У сьогоднішньому Євангелії чуємо, як заради однієї жінки Христос змінює свій маршут. Зустріч самарянки з Ісусом показує нам мир і перспективу життя. Вона отримала воду, яка висушила джерело її гріхів. Так само Бог нас щедро обдаровує багатьма талантами, якими ми повинні ділитися з іншими. На цьому наголосив владика Володимир, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії УГКЦ під час Архиєрейської Літургії в Архикатедральному соборі св. Юра, у неділю жінки-самарянки.
Насамперед владика Володимир наголосив, що сьогодні святкуючи неділю самарянки ми дякуємо Богові за криницю Якова, в якій відбулася зустріч Ісуса з жінкою з Самарії.
«На одній криниці був напис: щаслива моя доля, бо я не беру, а даю. Криниця від людини нічого не потребує, а дає їй воду. Так само є у наших відносинах з Богом. Він від нас нічого не потребує, а багато чого нам дарує», – зауважив єпископ.
«Сьогодні чуємо відносно довгу розповідь про конкретну зустріч Ісуса з людиною. Ця зустріч долає три бар’єри. Іншими словами будує три мости у відносинах:
По-перше, Ісус як вчитель розмовляє з простою жінкою. Цьому дивуються самі учні, коли приходять з міста.
По-друге, Ісус долає бар’єр між народами, бо не мали юдеї зносин з самарянами.
По-третє, Ісус будує міст між релігіями, оскільки самаряни були напів-поганським народом і перед ними стояло одвічне питання культу», – пояснив проповідник.
«Жінка-самарянка ставить всезнаючому Богу питання: де є місце почитання Бога? Чи це Єрусалим – Сіон, а чи це гора Геразім. У відповідь Ісус жінці наголошує про «новий час», в якому усі поклоняються у дусі правди», – сказав він.
А як почалася та зустріч?, – запитує архиєрей.
І відповідає: «Ісус сам виходить з ініціативою. Проте його ініціативність і активність проявляється у терпеливому чеканні».
«Нам також часами здається, що Бог нас не чує, але при цьому мусимо розуміти, що він на нас чекає», – додав він.
За його словами, коли Ісус зустрів жінку, яка прийшла до криниці. Він їй не докоряє і не навертає, не моралізує, а просить в неї води. У цьому полягає глибокий і педагогічний крок Ісуса: серед недоліків і гріховності знайти щось позитивне. Людяність Ісуса захоплює жінку. Вона йому довіряє. Вона довіряє йому своє життя і майбутнє. Вона відкривається перед ним, слухає і подивляє, питає і відповідає на запитання. Найважливіше, що вона стає місіонаркою у своїй околиці вказуючи на месію. Вона має відвагу свідчити. Це також є наше життєве завдання».
«Дякуємо сьогодні за дар води, яка є джерелом життя для людей, рослин і тварин. Криниця застоюється, якщо її не відкривати і не брати з неї води. Вона стає нікому непотрібною. Так само людині важливо відчути, що вона є комусь потрібною, бо по-іншому вона не буде бачити сенсу життя. Будьмо вразливі на молитовне життя. На участь у Святих Таїнствах, які закорінені у пасхальній Таємниці», – пояснив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії УГКЦ..
«Ми можемо сказати, що Бог є всюди, зараз ми молимось онлайн і чи взагалі у майбутньому є сенс ходити до Церкви. Вода є скрізь, зокрема в атмосфері. Проте коли ми хочемо пити, то йдемо до джерела. Не можливо по-іншому жити. Хто черпає з джерела Ісуса Христа, зі скарбниці Святих Таїнств, той не матиме ніколи спраги, бо це вода у «вічне життя» Нехай це буде нашою пасхальною дорогою. Візьмімо зі собою у цю дорогу жінку-самарянку», – на завершення попросив проповідник.
Повязані записи
