15 жовтня, у Всесвітній день обізнаності про перинатальні втрати, у Львові молитвою вшанували дітей, що померли в материнській утробі або невдовзі після народження. Львів’яни увосьме долучилися до меморіальної акції «Світлова Хвиля» на площі Ангелів. Своїми враженнями від цьогорічної зустрічі на площі Ангелів із «Духовною величчю Львова» поділилася сестра Юстина Голубець – засновниця та голова організації «Перинатальний хоспіс – Слід Життя».
Молитва з ангелами
Молитовну акцію 15 жовтня у Львові організувала Громадська організація «Перинатальний хоспіс – Слід Життя». З 2023 року цей захід відбувається на площі Ангелів у середмісті Львова перед Гарнізонним храмом святих апостолів Петра і Павла. Захід розпочався із відкритої локації на площі – тут розмістили інформацію про Всесвітній день дітей, які відійшли від нас під час вагітності чи невдовзі після народження. Присутні мали нагоду ближче познайомитися із діяльністю «Сліду Життя» та поділитися власними спогадами.
О 18:00 у Гарнізонному храмі відбулася Божественна Літургія, яку звершив капелан Андрій Кобилюх. Після Літургії на площі Ангелів створили «Світлову Хвилю» зі запалених свічок на честь дітей, що померли під час вагітності чи невдовзі після народження.
«Для них це також було місцем зцілення»
Сестра Юстина Голубець – монахиня Згромадження Служебниць Непорочної Діви Марії, медичний психолог, біолог-генетик. Вже 12 років вона активно привертає увагу суспільства до теми перинатальної втрати, зокрема через акцію «Світлової Хвилі», що відбувається в цілому світі 15 жовтня. За своє служіння сестра Юстина цьогоріч отримала відзнаку Папської Академії Життя.
Монахиня розповіла, що складні умови і виклики часу війни не стали перешкодою зустрічі 15 жовтня, на яку вже традиційно прийшли як знайомі сім’ї, що долучаються до акції щороку, так і нові батьки. Чимало з них тільки через багато років після втрати переосмислили її.
«Цього року для мене був особливим досвід зустрічі з такими батьками, які тільки зараз, у зрілому віці починають проходити той свій шлях втрати. Вони казали, що для них це також було місцем зцілення. Були мами і тати, які в розчуленні казали: “Знаєте, моєму Тарасикові було би 35 років“, “моїй Оленці – 29″. Вони відчули, що тут їх приймають і можна дати волю емоціям, які були здушені кільканадцять років. Одна мама сказала: “Я вперше сьогодні прийшла на цей захід, і вперше з трепетом почала називати вголос ім’я своєї дитини”», – поділилася сестра Юстина.
Фото: Анастасія Смольєнко, ЛМР
Не боятися сказати про втрату вголос
На думку сестри, дуже цінно, що на цей захід приходять також батьки із дітьми: це ознака єдності, а ще – відкритості до теми перинатальної втрати. Діти беруть активну участь в акції. «”Хтось каже: я за свою сестричку поставив свічку”, або «Мамо, ти записала нашого Андрійка на тих крильцях?”» – розповіла монахиня, і зазначила, що називання імені є особливо важливим, навіть якщо це просто «сонечко» чи «метелик»: завдяки цьому сім’я, що пережила втрату, визнає реальність життя своєї дитини, навіть якщо воно було зовсім коротким.
Крім того, у заході взяли участь сім’ї, що пережили перинатальну втрату раніше, але не знали про подібну акцію, і довідалися про неї випадково від спільних знайомих.
«Ми бачимо, що тут є така ланцюгова реакція, світлова хвиля не тільки у вигляді свічок – це світлова хвиля любові, добра, що твориться від передачі тої інформації. Протягом цих років, йдучи маленькими кроками в цей день, бачимо, що та тема стала вже більш освітлена», – підкреслила сестра Юстина. Особливе значення, за її словами, має співпраця з медичними закладами. Наприклад, коли львівська обласна лікарня публікує пост про перинатальну втрату, то виразно показує, що ця тема не має лякати і її не можна ігнорувати.
«Світлова Хвиля» накрила парафії
Цьогорічний захід 15 жовтня відбувся за сприяння міста і співпраці волонтерів та студентів Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ, які оформили локацію та забезпечили звуковий супровід. Організаторка зауважила, що учасники відзначали деякий брак попередньої публічної інформації щодо акції, тож наступного року, якщо захід 15 жовтня відбуватиметься на всеміському рівні, про нього говоритимуть більше. Проте, можливо, поступово формат змінюватиметься.
«Цього року ми трошки по-іншому підійшли до самого заходу, оскільки за благословення митрополита Львівського УГКЦ Ігоря (Возьняка) було надано розпорядження, щоб цього року 15 жовтня відзначили на парафіях – служили Літургію і творили молитву, був також був доступ до дидактичних матеріалів. Парафії могли скористатися тими надбаннями і матеріалами, якими ми ділимося – це є поштовх до творчості вже на місцевому рівні. Ми, по суті, показали, що означає цей день – а вже на місцевому рівні кожен може творити свою хвилю і охоплювати більше людей. Тому я вже також бачу, зокрема і щодо нашої організації, що ми можемо тепер радше долучатися до парафіяльних молитов, аніж творити один масовий захід», – розповіла сестра Юстина.
Фото: Слід Життя
«Моя дитина не загублена»
Ще одна важлива річ, на яку звернула увагу монахиня – правильне називання і розуміння світової ініціативи 15 жовтня. Офіційна назва цього заходу – Всесвітній день обізнаності про пренатальні та перинатальні втрати, а в УГКЦ з 2019 року рішенням Синоду єпископів було установлено відзначати цей захід як День пам’яті дітей, які померли в часі вагітності і після народження. Проте дотепер помилково 15 жовтня часто називають Днем ненародженої дитини чи Днем втраченої дитини – а це не відповідає дійсності. «Ми вже неодноразово наголошували про те, що наші діти не є втрачені. Так, ми втратили – але моя дитина не є загублена, вона є в нашій пам’яті і ми навіть знаємо, де вона похована. Тому тут чітко треба дотримуватися тої термінології, бо якщо вона буде використана в іншому ракурсі, то більше травмує, аніж зцілить», – наголосила сестра Юстина.
«Сьогодні я вперше поставив свічку за свою дитину»
Пам’ятний захід 15 жовтня у Львові відбувся вже восьмий раз. Кожна така зустріч залишає по собі особливі спогади. Сестра Юстина поділилася зустріччю, що найбільше її вразила. Це був один тато, що прийшов сюди практично випадково.
«Вже майже закінчувався захід; збоку стояв такий вже старший чоловік. І потім він каже: “Я не знаю, як я тут опинився. Я їхав додому. Але вирішив вийти швидше з маршрутки – і якась сила мене сюди притягнула. Багато років тому я втратив дитину. Але я про це навіть ніколи не згадував. Стільки часу минуло, а воно ще болить. І тут я сьогодні записав ім’я вперше, сьогодні я вперше поставив свічку за свою дитину», – розповіла монахиня.
Сестра відзначила, що її зворушила проповідь, молитва та виголос за сім’ї на Літургії, яку звершив о. Андрій Кобилюх. А ще – слова вдячності та обійми батьків. «З однією мамою ми стояли декілька хвилин в мовчазних обіймах в розчуленні, аж я сказала – я чую ваше серце. Вона чула моє, а я – її. І ми почали крізь сльози сміятися. Це теж запам’яталося – як дарували два крила одне одному», – розповіла сестра Юстина.
Фото: брат Назарій Підгребельний, Гарнізонний храм
15 жовтня – Всесвітній день обізнаності про перинатальну втрату (BabyLoss Awarness Day), який з 1980-х відзначають щороку. Жовтень є місцем обізнаності про дитячу смерть і про втрати під час вагітності. Протягом цього місяця проводять заходи з метою привернути увагу суспільства до внутріутробної смерті, спонтанних викиднів, неонатальної смерті та синдрому несподіваної дитячої смерті (SIDS синдром). 15 жовтня відбувається всесвітня акція «Світлової хвилі», якою згадують пам’ять дітей, що померли в утробі або невдовзі після народження.
Також читайте: Сестра Юстина Голубець: Базою для служіння життю в Україні фактично став Львів
Сестра Юстина Голубець: Втрата – це біль, який має дві дороги
Сестра Юстина (Голубець): «Додаючи днів до твого життя»
Повязані записи
