисте завершення тридцятиденного посту священного місяця Рамадану.
Про те, як львівська ісламська спільнота відзначила цю урочистість, в чому особливості святкування, як українські мусульмани переживають теперішні події на Близькому Сході, а також про плоди Рамадану та наступне велике свято в ісламському релігійному календарі «Духовній величі Львова» розповів імам Ісламського культурного центру ім. Мухаммада Асада у Львові Ібрагім Жумабеков.
«Духовна велич Львова»: Імаме Ібрагіме, які особливості сьогоднішнього свята Ід аль-Фітр?
Імам Ібрагім: «Ід аль-Фітр» перекладається як «свято розговіння». Воно присвячене кінцю Рамадану: ми тридцять днів постилися, і сьогодні, якщо сказати жартома, нарешті можемо повернутися до їжі (сміється).
На Ід аль-Фітр ми збираємося зазвичай десь о сьомій ранку і проголошуємо такбір – це заклик «Аллагу Акбар» – «Аллаг Великий».
Також у нас є обов’язкова пожертва, присвячена кінцю Рамадану – як очищення для посту, бо, наприклад, хтось згрішив, хтось не дотримався його. Тому встановлено пожертву, щоб очищати гріхи посту. Збирається певна сума, і потім ці гроші передаються нужденним.
Після цього збору – ранкова святкова молитва, тоді святкова проповідь і частування: плов, солодощі, солодка вата і таке інше. У жінок, чоловіків та дітей є окремі заходи – кожен, як може, розважається.
У нашому ісламському центрі жінки збираються в бібліотеці, в класі – в жіночій мечеті. Чоловіків багато, тому ми їх запрошуємо на вулицю – там розставляємо столи з їжею.
Як минув піст для Вас особисто? Чи досягнули Ви духовних цілей, які собі ставили?
Особисто мені цей Рамадан дуже сподобався. У мене були певні цілі щодо духовного плану, і я їх досяг – навіть перевиконав, слава Богу. Цей Рамадан я взагалі вважаю найкращим з усіх, які в мене були. Навіть попри те, що на початку було трошки складно, бо я потрапив у лікарню. А також укінці навантаження збільшилося, бо той, хто допомагав мені читати молитву, поїхав на паломництво (в Рамадан бажано також зробити хадж до Мекки) і я залишився сам. В останні десять днів Рамадану у нас відбувається окремий вид поклоніння, коли ми залишаємося на ніч у мечеті і там читаємо Коран, більше згадуємо Аллага, більше молимося – це називається «нічне стояння». Я також проводив нічні молитви. Цей Рамадан у мене пройшов на висоті.
Якщо казати про общину, то, можливо, в цьому році було трохи менше людей – деякі поїхали за кордон. Минулоріч також були студенти з арабських країн, але в цьому році їх уже не було. Та, слава Богу, люди ходили і витримували всі молитви.
А як мусульманська громада Львова переживає події останніх тижнів на Близькому Сході, які виникли якраз у Рамадан? Це торкається безпосередньо ісламського світу.
Ми дуже засмучені, що, на жаль, таке стається в Рамадан. Зазвичай Рамадан навпаки є часом для примирення, а не для того, щоби розв’язувати війни. Молитовно ми – з нашими братами, стараємося не забувати їх у молитвах, щоби Господь їх вберіг. Ми молимося, щоби настав мир – це головне. Тому що там страждають і мусульмани, і християни, і юдеї – ракети летять по всіх. Я навіть бачив, що уламок ракети потрапив на дах Храму Гробу Господнього в Єрусалимі. Страждає багато країн.
Які у вашому релігійному календарі найближчі великі свята чи події?
Найближче свято – це у нас Курбан-байрам. Цього року він випадає 27 травня. Є також проміжні події, але не релігійні, а більш традиційні – наприклад, День пам’яті депортації кримсько-татарського народу.
«Курбан» – означає «жертва», а «байрам» – це тюркське слово на позначення свята. Це день жертвоприношення: свято, присвячене пророкові Аврааму (Ібрагіму), який мав принести в жертву свого сина. Це було його випробуванням від Аллага щодо покори. Він пройшов його – і в останній момент Всевишній Аллаг замінив його сина на баранця. В честь цього було установлено свято жертвоприношень. Кожного року ми заколюємо тваринку і роздаємо: третину нужденним, третину – сусідам, і одну третину залишаємо для власної сім’ї. Це така жертовна традиція, щоби ділитися, не забувати один про одного, допомагати одне одному.
А як, згідно ісламської традиції, звали сина Авраама, якого він мав принести в жертву?
В Авраама було двоє синів – Ісмаїл та Ісхак. Той, якого він приносив у жертву – це був Ісмаїл.
Згідно з Біблією, це був Ісаак. Отже, тут ісламська традиція відрізняється?
Для об’єктивності треба сказати: деякі ісламські богослови допускають, що це, можливо, був Ісаак. У нас немає прямих текстів, де було би написано, що ось «узяв Авраам Ісмаїла». Але, порівнюючи з іншими текстами, ми на 90% припускаємо, що це все ж таки був Ісмаїл.
І ще Курбан-байрам – це свято завершення сезону паломництва. У нас є хадж – обов’язкове паломництво до Мекки. Воно триває цілий місяць, і Курбан-байрам його завершує.
Перед Курбан-байрамом є ще День Арафа – це день, коли люди стоять у долині Арафат (біля Мекки) і поклоняються. А ті, хто не перебуває у Мецці – постять. Тому у День Арафа є також одноденний піст. А тоді ми усім світом святкуємо Курбан-байрам.
Дякуємо за розповідь.
Спілкувався Андрій Толстой
Фото: Ісламський культурний центр ім. Мухаммада Асада у Львові
Також читайте: «Рамадан Карім». Львівський імам розповів, як і для чого постять мусульмани
«Від Пекарської до Мекки». Імам Ібрагім про іслам із львівським обличчям (+ відео)
Імам Ібрагім: «Якщо життя йде в нікуди, то не має значення, скільки тобі років»
Повязані записи
