У приміщенні географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка відреставрували унікальні розписи стін із часів колишньої греко-католицької семінарії, що діяла в цьому будинку до 1939 року.
Про це пише ZAXID.NET.
Оригінальні настінні розписи аудиторії №26 географічного факультету ЛНУ, що у Львові на вул. Дорошенка, 41, виявили в 2016 році. До початку Другої світової війни в цій будівлі навчалися студенти духовної семінарії та Богословської академії, тож стіни багатьох аудиторій оздобило розписами кілька відомих тогочасних художників, серед яких – Павло Ковжун. Семінарійну церкву розписував митець Петро Холодний.
Відновили віднайдені розписи фахівці реставраційної майстерні «Гарда». Як зазначила засновниця майстерні Ірина Гірна, про розписи на стелі було відомо раніше, а під час реставрації їх відкрили і на стіні. Оскільки в цій аудиторії навчалися майбутні священники, на стінах кімнати зображені євхаристійні символи, як-от престіл, виноградна лоза і чаша, а також символ триєдиного Бога – око, вписане в трикутник. Ймовірно, нижче було зображено кивот або символи Євхаристії, які знищили в радянський час.
Під час відновлення зображень художники відшукали рік – вересень 1937 року, що дозволило висловити здогади щодо автора розписів, зокрема відкинути думку про роботу Петра Холодного, який на той час уже помер. «У нас є гіпотеза, що аудиторію розписували чотири художники – Павло Ковжун, Святослав Гординський, Ярослава Музика і Михайло Осінчук. Найбільше ми схиляємося до того, що автором є Павло Ковжун, але документального підтвердження цього нема. Це вже за манерою малювання і датуванням треба визначати», – зазначила Ірина Гірна.
Цю думку підтверджує також мистецтвознавець, професор Львівської академії мистецтв Роман Яців. «Цей мистецько-сакральний комплекс є вкрай важливий для українців і всієї історії XX ст. Таких пам’яток монументального малярства у творчості Павла Ковжуна, який був домінуючою фігурою при створенні цього ансамблю, майже немає. Він здебільшого займався розписом сакральних споруд. Тут є багато вгадувань і паралелей, властивих для його робіт. Це ар деко, наповнене українськими смислами, символами і високою культурою, роботою над формою», – розповів він.
Цікавим елементом є зображені на стелі стилістичні грона винограду, а також зображення святого Духа і птахи зі синьо-жовтими крилами. Ірина Гарна зауважує, що це риси українського модернізму, який відроджував Митрополит Андрей (Шептицький) разом із Йосифом (Сліпим), тодішнім ректором Богословської академії. «Це дуже характерно для періоду УГКЦ міжвоєнного періоду, коли ідея Шептицького була возз’єднання України. Йосиф Сліпий цю ідею підхопив. Вони – двоє світочів творення української нації і оцей український символізм притаманний для художників цього періоду. Такий український класичний живопис Шептицький розвивав і популяризував. Існувала ціла школа українського малярства. Вони запросили сюди бойчукістів, багатьох художників зі східної України», – підкреслила реставраторка.
Греко-католицька духовна семінарія була зведена у 1889 році у неоренесансному стилі за проєктом архітектора Сильвестра Гавришкевича. У 1929 році на базі семінарії створили Богословську академію – це була ініціатива Митрополита Андрея, а очолив навчальний заклад Йосиф (Сліпий), який відновив будівлю і внутрішні приміщення та заснував тут музей сакрального мистецтва. Кабінет ректора був на другому поверсі (сучасна аудиторія 34.
У приміщенні діяла семінарійна каплиця, яку разом з іншими приміщеннями розписував Петро Холодний-старший. Він також в 1927-1939 роках створив для неї іконостас, що зараз зберігається у Національному музеї. Коли після Другої світової радянська влада заборонила діяльність УГКЦ, приміщення академії було передано Львівському університету і зараз тут діє географічний факультет.
За результатами дослідження фахівців, на факультеті є ще щонайменше три аудиторії з фресками, кожну з яких розписував інший художник, а також оздоблені каплиця і трапезна.
Повязані записи
