На той час Владика Василь (Величковський) вже відбув 10 років ув’язнення за віру в Бога та вірність Церкві. Його арештували у серпні 1945-го, опісля допитували в київських казематах НКВС, дали смертний вирок, який замінили на 10 років каторги у Воркуті. Побував блаженний також у Володимирському централі – в’язниці для особливих ворогів безбожної держави.
В 1955-му завдяки Божому Провидінню він оселився в самому центрі Львова, на площі Возз’єднання, 11/3 (зараз це площа Соборна, а в квартирі блаженного, яка стала осередком підпільної греко-католицької церкви, тепер працює музей). Там жив до 1969 року. Але ще в 1963-му він отримує хіротонію з рук митр. Йосифа (Сліпого) та стає єдиним на той час катакомбним греко-католицьким єпископом і Місцеблюстителем глави УГКЦ.
![](https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2023/11/IMG_4862-scaled.jpg)
Що ж спричинило друге ув’язнення владики Василія?
Відповідь на це питання ми знаходимо частково у книзі під назвою: «Василь Всеволод Величковський Ч.Н.І. Єпископ-ісповідник», яку видав у Канаді в 1975 році митрополит Вінніпезький Максим (Германюк).
У 1968 році радянська влада посилила гоніння на українських католицьких священників. Це було пов’язано з тим, що за два роки «щасливий радянський народ» мав святкувати 100-річчя від дня народження засновника Радянської держави Володимира Ульянова (Леніна). В черговий раз комуністи та їхні посіпаки з карних органів посилили тиск та контроль: почалися обшуки та боротьба з релігією загалом. У жовтні 1969-го у Львові прийшли до 11 підпільних священників та конфіскували у них все, що мало зв’язок із релігією. Така ж доля спіткала і квартиру владики Василя (Величковського).
Вдруге до владики прийшли з ретельним обшуком 2 січня 1969-го року. Цього разу його заарештували. На суді владику звинуватили в тому, що він «під виглядом розповсюдження релігійних поглядів систематично поширював в усній і письмовій формі завідомо неправдиві вигадки на радянський державний і суспільний лад», — читаємо ми в постанові від 23 вересня 1969 року Львівського обласного суду у складі головуючого-заступника голови облсуду Клювака В.П., т. зв. народних засідателів Мальчицького Я.Ю. і Ковальчука Г.О. за участі прокурора Савойського В.І.
![](https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2023/11/IMG_4909-scaled-e1700828909488.jpg)
Найпершим і, мабуть, головним звинуваченням, яке, вочевидь, найбільше розізлило радянську владу, та їхніх місцевих посіпак, було те, що владика Василь написав книгу «Історія Чудотворної Ікони Матері Божої Неустанної Помочі». В рішенні суду сказано, що в цій книзі «міститься ряд завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад — про переслідування віруючих в нашій країні, поневолення українського народу, відсутність свободи слова і совісті».
Ще більше злило комуністів, що «Величковський вживав активних заходів до розповсюдження цієї книжки, яка була віддрукована на друкарській машинці в декількох примірниках…». Звинувачували владику ще в багатьох «злочинах», зокрема в тому, що він слухав «Радіо Ватикан», а потім переповідав почуте іншим.
Варто зауважити, що попри старання слуг диявола знищити все, що було пов’язано з вірою в Бога та Церквою, яка їм не підкорялася, «засуджену» у радянському Львові книгу блаженного Василя (Величковського) вдалося не лише зберегти, але й перевидати в наш час*.
Вирок суду був жорстоким: три роки ув’язнення в таборі суворого режиму.
![](https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2023/11/15780656_1193484044020338_683693677909988631_n.jpg)
Також читайте: Хранитель музею блаж. Василія (Величковського): «Я мовчав про це 10 років, більше не можу»
Цікаво, що на суд було викликано двох свідків, одним із яких став колишній греко-католицький священник, який перейшов у російське православ’я, а другий — молодий, теж у минулому греко-католик, але вже висвячений як православний священник. Вони відмовились свідчити проти обвинуваченого, зіславшись на те, що його не знають. «А може чули будь-що проти нього?», — запитав прокурор. «Чути, то чули, але тільки добрі слова».
Владика Василь пізніше згадував: «В часі процесу суддя і обвинувачувач переганялися в тому, щоб висмівати мене та мою душпастирську діяльність. Одна жінка, присутня в залі суду, піднялася в один момент і сказала: “Як погано смієте поводитися? Уважайте на себе, бо й вас Господь покличе перед свій суд”. Невдовзі після того, як я вже був у тюрмі в Комунарську, нагло помер публічний обвинувачувач; якось сидів в бюрі біля стола і більше не піднісся. Також суддя, що був ще молодим і зовсім здоровим, помер на якусь невідому недугу дуже скоро після того. Вістка про цю Божу кару потрясла цілим Львовом».
Три роки свого ув’язнення владика Василь відбув у тюрмі у Комунарську на Донбасі. Це була одна із найстрашніших в’язниць радянського Союзу. Владика захворів там на серце. Його ноги почали пухнути так, що він не міг ходити. Однак його відмовлялись лікувати. І швидше за все він не пережив би своє друге ув’язнення, якби Божим Провидінням не було призначено нового керівника в’язниці, який подбав, аби владику відвезли в лікарню. Однак здоров’я блаженного було підірване назавжди. Він не любив розповідати про ті роки, але все вказує на те, що він там переніс знущання і зі сторони т. зв. медиків — вже після звільнення кожного разу, бачивши людей в білих халатах, «владику заливав зимний піт і його серце страшенно билося».
![](https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2023/11/354248599_636700715159661_251682045924226702_n.jpg)
Також читайте: «Коридори мають свою пам’ять»: місцями блаженного Василя (Величковського)
27 січня 1972 року владика Василь відбув своє ув’язнення, але комуністи вже не дозволили повернутись йому до Львова. Його відправили в Київ, а звідти в Югославію, де жила сестра Василя (Величковського). В такий спосіб єпископа вигнали з України.
На питання, що було найважчим досвідом владики в час панування комуністичної влади, він відповів: «Моїм найважчим досвідом, що я його мусів перенести під совєцьким режимом було без сумніву те, що я не міг нормально провадити моєї душпастирської роботи. Великими, бо були духовні потреби моїх вірних, якже я міг їх занедбувати? Тому я завжди намагався відслужити св. Літургію та уділяти Св. Тайни. Але це було подвійно небезпечне: якщо мене були б переловили, то з боку репресивного апарату мені грозила додаткова кара; крім того нагляд за мною ставав пильнішим і тоді я ризикував, що справді нічим не зможу прислужити моїм вірним».
При нагоді нагадуємо, що на завершення ювілейного року блаженного священномученика Василія (Величковського) у його львівській квартирі-музеї найближчим часом відбудеться сім молитовних зустрічей.
**Книгу «Історія Чудотворної Ікони Матері Божої Неустанної Помочі», а також біографічні книги священномученика можна придбати в квартирі-музеї блаж. Василя (Величковського) (м.Львів, Галицька площа, 11, кв. 3).
Основне фото: Під час обшуків у квартирі блаж. Василя Величковського, (тепер Соборна площа, 11/3). З матеріалів його справи. Фото скріна: Андрій Толстой
Також читайте: «Тут говорили пошепки»: мандрівка до дому священномученика Василія (Величковського)
О. Орест Фредина: Григорій (Лакота) полегшував страждання інших, коли в самого вже не було сил