У Львові тривають урочистості з нагоди 100-річчя від Дня Народження Владики Андрія (Сапеляка), єпископа-емерита Української Греко-Католицької єпархії в Аргентині. Зокрема сьогодні, 14 грудня, у храмі Покрови Пресвятої Богородиці (вул.Личаківська,175)звершили Архиєрейську Божественну Літургія та Панахиду в пам’ять про єпископа. Очолив моління Преосвященний Владика Володимир, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії УГКЦ у співслужінні із Собором священиків. Владика наголосив, що єпископ Андрій (Сапеляк) володів дивовижною харизмою служіння Богові і до кінця життя залишався ревним селезіянином.
«Я пригадую собі наш Синод у вересні 2016 року. Тоді на спільну вечерю прибув сам владика Андрій Сапеляк. Як він сам стверджував, мета його візиту була дуже важлива, бо починається організація столітнього ювілею з дня його уродин. А тому владика приїхав, щоб всіх на цей ювілей запросити. І сьогодні ми зійшлися на цей ювілей, а сам ювіляр споглядає на нас з вічності.
Це праведне життя мало свій початок на землі 13 грудня 1919 року в День празника святого апостола Андрія. Тому не дивно, що отримав він також ім’я Андрій, а ще більше став апостолом нашого часу. На переломі тисячоліття апостол означає «посланий». І різноманітне післаництво отримувало відображення в житті нашого ювіляра. Ми чуємо сьогодні в Євангелії, як «хтось сказав до Ісуса: «Господи я піду за тобою куди б ти не пішов». На місце цього неозначеного займенника «хтось» ми можемо без сумніву вписати – Андрій Сапеляк.
Це було радикальне наслідування Христа у монашому, священичому, архієрейському служінні. Це служіння мало місце у різних культурах, країнах, а навіть континентах. Навіть вік не був перешкодою для його служіння, бо маючи 83 роки владика пішов правити на східні терена на Дніпропетровщину у Верхньодніпровськ..
Мене захоплює в постаті ювіляра його харизма служіння Богові, він до кінця життя залишився ревним селезіянином. Як сам говорив: «З молоддю треба жити спільними інтересами». Це логічно і саме тут криється таємниця душпастирства молоді. Бо як я можу комусь послужити, коли я не знаю, що він від мене очікує, що переживає.
Важливою для владики Андрія була також марійна побожність, духовність. Як він сам казав: «Йти крок за кроком, іти з Марією і під її покровом». Свято Покрови було днем його архієреської хіротонії, так була названа єпархія в Аргентині, парафія у Верхньодніпровську. Владика затверджував Покрову Богородиці свої успіхи, незважаючи також на різні випробування.
На кінець хочу поділитися особливою вдячністю до постаті нашого ювіляра. Я до нині відчуваю на своїй голові його святительську десницю, бо він у 2001 році уділив мені святе таїнство священичого рукоположення. Владика тоді дуже завчасно прибув до храму святого Йосафата, сидів і молився. Мені запам’яталася молитовна постава владики Андрія. Запам’яталася на все життя, до нині.
Тому у Святій Літургії я молюся за свого святителя. І сьогодні особливо єднаймося в молитві, щоб Господь дарував нашому ювіляру вічну радість», – розповів преосвященний владика, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ Володимир (Груца).
Нагадаємо, єпископським девізом владики Андрія (Сапелюка) були слова: “Моя надія покров Марії”. Опісля свого повернення з Америки в Україну владика Андрій приділив час праці з молоддю у ВерхньоДніпровську на Сході України, бо вважав, що “Майбутнє України кується на Сході, а тим майбутнім є українська молодь”.
Додамо, що сьогодні також відбулася урочиста академія, присвячена постаті Владики Андрія (Сапеляка). Далі – фоторепортаж
Підготувала Леся Крук
Повязані записи
