Книгу «Крізь тюремне вікно» святитель Миколай (Велімірович) — єпископ Охридський і Жічській Сербської Православної Церкви – писав у нацистському концтаборі Дахау з 15 вересня 1944 до 8 травня 1945 рр. У ній владика Миколай як в’язень, який сам дивом вижив, проаналізував причини того, чому його народ був змушений пройти крізь жахливу війну, втрату держави, окупацію та концтабори.
Його роздуми ґрунтуються на Святому Письмі і духовній проникливості. Поєднавши їх із письменницьким талантом, владика Миколай розкрив нетлінні істини, що мають універсальне застосування, незалежно від часу та народу, який стикається з важкими випробуваннями. Пропонуємо вашій увазі розділ з цієї книги під назвою:
«Сонце правди — Христос»
Воістину цікаво спостерігати за грою світла і тіней. Чим яскравіше і вище сонячне світло, тим коротші тіні на землі, і чим світло сонячне слабше і нижче, тим довші тіні. Коли полуденне сонце стоїть у зеніті над нашими головами, тіні найкоротші. А коли схиляється до заходу, тіні найдовші. Усе в природі має духовне значення, немає жодного фізичного явища, яке не давало б людям урок про Бога і людину.
Христос названий Сонцем правди і Сходом Сходу (церк.-слов. Восток Востоков). Чим Сонце правди — Христос — стоїть вище, тим наші людські тіні менші і коротші, а чим нижче Христос на нашому горизонті, тим тіні людські темніші і довші.
Коли ж Христос повністю зникає з нашого горизонту, тоді людські тіні подовжуються, переплітаються між собою і б’ються, як примари.
Такі часи примар християнський світ переживав багаторазово. Переживали ми його і в наші дні, і не один раз (святитель пише в час, коли закінчувалася Друга світова війна, ред.). Ми не цінували світла, і світло віддалилося від нас, ми любили свої густі і довгі тіні і тінями своїми покрили всю землю. І Господь зник із європейського горизонту, бо Він не нав’язується людям. Усяке творіння у Всесвіті він тримає у владі Своїй, у Своїй сильній правиці, тільки людині Він не нав’язується, тільки людині залишає вибір — або зі світлом, або з темрявою; чи в рай з ангелами, чи в болото із жабами; чи бути сином Бога Всевишнього, чи визнати себе сином глини гончарної і вугілля ковальського.
Примари, одні лише примари, усюди, за винятком Церкви Христової. Усі примари в боротьбі з Христом (у тому вони єдині) і в боротьбі одна з одною.
Немов лита сталь, такі слова Месії світу, тягнуться вони вшир від краю до краю Всесвіту, і возносяться увись до небес. Ніхто не може обійти їх. Це слова вічної реальності, вічної істини і правди Божественної, і непереможні вони. Але тіні людські сподіваються, що зможуть встояти проти них, примари людські повстають на слова Друга людського, воістину єдиного Друга вселюдського.
Високим голосом, тонким і високим у переддень кінця, Церква Христова проповідує слово Христове:
— Що користі людині, якщо весь світ придбає, а душу втратить?
На що примари крізь рев труб гнівно відповідають:
— Людино, придбай світ, ось твоє справжнє придбання. А душу втратити не можеш, оскільки не маєш її.
Знову Церква високим голосом виголошує:
— Блаженні милостиві, бо помилуванні будуть.
А примари розлючено вищать і кричать:
— Егоїзм — закон природи. Милість — казка. Тримайся, приятелю, вовчого себелюбства і не жалій жодного ягняти, яке наблизиться до твоєї пащі.
Знову Церква зривистим голосом сповідує:
— Віруй в Єдиного Бога, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого…
Їй у відповідь примари виють під гуслі і пищать під волинки:
— Немає іншого Бога, окрім природи. Наше взуття і зірки. І сонце, і сам наш бог, складаються з однієї матерії.
Церква їм трепетним голосом:
— Шануй батька і матір, не вбий, не перелюбствуй, не кради, не лжесвідчи, не побажай чужого, поступайся людям похилого віку, поважай тих, хто при владі, молися Богові, дотримуйся посту, роби добрі справи, покайся в гріхах, пам’ятай про смерть.
Примари у відповідь б’ють у важкі барабани:
— Так вас, недоумків, вчить єврейський Бог, а наші філософи вчать нас кращому, коли говорять: «Якомога скоріше відокремся від батька і матері, бо вони носії гнилого минулого; убий і пограбуй кожного, хто стане на твоєму шляху; перелюбство вважай природним явищем, бери приклад із бика та осла; використай брехню як потужну зброю проти ворогів; відбирай чуже, бо воно солодше за своє; жени тих, хто при владі, щоб отримати владу; не молися Богові, бо нікому почути молитву; не подумуй про піст, ні про милостиню; не думай про смерть, не додавай у своє життя гіркоти. Живи вільно, як тигр і ведмідь, без вузди і клітки, згідно зі своїми здоровими інстинктами, які богиня природа вклала в плоть, влила в кров, вплела в нерви. Ти — тварина, і не соромся цього, а живи, як тварина».
Так ревуть, і вищать, і гримлять сучасні примари, які тільки зовні мають людське обличчя, а душі їхні — в оковах сатани, носія зла і пітьми. І число примар цих у просторі, що називається Європою, велике. Ці примари і були причиною минулої війни, небувалої за жорстокістю і жахом, у якій людина отримувала нагороди і почесті за кількістю вбитих нею людей. А сатана тріумфував. Тріумфував і радів людському безумству і сльозам Христа.
Ох, брати мої, ось нам питання: за ким підемо, за Христом чи сатанинськими примарами? Знайте, що коли зійде сонце, усі примарні тіні втікають, як небуття в небуття. А сонце залишається і світить. Із ким ми, зі сонцем чи тінями? Знайте, що світ може розбити голову об одну лише найменшу зі заповідей Христових, бо слова Христові, немов розплавлена сталь, що розливається до дна глибин і вершин висот, до всіх меж довжини і ширини, так, що ніхто не може їх ні обійти, ні оминути. Христу нехай буде слава від вас і від дітей ваших славослів’я, а вам і дітям вашим від Христа здоров’я і благословення. Амінь.
З книги святителя Миколая Сербського (Велімировича) «Крізь тюремне вікно», Видавець Бадікова Н.О.
Також читайте: Свт. Миколай Сербський: «Якби перед Ним стояв злодій, Він сказав би: не кради!»
«Війна і Біблія»: про причини війни і передумови перемоги та поразки
Яке значення слів «вічная пам’ять»?
Повязані записи
