Як пахне гріх? Більшість людей у світі про це не думають. Нас більше цікавлять фізичні запахи. Однак випадок, який трапився в японському містечку Акіта, розташованому в північній частині острова Хонсю, спонукає до роздумів над цим питанням. І ось чому.
В 1973 році у віддаленому католицькому монастирі, розташованому серед прекрасних японських гір, відбулися одні з найбільш відомих загадкових явищ XX століття. Ці події багато хто вважає справжнім дивом, а місцевий католицький єпископ — ординарій дієцезії Ніїгата Йоан Шоджіро Іто — після численних досліджень у 1984 році офіційно визнав події в Акіта чудом від Бога.
Що ж сталося в Акіта в 1973 році?
12 червня 1973 року сестра Агнеса Сасагава несподівано для себе почала переживати незвичні явища, видіння та об’явлення. Зокрема, фігура Богородиці в каплиці монастиря виділяла кров, піт та сльози. З часом це стало очевидним для всіх, навіть, для невіруючих. Відбулися наукові дослідження, однак природного походження незвичних явищ установити не вдалося — це тільки посилило віру в чудесність події.
Впродовж кількох місяців Богородиця передала через сестру три важливі послання для Церкви та всього світу. Останнє — 13 жовтня 1973 року, в день, коли згадується велике Чудо Сонця у Фатімі. Богородиця закликала світ до навернення та до молитви, а духовенство — до вірності Богові. Заклик супроводжувався застереженням про загрозу знищення багатьох людей:
«Як Я вам казала, якщо люди не покаються і не виправляться, Отець пошле страшну кару на все людство. Це буде кара, більша за потоп, якої ще ніхто не бачив. З неба впаде вогонь і зітре з лиця землі велику частину людства, як хороших, так і злих, не щадячи ні священників, ні мирян. Ті, хто виживе, почуватимуться настільки покинутими, що заздритимуть мертвим. Єдиною зброєю, яка у вас залишиться, буде Розарій (Вервиця, ред.) і Знак, даний Моїм Сином. […]
Діяльність сатани проникне навіть у Церкву таким чином, що кардинали виступлять проти кардиналів, єпископи проти єпископів. Священники, які шанують Мене, будуть зневажені, а їхні співбрати виступатимуть проти них. Церкви і вівтарі будуть сплюндровані, Церква буде повна тих, хто йде на компроміси. Через діяльність сатани багато священників і багато богопосвячених душ залишать своє покликання. Сатана діятиме особливо завзято проти душ, посвячених Богу. Думка про втрату такої кількості душ викликає в Мене смуток. Якщо кількість і тяжкість гріхів зростатиме, то прощення для них не буде. […] Тільки Я ще можу захистити вас від прийдешніх катастроф. Ті, хто довіряють Мені, будуть спасенні».
І, мабуть, зовсім не випадково, що це об’явлення відбулося у Японії — в країні, яка пережила ядерне жахіття в серпні 1945 року.
Однак у 1973 році все не завершилось: упродовж майже семи років — від 4 січня 1975 року до 15 вересня 1981 року — фігура Богородиці багато разів плакала з різною інтенсивністю, і завжди непередбачено. Все це бачило багато людей: віруючих і невіруючих. Плач Богородиці фотографували і навіть зняли на японському телебаченні.
Запах
Одним із явищ, яке трапилося в той час, була поява запаху в каплиці. 29 вересня 1973 року під час молитви на вервиці дерев’яну фігуру Марії огорнуло світло, яке зачаровувало погляд. Сестри продовжували молитву, а по її завершенні відразу підійшли до фігури і побачили, що рана (яка перед тим була на долоні Богородиці і кровоточила) зникла.
Однак ще того самого дня під час вечірньої молитви фігуру знову оточило сяєво. А сестра Агнеса почула голос Ангела, який стояв поруч неї:
— Марія тепер ще більш засмучена, ніж тоді, коли проливала кров (із руки). Витріть піт.
Сестри якраз помітили, що на чоло і шию фігури спливають важкі краплі поту. Вони почали витирати його ваткою. Усі були засмучені. Одна зі сестер почала голосно молитися:
— Свята Маріє, пробач нам, що завдаємо Тобі стільки болю. Перепрошуємо Тебе за наші гріхи та слабкості. Захищай нас і допоможи нам.
При цьому сестри Служебниці Євхаристії випадково відчули, що вата, якою вони витирали піт, виділяє приємний запах: трохи фіалковий, трохи — як від троянди або лілії. Його було важко описати, але всі однозначно визнали, що він гарніший і витонченіший, ніж найкращі парфуми. Настрій сестер відразу змінився на кращий, всіх наповнило відчуття радості. А райський запах не зникав — кожному, хто заходив до каплиці, здавалося що він опинився на Небі. Сестри не були проти, аби він залишався з ними до кінця світу.
Також читайте: Акіта – продовження Фатіми
Однак, надійшло 7 жовтня, свято Матері Божої Розарію, коли Ангел повідомив, що запах зникне 15 жовтня.
— Пізніше вже не будеш відчувати цього запаху на землі, — звернувся Небесний Посланець до с. Агнеси. — Збирай заслуги як букет ніжних ароматів. Якщо будеш старатися це робити під опікою Марії, тобі все вдасться.
Як і казав Ангел, день св. Терези був останнім, коли всі відчували ні з чим незрівнянний аромат. Цього дня він був особливо сильним. Захоплення сестер сягнуло вершини.
Наступного дня, 16 жовтня 1973 року, ситуація змінилася радикально на зворотну. Чудовий аромат не лише зник — замість нього прийшов огидний сморід. Описати його було неможливо, він поєднував у собі всі можливі запахи органічних процесів. Можна сказати, що він був пропорційно неприємний до попереднього запаху — як той нагадував Рай, так цей, здавалося, походив із Пекла. Це був ніби той самий сморід Сатани, який, згідно зі словами Папи Павла VI від 29 червня 1972 року — через якусь щілину вдерся до Божої Церкви.
Однак ніщо не вказує на те, що Служебниці Євхаристії в закутку Японії знали про цю промову Папи, куди новини з Ватикану доходили із великим запізненням. Якщо взагалі доходили. У будь-якому випадку сестри не мали сумніву, що жахливий запах — це сморід гріха. Тим більше, що його супроводжував додатковий знак.
По завершенню ранкової молитви, коли — як записала у своєму Щоденнику душі сестра Агнеса — ми молилися, намагаючись опанувати почуття огиди, одна зі сестер підійшла до фігури, аби загасити свічку, що горіла перед нею. Раптом вона відскочила назад, вказуючи на щось на підлозі. Нахилившись вона підняла щось, що нагадувало білий рис, щоб краще це роздивитися. І в ту ж мить молитовну тишу розірвав її викрик із відразою:
— Це хробак!
Тоді ми всі помітили — такий хробак лежить перед кожною з нас, — пише Агнеса. Коли я побачила цих білих слизьких хробаків, не могла стриматися від думки, що в такий відразливий спосіб мені показали стан моєї душі. Решта сестер, як мені видається, мали ті ж самі відчуття.
Агнеса Сасагава далі більш детально пояснила цей знак. Після майже ейфорійного періоду, в якому понад два тижні ми плавали в небесних хвилях, прийшов холодний душ, який дав нам відчути, якими бридкими істотами ми є. Гарний запах був ароматом Марії, вільної від всякої плями первородного гріха. Огидний сморід походив від нас, занурених у гріхи. Коли аромат Марії зник, ми почали смердіти бридким смородом. А чим же ми ще є без Божої ласки (благодаті)? Хіба ми кращі за жалюгідних хробаків?
Також читайте: «Буде покарання більше, ніж Потоп»: 50 років тому розпочались об’явлення Матері Божої з Акіта
Варто зауважити, що небесний аромат чітко походив від фігури Марії, а ось джерела смороду сестри так і не змогли знайти, хоча заглянули в кожний закуток, у кожну щілину, припускаючи, що це може смердіти якась здохла тварина. Однак нічого подібного вони не знайшли. Та всі помітили, що особливо цей сморід був нестерпним у закристії, де сестри зазвичай сповідалися.
Одна з них тоді сказала:
— Чудовий аромат був запахом Пресвятої Діви Марії, а сморід походив від нас. Ласка (благодать), як чудовний аромат, привела нас у захват, а сморід поставив нас обличчям до обличчя з реальністю.
Подібно сестри думали і про хробаків — вони так і не змогли знайти фізичної причини їхньої появи. Та й справді: чим ми є у порівнянні з Богом, як не марними черв’яками?
Про це добре сказав Білдад із Шуаху, друг біблійного Йова: Хіба смертна людина може бути виправдана перед Богом? Як людина, народжена від жінки, може бути чистою? Адже навіть місяць перед Ним не ясний! І коли зорі в Його очах нечисті, то що вже казати про людину, яка подібна до молі? Справді, людський син, наче черв’як! (Йов. 25, 4-6).
А Книга Мудрості додає, що помста безбожних — вогонь і черв’як (Сир. 7, 16). Саме на ці слова посилається Ісус Христос, коли застерігає, що в геєні вогненній черв’як не гине, і вогонь не гасне (Мк. 9, 48).
Найцікавіше те, що сестри не бачили хробаків перед собою, але тільки перед сестрами, який стояли на колінах поруч.
— Людина ніколи не усвідомлює свого жалюгідного стану, — одностайно зрозуміли сестри.
Здається, саме про це говорив і Господь Ісус: Чому ж бачиш скалку, що в оці твого брата, а колоди, яка в твоєму оці, не відчуваєш? Або як скажеш своєму братові: Дай, витягну скалку з твого ока, коли ось колода в твоєму оці? Лицеміре, спочатку вийми колоду зі свого ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. (Мт. 7, 3-5).
Усі ці надзвичайні події, які Служебниці Євхаристії без найменшого сумніву розпізнавали як надприродні знаки з Неба, відчутно зміцнили спільноту духовно. Віра сестер поглибилась, а їхні практики здобули більшу ревність.
За матеріалами книги «Більше застережень не буде» (пол.) Єжи Воляк
Також читайте: Що написав єпископ Акіта щодо об’явлення, про яке свідчила Агнеса Сасаґава
Сон сестри Агнеси з Акіта: «Чому це Бог в Трійці мав би бути єдиним Богом?»
Які гріхи Церква називає «чужими», і чому відповідаємо за них ми?
Повязані записи
