Вічність на моїх долонях. Пресвята Євхаристія – таїнство Бога, Який у Своїй життєдайній любові наближається до людини і єднається з людиною, даруючи їй завдаток вічного життя. Господь у Своїй безкорисливій любові до людини долає безконечну віддаль, яка постала між Творцем і творінням, віддаль не фізичну чи географічну, але духовну, спричинену людським гріхом. Господь приходить, пропонує прощення і дарує наново вічне життя усім, хто вірою Його пізнає і з вірою приймає в Євхаристії. У Воплоченні Бог укрив своє божество за людською природою Воплоченого Сина Божого: «Слово стало тілом і замешкало між нами» (Йо. 1, 14); у Євхаристії той самий Бог укриває Своє божество і своє чоловічество (людську природу) під видами хліба і вина: «Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у мені перебуває, а я – в ньому» (Йо 6, 56). Це – Таїнство, яке не зможемо ніколи збагнути до кінця, – його можемо тільки прийняти щирим і вдячним серцем. На жаль, не всі сучасники Ісуса пізнали і прийняли це наближення Бога до них: «Прийшло до своїх і свої його не прийняли» (Йо. 1, 11); вони, щоправда, простягнули до Нього руки, але не – щоб прийняти, а – щоб відштовхнути, зневажити і вбити, як Він це сам заповідав: «Син Чоловічий буде виданий у руки людям» (Мр. 9, 31). Читаю ці слова завжди з великим трепетом і з почуттям відповідальності за цей божественний дар, переданий у наші священичі руки. Так само, як завжди зворушуюсь до глибини душі, коли молюся перед Святим Причастям, схиливши голову перед євахаристійними дарами: «Зглянься, Господи, Ісусе Христе, Боже наш, від святого житла Твого і від престолу слави царства Твого, і прийди, щоб освятити нас, Ти, що вгорі з Отцем сидиш і тут з нами невидимо перебуваєш…». Тут з нами невидимо перебуваєш… – Так, це – дійсність, це – Його Присутність, це – наша віра!
Джерело: фб-сторінка Владики Богдана Дзюраха
Повязані записи
