Влітку 1854 року, у Турині спалахнула епідемія холери. Упродовж місяця у Турині померло 500 людей. Мер звернувся до містян з проханням про допомогу, але добровольців, які були б готові мати справу з недужими, не знайшлося. Дон Боско зібрав своїх вихованців і пообіцяв: “Якщо ви долучите себе благодаті Божій і не здійсните ніякого смертного гріха, запевняю вас, ніхто не захворіє”. Відтак вони розділилися на 3 групи. Одні – опікувалися пацієнтами лазарету, інші – збирали тих, хто був на межі смерті на вулиці, чи вдома, ще інші залишалися у Ораторії у резерві, готові прийти на допомогу у будь-яку хвилину. Хлопців захищав тільки оцет, яким вони мили руки після контакту із хворими. Із серпня до листопаду, у Турині захворіло 2500 людей і померло 1400… Ніхто з вихованців св. Дона Боско не занедужав.
За матеріалами з Інтернету
Повязані записи
