1 липня Львів попрощався з Ігорем Калинцем – письменником, дисидентом та політв’язнем, почесним громадянином міста. Поховали митця на Личаківському кладовищі.
Про це інформує Львівська міська рада.
Ігор Калинець відійшов до вічності 28 червня 2025 року на 86-му році життя. Попрощатися з ним львів’яни могли в Архикатедральному соборі Святого Юра, де напередодні увечері молилися парастас за упокій митця.
Чин похорону відбувся 1 липня в соборі Святого Юра. Опісля на площі Ринок біля міської Ратуші провели всеміську церемонію прощання, до якої долучилися представники міської та обласної влади і громадськості Львова, духовенство, рідні та знайомі Ігоря Калинця і численні небайдужі львів’яни. На знак пошани до відомого громадського і культурного діяча на час прощання та поховання на Ратуші та флагштоці біля неї приспустили прапори, а на фасаді міської ради вивісили портрет Ігоря Калинця.
Митця поховали на Полі почесних поховань №67 Личаківського цвинтаря поруч із дружиною – письменницею-шістдесятницею, мовознавицею, дисиденткою та активною діячкою українського національного і правозахисного руху Іриною Калинець, що відійшла до вічності 31 липня 2012 року.
Довідка
Ігор Миронович Калинець — поет і прозаїк «пізньошістдесятницької» генерації і дисидентсько-самвидавного руху в Україні, політв’язень. Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка.
Народився 9 липня 1939 у місті Ходорів (нині Львівської області, Україна). Навчався на філологічному факультеті Львівського університету, згодом працював у Львівському обласному державному архіві.
11 серпня 1972 року за участь у дисидентському русі Ігоря Калинця засудили на 6 років ув’язнення суворого режиму й 3 роки заслання. Він відбував засудження у Пермських концтаборах разом з Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем, Степаном Сапеляком та іншими. Роки заслання відбув разом із дружиною Іриною Стасів-Калинець на Забайкаллі, у с. Ундино-Посєльє, Балейського району в Читинській області.
Після повернення до Львова у 1981 році Ігор Калинець працював у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника, брав участь у виданні самвидавного журналу «Євшан-зілля». Окрім творів для дорослих, писав також вірші для дітей. Було видано кілька книг, які розійшлися не тільки в Україні, а й у країнах із великою українською діаспорою (Казахстан, Канада, США, Аргентина).
У 1977 році Ігор Калинець був нагороджений премією імені Івана Франка в Чикаго. Отримав Державну премію України імені Тараса Шевченка за книжку вибраних поезій «Тринадцять аналогій» (1992), а також премію імені Василя Стуса. Був нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня, однак відмовився від нього на знак протесту проти, за його словами, «жорстокого зросійщення». У 2019 році отримав відзнаку «Золотий герб міста Львова».
Фото: Львівська міська рада
Повязані записи
