Втома, біль, гнів, інформаційний шум — усе це закриває нам духовні очі», написав у Facebook православний священник із Рівного – протоієрей Василь Рудніцький*. Священник прокоментував текст Євангелія, яке цього дня читається у храмах на Божественній Літургії.
Йдеться про уривок з Євангелія від Івана 9:39 – 10:9.
«Я прийшов у цей світ, щоб сліпі бачили, а зрячі ставали сліпими…», — звертається Господь Ісус Христос до Своїх слухачів, і додає: «Я — двері. Якщо хто Мною ввійде — буде спасенний…»
«Сьогоднішнє Євангеліє — про зір», — пише о. Василь Рудніцький. «Але не про той, що дає людині можливість бачити зовнішнє, а про той, що відкриває внутрішнє. Про здатність розпізнавати істину серед брехні, чути голос Життя серед галасу смерті».
У час війни легко осліпнути, — переконаний священник. «Втома, біль, гнів, інформаційний шум — усе це закриває нам духовні очі. Ми починаємо бачити тільки небезпеку. Тільки смерть. І перестаємо бачити головне — що ми люди. Що Бог з нами. Що любов усе ще жива».
О. Василь нагадує слова Ісуса, який каже: «Якби ви були сліпі — не мали б гріха. Але ви кажете, що бачите…».
Саме тому, «гріх — не в темряві». «А в самовпевненості. В байдужості. В словах: “Я вже все знаю. Я вже все вирішив. Мені не потрібен Бог”».
Священник відзначає, що у відповідь Ісус не сварить слухачів. «Не кричить». «Він просто стає Дверима. Дверима до спасіння. До миру. До дому. І каже: “Я — двері. Хто ввійде Мною — спасеться”».
А що ж ми сьогодні, дві тисячі літ потому, як Божий Син сказав ці слова?
«Сьогодні це слово лунає не в тиші храму, а в гуркоті світу», — наголошує о. Василь. «І саме тому воно таке важливе. Бо серед вибухів, страху, втрат, ми шукаємо шлях. І єдиний шлях — через Нього. Не навколо. Не в обхід. А через Христа».
«Він — Пастир. Але не той, що стоїть осторонь. А той, що йде попереду. Перший ступає в темряву. Перший кладе життя. Перший шукає нас, коли ми вже не шукаємо Його», — зазначає священник.
Але чи варто опускати руки, коли бачиш свою слабкість? Чи слідувати за Христом можна лише бравим маршем?
«І ми ще йдемо. Хоч падаємо. Хоч не розуміємо. Хоч руки тремтять. Але якщо серце ще пам’ятає Його голос — ми знайдемо дорогу. Бо ми не самі. Бо Він — Двері. І Він — чекає», — запевняє о. Василь Рудніцький.
«Господи… Дай нам побачити Тебе — серед темряви. Почути Тебе — серед крику. Відчути Тебе — коли все мовчить. І коли сил немає — просто прийди. Бо тільки Ти ведеш нас до Життя», — завершив у молитві свої роздуми священник.
*Протоієрей Василь Рудніцький — благочинний Воскресенського кафедрального собору міста Рівного та прессекретар Рівненської єпархії ПЦУ. Завдяки своїй душпастирській та активній волонтерській діяльності отримав нагороду від генерала Валерія Залужного — нагрудний знак «За сприяння війську».
Також читайте: Святитель Миколай Сербський: «Сонце правди — Христос»