Нам часто може не вистачати бажання, натхнення і часу для того, щоб сфокусуватися на молитві. Нам бракує жаги і здається, що розмови з Богом сухі і не наповнені постійною спрагою. Як це змінити, і що робити, щоб молитва була для нас насолодою і щирим бажанням, а не втомою і відчуттям обов’язку? Про це у своїй книзі «Ревна молитва» розповідає американська християнська авторка Прісцилла Шаєр.
Насамперед нам треба розуміти, що в нас є ворог, який залюбки завадить нам бути сконцентрованими та відкритими під час молитви. Він охоче нагадає про незроблені справи, непрочитані повідомлення, майбутні зустрічі – про все завгодно, аби тільки ви перестали спілкуватися з Богом. Дияволові це вигідно. Тож нам, як наголошує авторка, треба негайно діяти: «Бо це – війна. Бій нашого життя. Супроти вас будує стратегії та схеми реальний ворог: він атакує, стежачи за вашими емоціями, думками, вашим чоловіком, вашими дітьми, вашим майбутнім. І все це він робить зараз. Просто цієї миті. Там, де ви перебуваєте».
Однак йому нічого не вдасться, якщо ви складете бойовий план для істинної та стратегічної молитви.
1. Повертаємо жагу. Уявіть молитву, наповнену вогнем, пристрастю, вірою. Вона додає вам енергії, збільшує вашу силу, робить вас впевненішими. Якщо жага змушує спортсмена чимдуж бігти до перемоги, студента – зі всіх сил старатися знайти роботу, а батьків – робити шалені вчинки заради своїх дітей, то на що здатна така молитва? Буває так, що ми довгий час за щось молимося, і запал із часом згасає. Скільки разів ми підозрювали в цьому «нашого ворога»? А скільки разів себе чи Бога? Можливо, саме зараз час повернутися до тих молитов, які ми полишили через втрату жаги. І саме час почати молитися за повернення цієї жаги. Наша молитва може стати енергійнішою!
2. Налаштовуємо правильний фокус. Постійна концентрація під час молитви – справа не з легких. Проказуючи слова з молитов, ми нерідко думаємо про зовсім інше: як минув день, що ми під час нього робили, хто і що нам сказав і безліч-безліч іншого… Ворог хоче спантеличити нас, відвести погляд на другорядні речі. Проте пригадаймо уривок з послання апостола Павла до Ефесян:
«Адже наша боротьба не з тілом і кров’ю, але з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього віку, з піднебесними духами злоби», – тобто, не з тим, що ми можемо бачити (і про що найчастіше думаємо), а з невидимим світом темряви.
Звичайно, не всі події є спланованими дияволом, але під час молитви ви можете тримати чіткіший фокус, уже знаючи, що відволікання походять не завжди від світу. А зброя для перемоги над ворогом – пояс істини, броня праведності, взуття Євангеліє миру, щит віри, шолом спасіння і меч Духа. (Еф. 6:14-17).
3. Пам’ятайте, хто ви є. Яку роль у нашому житті відіграє невпевненість? У собі, стосунках, людях довкола, роботі. Маючи постійні сумніви у всьому, ми перестаємо бути вільними й вірити в Божу силу. Та саме під час молитви ми роззброюємося перед Господом і постаємо справжніми. Під час читання Святого Письма ми пізнаємо, якими нас створив Бог: озброєними в Христі «усяким духовним благословінням», вибрані в Ньому «раніше від створення світу», є «святими й непорочними перед Ним», усиновлені «згідно з уподобанням Своєї волі», викуплені та прощені «згідно з багатством Його благодаті», «ми стали спадкоємцями» скарбу на небесах, а також запечатані навіки «Святим Духом обітниці» (Еф. 1:3-14).
4. Зміцнюємо життя тих, кого любимо. Сім’я є задумом Творця, а шлюб – рекламним щитом вічної і незмінної історії кохання між Богом і людством. Не дивно, що диявол націлився на сім’ї. Він провокує конфлікти, роздмухує сварки, створює напругу між членами сімей, тим самим віддаляючи нас від молитви. Але ж шлюб – це «відображення таємниці Євангеліє в активній, живій формі», наголошує Прісцилла Шаєр. Відкиньмо повчання своїх чоловіків та дружин, нарікання та незадоволення. Наше завдання – не міняти свого подруга, а поважати його, решту ж варто залишити Господу. Пам’ятайте: чоловіки мають любити своїх дружин, «як Христос полюбив Церкву й віддав себе за неї» (Еф. 5:25), а дружини мають коритися своїм чоловікам, «як Церква кориться Христові» (Еф. 5:24).
5. Позбуваємося почуття провини, сорому й жалю. Ворог нерідко нагадує нам, які ми погані. Недостойні. Не варті Бога і Його прощення. «І замість того, щоб жити з впевненістю, ми потрапляємо під бомбардування сорому. Замість того, щоб радіти Божій благодаті, ми відчуваємо слабкість через постійне почуття провини за скоєне колись. Замість того, щоб переживати тривалі, неймовірні благословення відновлення Його Духом, ми потрапляємо в кругообіг вічного жалю через своє минуле». Тільки молитва може змінити це. Ревна, щира, спрагла молитва. Можливо, Господь тому й послав нам її, щоб звільнити від цих почуттів?
6. Відганяємо страхи. Чи бувало у вас відчуття, що ваше життя скували переживання, тривога, побоювання щодо всього, що відбувається? Це також неспроста. Ці почуття не дають нам ступити кроку вбік, «оберігаючи» від нового, яке здається небезпечним. Ми так боїмося, що не приймаємо Божої волі для нас, залишаючись у комфортному і звиклому кутку. Мойсей так само боявся, і Йона боявся, і Марії було страшно… Проте страх протилежний вірі, тож молитва покликана вберігати від нього. Під час неї розкажіть Богові, як ви почуваєтеся, і не бійтеся казати: «Так!».
7. Протидіємо спокусам. Якщо диявол не може вразити вас страхами, невпевненістю чи сварками, для нього відриті ще й спокуси. Це як жало бджоли, яку ви не завжди можете помітити, якщо не натренуєте свій зір. Діти з цікавості торкаються невідомих речей, і нерідко й ми хочемо такого ж, ідучи на спокусу. Ворог так «ідеально» підбирає місце, час, речі, що буває складно запідозрити щось не те. Зупиніться зараз і подумайте, чи бувало у вас щось таке. Це був збіг чи закономірність? Один раз чи постійно? Гріх робить нашу молитву слабшою і не такою ревною. Ми віддаляємо від Бога, і нашу молитву вже не назвеш близьким спілкуванням старих друзів. Та ви знаєте, що тепер робити.
8. Не піддаємося тиску. На нас створюють тиск різні речі: термінова робота, яку ну ніяк не можна відкласти, дзвінки, які треба приймати негайно, покупки, що треба зробити вже і зараз. Ми боїмося відмовити, не хочемо казати «ні», щоб не образити і не показати свою слабкість. «Тиск продовжувати. Тиск триматися. Тиск бути попереду, на плаву, залишатися вагомою. Тиск виконувати для інших те, що вони б мали робити для себе самі». Ці тиски нагадують рабство, і ми забуваємо, як Христос зробив нас вільними. Нам слід розрізняти, що варто робити, а від чого можна відмовитися й провести цей час з Богом.
9. Прощаємо інших. Молитва втомлює, якщо втомлені ми. Втомлені морально, маємо незагоєні рани образ, непрощення і нез’ясованих ситуацій з іншими людьми. Вони нас обтяжують і не дають вільно поговорити з Богом, тому що постійно про себе нагадують. Пригадуєте друге послання до Коринтян? У 2Кор. 2:7-9,11 йдеться: «Через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер. Через те вас благаю: зміцніть до нього любов! Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні… Щоб нас сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми!». Апостол Павло закликає нас тільки більше любити тих людей, на яких з’явилася образа, адже якщо не робимо цього, піддаємося хитрим задумам диявола.
10. Зміцнюйте стосунки з іншими християнами. Найбільше, чого не любить сатана, – великих спільнот, які разом борються проти нього й прославляють Бога. Він намагається посіяти розбрат або байдужість, але будьте пильними! Чи знайомі ви з іншими парафіянами свого храму? У єдності молитва стає ще більш сильною, і тоді вже жоден ворог її не зачепить.
Наша молитва – це основний зв’язок з Богом, який можна щоденно вдосконалювати. Бажаємо вам ревної та щирої молитви, яка не втомлюватиме вас, а тільки наближатиме до неба!
Підготувала Юлія Бойчук
Повязані записи
