Триває проєкт журналістів сайту «Духовна велич Львова» за підтримки Інституту екуменічних студій УКУ – «Великопісна екуменічна школа духовності». У нашій третій зустрічі розмовляємо про «Сповідь як примирення людини з Богом» з єпископом Мельбурнської єпархії свв. Апп. Петра та Павла Преосвященним Миколою (Бичком).
Владико Миколає, для початку розкажіть, будь ласка, про суть Тайни Сповіді.Щоб зрозуміти суть Тайни Сповіді мусимо зрозуміти, насамперед чим є гріх і Боже прощення, зокрема Боже милосердя супроти людини.
Гріх – це добровільне і свідоме переступлення Божого закону, іншими словами Божих заповідей, які є своєрідним орієнтиром у житті кожного християнина.Те, що сталося в раю стається до сьогодні і ця практика спокуси диявола з Едемського саду до сьогодні відбувається з нами.
Будь-який гріх починається з простих речей. Наприклад зі занедбання молитви. Багато часу витрачаємо на соціальні мережі. Інколи ми себе обманюємо , що не маємо часу. Гріх починається з малих речей, а провадить до того, що ми цілковито відкидаємо Бога зі свого життя. Будь-який гріх – це образа Бога, який нас сотворив ще у раю, щоб ми були щасливими і були близько Бога.
Саме тому, коли ми сьогодні говоримо про гріх, бачимо, що гріх є причиною для того, щоб людина зверталася до Тайни Сповіді, яка є примиренням людини з Богом.
Які приклади покаяння з Біблії можуть стати для нас добрим прикладом для наслідування?
У Старому Завіті можемо побачити декілька яскравих прикладів покаяння. Зокрема мені спадає на думку приклад царя Давида. Він спокусився на жінку свого полководця, а відтак піддав смерті самого полководця, бо він йому заважав жити з вагітною Версавією. Ця ситуація стала трагедію царя Давида. Коли цар почав каятися, оплакувати свої гріхи, він написав багато псалмів, зокрема покаяльний 50 псалом, де він буквально оплакує свої гріхи і говорить, що він щиро кається за гріх, який вчинив.
У Новому Завіті знаходимо подію в домі фарисея, куди приходить блудниця, яка почала обтирати своїми слізьми і волоссям ноги Ісуса. Вона почала оплакувати свої гріхи, намастила миром ноги Христа. Згодом Святі Отці скажуть, що це була постать Марії Магдалини, яка дуже багато нагрішила у своєму житті, але саме через такий вчинок виявила своє покаяння. Цей акт покаяння для цієї жінки проявився в тому, що з неї вигнали сім бісів і вона стала правдивою ученицею Ісуса Христа.
А загалом найкращим прикладом покаяння вважаю притчу про блудного сина. Чуємо в цій історії, що син попросив частину маєтка батька. На той час ніхто з синів не міг просити в батька за його життя частину маєтку. Він переступив закон, щоб сповнити якісь свої бажання. Бачимо, що коли син вернувся, то батько вийшов його зустріти. Це є еемов би знаком повернення Бога до людини. Більше того батько дав йому перстень, що символізувало певну владу.
Наше життя подібне до образу молодшого і старшого сина. Найбільший дар, який ми маємо від Господа Бога – це свобідна воля. Кожен може з неї користати по максимуму. Ми можемо вибирати те, що добре для нашого духовного життя. В той самий час можемо бути піддатливим на різні погані вчинки, спокуси чи на ті чи інші гріхи, які провадять до різноманітних узалежнень. Зрештою ціллю лукавого є запровадити людину до того чи іншого узалежнення, де людина не знає як вийти з того чи іншого гріха.
Саме тому Тайна Сповіді – це Тайна Божого милосердя. Бог, який безмежно любить людину приймає її у стані будь-якого гріха. У цій тайні ми бачимо безмежну любов Бога до людини. Не має такого гріха, який Господь Бог не може простити людині. Тому що Бог перш за все дивиться на особу та гідність людини. А вже потім він зауважує гріх цієї людини.
Для нас це є велика таємниця Божої любові. Ми перш за все бачимо гріх, упадки, згодом можемо зауважити добрі риси. Це показує, що ми є грішні люди.
Без сповіді не можна зростати у святості. Не можна ступати вперед дорогою духовного життя. Тому навіть в Євангеліє багато разів чуємо заклик до покаяння.
Як часто потрібно сповідатися?
Свята Церква зобов’язує бодай раз в році , зокрема у пасхальний час, піти до Сповіді і прийняти Святе Причастя. Багато людей мають собі за девіз бодай раз в році прийти. Важливо розуміти, що замало просто прийти, а важливо щиро покаятися. Що більше належно до Сповіді підготуватися. будь-яка сповідь повинна мати свій результат. Від того, як ми готуємося до Сповіді, так вона буде виглядати. Митрополит Андрей Шептицький у свій час настановляв: «Кожний християнин повинен зі всією відповідальністю приготовляти себе щонайменше 4 рази під час визнаних Церквою чотирьох постів до участі в Тайні Покаяння та прийняття Причастя. А згодом все частіше брати в них участь: щомісяця, щотижня, а навіть щоденно. На перший погляд здається, що Митрополит Андрей ламає правила встановлені Церквою. Але він маючи великий досвід духовного життя, бачить, що цей один раз є певним мінімумом для того, щоб бути в тісному контакті з Ісусом Христом людина зобов’язана принаймі з 4-ьох постів, які приписує Свята Церква користати з Тайни Покаяння, а після неї прийняти Тіло і Кров Ісуса Христа.
У цьому добрим прикладом для нас є постать Блаженного свящ. Миколая Чарнецького.
Єпископ, який пізнав Господа так глибоко, що дійшов до того, що не було дня, щоб владика Миколай не висповідався. Коли зустрічався з священником, зразу просив про сповідь. Бо хотів максимально бути приближеним до святості.
Катехизм УГКЦ нас навчає, що саме часта сповідь дозволяє людині пізнати не тільки свої упадки і проблеми, але і свої немочі. Благодаттю Таїнства Покаяння християнин долає гріхи, піднімається з упадку і утверджується в чеснотах. Там, де покаяння є добрі діла – милостиня, чистота серця.
Які є умови доброї Сповіді?
Сьогодні важливо скерувати погляд на 5 умов доброї сповіді. Це рецепт доброї сповіді. Першою умовою є іспит сумління. Це молитва, в якій ми перепрошуємо Бога за якісь свої недосконалості. Однозначно, що коли говоримо про іспит сумління, важливим моментом в цьому є наше сумління. Сумління – це Божий голос у нашому серці. Друга умова – це жаль за свої гріхи. Людина повинна збудити жаль за те, що образила Творця. Третя умова – це постанова поправитися. Показати цю постанову на ділі є дуже тяжко. Дуже часто ми нічого не робимо, щоб змінити своє життя.
Важливо, крім слова поправитися звершувати діла. Четверта умова – це сама Сповідь. Це свята Тайна, де людина примирюється з Богом. У сповіді людина показує своє нутро перед Богом в особі священника. Важливо усвідомити, що священник, який сповідає є лише посередником між Богом і людиною. Він покликаний допомогти людині в цьому єднанні зі своїм Творцем. Священник не бере безпосередньої участі в Сповіді, він немов би є свідком. Він допомагає людині відкрити своє нутро, виявити якісь певні труднощі, а відтак допомогти, щоб саме це покаяння в Святій Тайні Сповіді було найкращим.
Основна сповідь відбувається між каяльником і священником. У сповіді ми зобов’язані бути щирими перед собою і перед Богом. Може хтось боятися, що священник подумає, що може ще якогось гріха не чув. Повірте, що священник чув всі гріхи і він зовсім по-іншому дивиться на людину, на цей акт примирення людини з Богом. Священник отримує величезну радість від того, як людина відкриває своє серце. Як на його очах немов би повертається лицем до Бога, бувши довгі роки в багні гріха.
Велика спокуса, коли говоримо про сповідь – це відкладання на завтра чи післязавтра. До сповіді потрібно йти вже і зараз.
Дуже часто ця свята тайна окрилює, коли бачиш добру і щиру сповідь ти радієш за ту людину незважаючи на тяжкі гріхи з якими вона приходить. Така сповідь може бути прикладом для священників і навіть єпископів почати боротьбі з гріхом.
П’ята умова – покута. Зробити все можливе, щоб шкоду виправити. Грішник повинен відшкодувати, або спокутувати свій гріх. Це називається покутою.
Покути є різними. Зокрема звикли до покути у молитві, але вона може бути різною. Чинити діла милосердя, чимось пожертувати. Церква встановила сповідь, щоб допомогти Богові у спасінні душі.
Як допомогти тим людям, хто був зранений у сповіді повернути довіру до священників і Церкви?
Як єпископ я перепрошую вас, що у вашому житті були такі випадки. Ми повинні розуміти, що у всіх випадках Господь Бог послуговується грішними людьми. Кожен священник є грішною людиною. Часом під час цієї тайни можуть дати гору якимось своїм певним емоціям. Це звичайно є недопустимо. Всі свої емоції він повинен залишити перед сповідальницею. Тому, хто отримав зранення від того чи іншого священника потрібно перш за все зрозуміти, що те, що сталося з вами є поодиноким випадком. Ми не можемо говорити, що всі священники такі. Знайдіть доброго сповідника, особливо якогось монаха в монастирі, який зможе провести Вам якусь свого роду реабілітацію. Можливо тільки через такий крок і духовні розмови ви зможете зрозуміти, що жоден священник не може вам заступити обличчя милосердного Бога, який прощає.
Як цього року у карантинний піст бути зі сповіддю? Минулого року Церква рекомендувала відтермінувати, а як бути тепер?
Хто боїться ковіду скористайте зі Сповіді у будні дні, коли не має в церквах такого напливу людей. Не відтягуйте Сповідь на неділю.
Також раджу звернутися до місцевого священника, нехай він прийде до вашої оселі і там висповідає вас.
Якщо людина не сповідалася понад 10-20 років, то з чого їй почати підготовку до цієї Тайни?
За такий довгий період часу пригадати всі свої гріхи є надзвичайно складно, а то і неможливо. Бо нам навіть важко пригадати, що ми робили минулого тижня. Ще складніше пригадати десятиліття свого життя. Тому заохочую вас користати з духовної літератури, в якій докладно описано як добре приготуватися до Сповіді. Там по кожній заповіді перераховано з десяток гріхів. Більше того раджу такій людині записати гріхи на листочок, щоб не оминути жодного гріха, а пригадати абсолютно всі гріхи за весь період. З підготовкою не варто спішити. Спокійно пройдіть собі всі 5 умов доброї сповіді. Сповідь за такий довгий період є відповідальною місією цієї людини, яка приступає до неї.
Яким має бути Євхаристійний піст?
На сьогоднішній день Євхаристійний піст зобов’язує впродовж години утримуватися від споживання їжі до початку Святої Літургії. Ми також повинні пам’ятати, що цей піст є для здорових осіб. Через різні хвороби люди є звільненими від цього посту. Від посту звільняються діти і пенсіонери.
Як з користю провести час Великого посту, що залишився?
Сьогодні дуже часто люди не можуть собі дати раду з часом. Але Господь Бог точно не помилився, коли створив 24 години як добу, серед яких 12 год – день, а 12 – ніч. Ми маємо велику спокусу марнувати час. Звісно, що людина потребує відпочинку, але важливо розрізняти ті речі, коли людина лінується, а коли справді відпочиває. Моя порада дуже проста – знайдімо принаймі 15 хвилин в день для того, щоб зробити добрі справи. Серед них 5 хвилин для себе, 5 хв для Бога і 5 хв для ближнього.
Записала Христина Кутнів з реколекційної науки під час Великопісної екуменічної школи духовності
Повязані записи
