27 жовтня Церква вшановує пам’ять трьох святих Несторів. Один із них віддав життя за Христа в далекому 306 (або 296) році в грецькому Солуні. Інші два спасали свої душі в Києво-Печерській Лаврі: Нестор Літописець — в XI ст., та Нестор Некнижний — у XIV ст. Кожен із цих святих був несхожим на іншого, тож можемо всі чогось у них повчитися.
Святий мученик Нестор Солунський (306)
Про цього святого збереглося мало відомостей, однак знаємо, що його мучеництво було тісно пов’язане зі святим великомучеником Димитрієм Солунським, пам’ять якого Церква вшановує напередодні.
У Римській імперії того часу жорстоко переслідували християн. Знищити саму згадку про послідовників Христа під сонцем поставив собі за мету імператор Діоклетіан. У нього був соправитель — Максиміан. Саме він наказав вкинути до в’язниці Димитрія Солунського — місцевого сановника, який відмовився переслідувати християн, тому що сам вірив в Ісуса.
До Димитрія у в’язниці якраз і прийшов Нестор, щоб попросити його благословення на бій з доволі сильним та жорстоким бійцем Лієм, улюбленцем Максиміана. Димитрій осінив Нестора хресним знаменням і сказав: «Лія переможеш та сам постраждаєш за Христа!».
Бій був важким, однак Нестор переміг — він скинув Лія з помосту на списи воїнів, подібно, як той робив раніше зі своїми жертвами. Це дуже не сподобалося імператорові, і він наказав стратити Нестора. Особливо Максиміна збісило те, що переможець — християнин, а благословив його на бій не хто інший, як Димитрій. Нестора обезголовили, а на світанку 26 жовтня в підземну в’язницю прийшли кати і пробили списами Димитрія.
Ця історія може викликати деякий подив, оскільки контрастує з тим, як зазвичай сприймають християн перших століть. Здебільшого це мученики за віру, і аж ніяк не гладіатори-переможці. Однак цей випадок може вказувати на те, що інколи Господь діє у спосіб незвичний. Так і тут Нестор уподібнився старозавітному Давидові, який переміг сильнішого за себе Голіафа завдяки Божому Імені, а не силою зброї чи мускулів.
І цього разу, бажаючи спасти від мороку ідолопоклонства язичників, як колись у минулому – ізраїльтян, Господь показав їм свою силу в доступному для них форматі. Чи не цю характерну рису Божої дії мав на увазі апостол Павло, коли написав, що він «став усім для всіх, щоб спасти хоча б декого у будь-який спосіб» (1 Кор. 9, 19-23). Так і в цьому випадку Церква розпізнала дію Божої благодаті, а Нестора зачислила в лик святих мучеників.
Безумовно, що св. Нестор був проголошений святим не тому, що убив Лія, а за те, що визнав свою віру в Христа та зробив те, що мав зробити, згідно з Божим проводом. У кожного з нас також є власний «Лій» — свій страх, гріх, або пристрасть, яка здається непереможною. І звитяга над якою може коштувати комусь якщо не життя, то кар’єри або іншої життєвої вигоди. Нестор поставив на перше місце Божу Славу, і з Божою допомогою переміг. Та замість того, щоб покласти на його голову вінець переможця, світ голову йому стяв – але нагородив Нестора вінцем нев’янучої слави Господь.
Святий Нестор Літописець (бл.1056 — бл. 1114)
Про цього святого знають в Україні навіть люди, далекі від Церкви. Нестор написав «Житія святих князів Бориса і Гліба», «Житія Феодосія Печерського», а також є автором (або ж упорядником) «Повісті временних літ». Він залишив глибокий слід у свідомості та культурі нашого народу. Українець, який не прочитав його праць, не має права вважатися освіченим. І зовсім не дивно те, що з 1997 року в день його літургічного спомину в нашій країні відзначається День української писемності та мови.
Преподобний Нестор був освіченою людиною і мав не лише богословські знання. Також він вів благочестиве та аскетичне життя, властиве ще монахам того часу. Тож основи книжної культури в Україні заклав саме святий монах, який мав за мету не лише спасти свою душу, але й допомогти через написане слово просвітити уми багатьох інших.
Преподобний Нестор Некнижний (XIII-XIV ст.)
Його мощі спочивають у Дальніх печерах Київської лаври. Відомостей про цього святого залишилось мало. Однак це не означає, що вони нічому не можуть навчити нас. Титул «некнижний» прив’язався до Нестора штучно — треба ж було якось відрізняти його від славетного тезки-літописця. Та схоже, що він справді не відзначався високою освіченістю чи книголюбством. Що не завадило йому (а може й допомогло) стати преподобним — «уподібненим до Бога».
Одне із давніх монастирських рукописних сказань так описує святого: «Нестор некнижний, не той, який склав літопис про Русь, а інший. Він був некнижним і простого роду. Залишивши світ і мирські турботи, він так полум’яно служив Господу, що ніколи не дрімав на богослужінні, а молячись, не думав про стороннє: тільки про Бога і тому, що прорікав устами. І з кожним днем намагався бути краще, присвячуючи себе подвигам. За це він удостоївся бачити під час молитви ангелів і Самого Христа, і знати день свого преставлення».
Іншими словами, стежкою до святості Нестора Некнижного стала уважна молитва. На богослужінні він «ніколи не дрімав», коли молився «не думав про стороннє», і «з кожним днем намагався бути краще, присвячуючи себе подвигам». У цій святій простоті «некнижний» монах «удостоївся бачити під час молитви ангелів і Самого Христа», а отже, його серце стало чистим, бо лише такі люди, згідно з Євангелієм, «Бога побачать» (Мт. 5, 8).
Три шляхи до святості
Багато з нас чули казку про богатиря, що стоїть перед каменем, на якому написано, що з ним станеться, коли він поїде прямо, наліво чи направо. Результат його вибору був різним. Однак у випадку трьох святих Несторів, пам’ять яких Церква вшановує в один день — 27 жовтня, ми маємо три шляхи, але з однією точкою призначення — Царством Небесним.
Нестор Солунський пішов шляхом мучеництва, Нестор Літописець знайшов Бога в книгах, Нестор Некнижний уважно молився та виконував на щодень прості речі, які брукували йому дорогу до Бога. Звичайно, що кожен з них мав духа мучеництва, любов до мудрості та знав силу щирої й уважної молитви. Але Господь прийняв їхню жертву згідно з тими талантами, обставинами та викликами часу, які випали на їхню долю.
Тож не важливо, скільки нам років — Нестор Солунський був молодим, а київські Нестори спочили в літньому віці; неважливо — любимо ми багато читати, або ж практикуємо «єдино же єсть на потребу» (пор. Лук. 10, 38-42) – Господь може зробити нас тими, ким запланував ще до заснування світу (Еф. 1, 4). Очевидно одне: драбина на Небо — для мужніх, як Нестор Солунський, працелюбних, як Нестор Літописець і тихих, як Нестор Некнижний (див. Ів. 1, 51).
Підготував Андрій Толстой
Також читайте: Чи може грішний стати святим? Запитайте у святого Боніфатія
О. Ігор Ґнюс OP: «Я вірю, що святий Домінік ще нас здивує»
Μετάσταση: Чи помер апостол Іван Богослов?
Повязані записи
