У Львівській православній богословській академії у форматі круглого столу говорили про постаті українських православних святителів, що служили за межами Батьківщини, та їхню роль у світовому Православ’ї. Зокрема, торкнулися постатей св. Іоасафа Білгородського та св. Іоана Тобольського. А загалом лише у XVI-XVII століттях так звані великороські кафедри займало понад 120 українців – врешті-решт, щоб уникнути бунтарського духу в Церкві, цариця Катерина ІІ навіть спеціальним указом заборонила ставити українців на російські єпархії. Про діяльність українських святителів, яким був присвячений захід, «Духовній величі Львова» розповів архімандрит Кипріан (Лозинський).
Про круглий стіл Львівська православна богословська академія повідомила у фейсбуці.
Зустріч модерував архімандрит Кипріан (Лозинський) — намісник Іоано-Золотоустівського монастиря ПЦУ у Львові, декан богословського факультету Львівської православної богословської академії. Він детальніше розповів «Духовній величі Львова» про актуальність теми круглого столу та подальші дослідження діяльності відомих українських святителів, які залишили значний слід у формуванні Православ’я не лише в Україні, але й на Росії.
Круглий стіл на тему «Українські святителі поза Батьківщиною та їх місце у світовому Православʼї» у Львівській православній богословській академії (м. Львів, вул. Лисенка, 43) відбувся 15 вересня 2025 року. Зустріч присвятили 310-літтю від упокоєння св. Іоана Максимовича, митрополита Тобольського, та 320-ліття від народження св. Іоасафа Горленка, митрополита Білгородського.
Основними доповідачами стали студенти богословської академії. Також доповідь про українські впливи на ієрархію Російської імперії та формування церковної культури виголосив професор ЛПБА, завідувач кафедри філософських та церковно-історичних дисциплін доктор церковно-історичних наук митрополит Львівський і Сокальський ПЦУ Димитрій (Рудюк).
Участь у круглому столі взяв доцент кафедри філософії Харківського національного університету радіоелектроніки та доцент Дніпровської духовної семінарії кандидат філософських наук архієпископ Харківський і Слобожанський ПЦУ Митрофан (Бутинський).
«Духовна велич Львова»: Отче Кипріане, чому для круглого столу обрали саме таку тему?
Архімандрит Кипріан (Лозинський): Плануючи наукові та інші академічні заходи на семестр, ми звертаємо увагу та те, які ювілейні або ж просто пам’ятні дати, пов’язані із церковними та громадськими діячами, відзначаються у цьому періоді. Тож цього року виповнюється 310 років з дня упокоєння святителя Іоана Максимовича, митрополита Тобольського, та 320 років з дня народження святителя Іоасафа Горленка, митрополита Білгородського. Обоє – визначні українці, яким довелось служити на чужині. Таких українців в історії Церкви було багато. Саме це зумовило тему круглого столу.
Про кого з українських святителів ішлося під час обговорення?
Насамперед про св. Іоана Тобольського та св. Іоасафа Білгородського. Також торкались постатей св. Димитрія Туптала, митрополита Ростовського та св. Філофея Ліщинського, митрополита Сибірського. На жаль, часові рамки круглого столу, та й, зрештою, формат заходу не дозволяв ширше торкнутись цієї теми.
Які ще постаті українських святителів поза Батьківщиною, окрім св. Іоана Максимовича та св. Іоасафа Горленка, варто вивчати та досліджувати?
Таких ієрархів є багато. Лише у XVI-XVII століттях так звані великороські кафедри займало понад 120 українців. Так, що Катерина ІІ навіть видала спеціальний указ, який заборонив ставити українців на російські єпархії, щоб уникнути бунтарського духу в Церкві. Тож поле для діяльності дуже велике. Навіть згаданий нами св. Філофей Ліщинський є досить мало досліджений.
Чому сучасним українцям важливо знати про ці постаті в церковній історії?
По-перше, це наша гордість. Ми повинні усвідомити для себе, що саме українці формували культурне, церковне, наукове, політичне середовище царської росії. Українців, вихованців Києво-Могилянської академії відправляли на найважчі архієрейські кафедри для служіння. Туди, де жили язичницькі нехристиянізовані племена, знаючи, що лише сильні і освічені українці зможуть справитись із таким місіонерським подвигом. Це знання історії, зокрема церковної історії, повинно викорінити нарешті насаджений радянщиною комплекс меншовартости українців. Саме ми були просвітителями темних московських народів. І це, до речі, пояснює, чому вони нас так ненавидять.
Чи відкрили Ви особисто для себе щось нове під час цього круглого столу?
Вперше почув про таку велику кількість українців на єпископських кафедрах у цей період. Зазвичай знаєш лише кілька відомих постатей, але, щоб їх було понад 120 за менше, ніж 200 років – це було для мене відкриттям. І це не враховуючи нижчих ієрархічних ступенів: архімандритів, ігуменів, протоієреїв тощо. Наше завдання – вивчати свою історію, нецензуровану, нередаговану, справжню. І тоді українізація не потребуватиме додаткової підтримки, а стане природним процесом у суспільстві.
Фото: фейсбук-сторінка ЛПБА
Також читайте: Храмовий комплекс на Лисенка: місце православної формації у Львові
Архімандрит Кипріан: «Нехай нас “рекламує” Бог. Ми ж повинні віддано Йому служити»
У Львові освятили перший в Україні храм на честь митрополита Рафаїла (Заборовського)
Повязані записи
