Бажаю всім нам перемоги, щоб ми якнайшвидше завершили цю війну. Попри всі жахіття цієї війни були тими, хто не боїться бути людьми. Не боїться бути образом людини, яка змучена, знасилувана, над якою знущалися, яка поранена, яка не має руки чи ноги, сліпа, але має обличчя людини. Кожен з нас по-різному відчув ці рани. Хтось отримав видимі рани, а хтось невидимі, але всі ми повинні залишитися людьми. Тому напевно найбільша перемога це бути людиною, навіть коли закінчиться війна.
Водночас, Владика Степан Сус акцентує на силі молитви і служіння у непростих обставинах.
Молитва є різна. Читаймо молитви “Отче наш”, “Богородице Діво”, жертвуймо Святе Причастя за наших воїнів. Можна молитися вервицю, щодня на “Живому ТБ” ввечері є вервиця. Там деколи одночасно 20 000 людей молиться. Можна просто щось добре робити для наших військових. Можна просто молитися щодня тричі “Господи помилуй”. Кожен може обирати свій формат. Хтось може прийти до церкви просто помовчати, а хтось може долучитися до похорону наших Героїв, супроводити їх молитвою. Молитва має бути для нас справді силою і зброєю, яка спрямована і проти невдимих ворогів.
За матеріалами Nashi interwiev
Фото УНІАН
Повязані записи
