Наша Православна Церква починає літургійне новоліття. Для кожного з нас – новоліття завжди є початком відліку нового досвіду, в людському вимірі – чимось окресленим та обліченим. Насправді ж поняття часу є чи не найсакральнішим для всіх земних традицій і культур, бо від першого біблійного формулювання виміру тривалості буття у “днях” творення, час завжди був, є й буде прерогативою Бога. У Бога час не має ні початку, ні кінця. Це в людській парадигмі та в людському недосконалому календарі виокремлюються періоди та епохи, наділені певними ознаками та рисами. В есхатологічному ж сенсі кожен рік є кроком до закінчення земного життя, до зустрічі з Господом. Тому й головним нагадуванням цього дня для християнина має бути розуміння тлінності сущого на землі, осмислення того, як ми, православні священнослужителі й вірні, прожили цей рік. Скільки часу турбувалися про душу, а скільки про тіло? Наскільки збагатили себе духовно?
Православ’я в релігійному просторі Яворівщини від початків, від княжих часів, аж до початку XVIII ст. займало основне місце. Перша письмова згадка про православну церкву на нашій яворівській землі датується 1316 р. (Старий Яр). Тоді ж тут діяв печерний монастир у Страдчі (у 90-ті рр. минулого століття страдчанський православний простір зайняли греко-католики). В унійний період українську православну обрядовість, попри спроби її латинізувати, зберегли більшість священиків та громад нашого краю. Те саме можна сказати і про тоталітарний радянський період.
Закоріненість у давні традиції та феномен духовного спадкоємства дозволили релігійним громадам новітньої доби відтворити на Яворівщині українську православну ідентичність. На сьогодні тут діє до 40 громад УПЦ КП, вірні багатьох із них тут присутні. Майже усі громади мають храми (і давні, і новопобудовані), серед яких Свято-Володимирівський.
Чим є храм для християнина? Місцем зустрічі з Богом. Оскільки головне завдання Церкви спасіння душі, то й храми будуються, в першу чергу, для спасіння душ вірних. Ми часто чуємо: Я не ходжу до храму, але маю Бога у своєму серці. Якби такі люди усвідомлювали, що в храмі є Джерело безсмертя – Євхаристійний Христос – то вони не йшли б, а бігли сюди. Тому хтось, за Промислом Божим, довшим шляхом наближається до храму, а в чиїхось серцях оселяються й інші боги-пристрасті, які відштовхують людину від обителі Бога Живого. Нещодавно, у проповіді на освяченні храму Предстоятель нашої Церкви Святійший патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет наголосив, що нема в світі такої установи, окрім храму, де б людина очистилася від гріхів. Блаженні ті, які сьогодні, в день новоліття, очистили свої душі від гріхів й приймуть у Святих Тайнах Джерело безсмертя.
Православні мешканці цього містечка не випадково, адже все відбувається з волі Божої, у 90-ті рр. минулого століття обрали покровителем свого храму великого нашого князя – рівноапостольного Володимира. Адже саме йому Господь доручив апостольську місію – привести наш народ до Творця. Сьогодні деякі центри намагаються применшити роль рівноапостольного Володимира, одні – бо обрав православну віру, інші – бо християнізував український простір. Апостольство ж Володимира в тому, що він ввів свій народ у спасаючий ковчег, який називаємо Православною Церквою, та у якій до сьогодні спасаємося.
Символічним є те, що освячення розписів храму у нашому містечку звершується в перший день нового року, а особиста молитва та благословення Предстоятеля Помісної Церкви знаменують нову добу і вашої, місцевої історії. Святитель Іоан Золотоустий відзначив, що “щасливим у всьому для тебе буде рік … коли й першого й в наступні дні будеш робити угодне Богові. День буває поганий або гарний не за своєю природою, – бо день від дня нічим не відрізняється, – а через нашу старанність або байдужість. Якщо ти будеш так думати і так себе налаштовувати творячи щодня молитви і милостині, то щасливим для тебе буде весь рік”.
Часто нарікаючи на складність прожитого року пам’ятаймо слова нашого Господа Ісуса Христа “На світі тугу матимете, але Я знову побачу вас і радітиме серце ваше і радости вашої ніхто не відбере від вас” (Ін. 16,22). Бо найвищий земний дар – принесення безкровної жертви у спільній зі Святійшим Патріархом Помісної Православної Церкви молитві, є запорукою успішної боротьби зі спокусами світу та утвердження Святої Православної Віри у соборній і незалежній Українській Державі.
прот. Михайло Цебенко
Фото – Прес-служби Львівсько-Сокальської єпархії УПЦ КП
P.S. Нагадаємо, що у день церковного новоліття з архіпастирським візитом вперше на Яворівську землю до своєї чисельної пастви приїхав Святійший патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. В урочистому патріаршому богослужінні з нагоди освячення розписів Свято-Володимирівського храму містечка Івано-Франкове взяли участь 8 архієреїв, понад 40 священнослужителів та вірні з багатьох сіл Яворівщини.
Повязані записи
