Час Великого посту – це щось неймовірне, це коли ми десяту частину свого життя пробуємо віддати Господеві. Бо у році 365 днів і ми маємо практично 40 днів посту. Це є та 10-та частина. Пробуємо ті 40 днів бути більше з Богом, якось переглянути своє життя.
Кожен з нас свідомий того, що він не живе так як би мав жити і тому як Матір Церква вона дає нам цей Великий піст, коли ми маємо зупинитись. У Великому пості ми вказуємо на 3 речі, які є найпринциповіші: це молитва, піст і милостиня. Молитва -це те, що нам дає бути з Богом. Кожний у різний спосіб молиться, але найголовніші завдання, єдині завдання, щоб нас привести до цієї зустрічі з Богом. У нас у народі кажуть: “із ким поведешся – того і наберешся”. І зустрівшись з Богом ми від Бога набираємося того, що є Божественним перемінюємося, стаємо інакші. І коли ця зустріч з Богом відбувається, ми вже не можемо бути такі самі, ми змінюємося неминуче. Бачимо, що Церква закликає до особистої молитви, зосередженої. Церковні Богослужіння теж стають довшими, змінюють свій характер, стають більш покаянні, коли людина роздумує над собою і своїм життям. Тому це є особливий час для молитви. Піст. Коли ми говоримо про піст, то думаємо, що це є час певних обмежень у їжі. У певній мірі це правда .Бо ж не є грішно їсти ковбасу в один час, але Церква каже вживати пісні страви у інший час. Але ще важливіше, щоб ми придивилися до самого себе і подивилися від чого ми є залежні. Бо піст виконує ту саму функцію, що і молитва. Бо молитва дає нам бути з Богом, а піст усуває від нас те, що не дає нам бути з Богом.
Придивімося до нашого життя. Кожен з нас дуже багато має залежності. У розповіді про Гулівера і ліліпутів, коли Гулівер потрапляє у їхню країну, то ліліпути за маленькі ниточки його зв,язують і він не може ворухнутися. І ми здається не робимо великих гріхів, але бачимо, що ми як той Гулівер прив,язані маленькими речима. І час посту – це час відв,язуватися. Тому подумаймо. Кожен з нас є чимось прив,язаний і кожному з нас потрібно постити.
І останнє це є милостиня. Милостиня дає нам позбуватися тих чи інших речей, до яких ми маємо прив,язання. Милостиня дає нам не бути у парадигмі тих всіх речей, які ми маємо. Взагалі милостиня , немовби виводить нас у іншу парадигму буття. У нашому житті є обіт убожества. Убожество – це не лише людина бідна. Убожество – це у Бозі, в Господі людина знаходиться. Тому коли ми роздаємо милостиню, ми роздаємо те, що не дає нам бути з Господом. Остаточно Йоан Золотоустий каже про те, що немає багатих і бідних. Є ті, яким Бог дав і ті які потребують. І кожному з нас Бог щось дав. Кожен може зробити милостиню, якимсь добрами, грошима, речами. Може зробити милостиню також добрим словом, коли з кимось поговорить у часі Великого посту і приділити комусь увагу. А коли не можемо ділом,чи словом, то можемо першим про що ми сьогодні говорили – молитвою. Звернімо увагу у час Великого посту на нашу молитву, на наш піст і на нашу милостиню.
Підготовано за матеріалами відео “Великий піст. Молитва, піст і милостиня”.
Повязані записи
