28 січня 2024 року, на 86-му році життя, відійшов до вічності доктор мистецтвознавства, доктор богословських наук, доктор філософії, професор Дмитро Власович Степовик.
Про це на своїй фейсбук-сторінці написав Патріарх Філарет.
«Дмитро Степовик був парафіянином Української Православної Церкви Київського Патріархату, багатолітнім викладачем і професором Київської православної богословської академії, ідейним борцем за Помісну Українську Православну Церкву», – зазначено в дописі.
Дмитро Степовик народився 1938 року в селі Слободищі Бердичівського району Житомирської області. Закінчив Національний університет імені Тараса Шевченка (факультет журналістики, 1960) та аспірантуру з мистецтвознавства в ІМФЕ НАН України (1970). Кандидатську дисертацію з мистецтвознавства захистив в ІМФЕ НАН України (1970); докторську дисертацію з мистецтвознавства (1984); докторську дисертацію з філософії (1990) та габілітаційну докторську дисертацію з мистецтвознавства (1992) – в Мюнхенi, в Українському вільному університеті.
Дмитро Степовик – автор багатьох мистецтвознавчих праць, зокрема про українську ікону, барокову гравюру, митців графіки й малярства – Тараса Шевченка, Олександра Тарасевича, Івана Щирського, Якова Гніздовського тощо. Курси лекцій з історії українського мистецтва й української культури читав у наукових установах й університетах Болгарії, Польщі, Канади, США, Італії, Великої Британії, Німеччини, Франції. Досліджував сакральне християнське образотворче мистецтво Середньовіччя та Нової доби XVII-XVIІІ ст. – ікони, фрески, мозаїки, гравюри, книжну мініатюру; зв’язки давнього українського образотворчого мистецтва з мистецтвом країн Заходу; творчість майстрів образотворчого мистецтва українського походження у США, Канаді, Англії, Франції, Німеччині Італії, Болгарії.
Був провідним співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України, професором і викладачем історії мистецтва Київської православної богословської академії, професором історії культури Українського вільного університету в Мюнхені, членом-кореспондентом НАН України.
Часто коментував трансляції богослужінь на національному радіо та телебаченні, а також разом з Патріархом Філаретом вів християнсько-просвітницькі передачі на Українському радіо.




