Чому одну із християнських конфесій називають «п’ятидесятницькою»? Чи може людина подібно до апостолів пережити П’ятидесятницю в наші часи? Для чого Бог зіслав на Свою Церкву Святого Духа і в який спосіб людина може зневажати Його? Які докази того, що Святий Дух — це не теорія, а практика? Коли закінчиться війна?
Про це все та інше розповів сайту «Духовна велич Львова» єпископ Церкви Християн Віри Євангельської у Львові, доктор теології Василь Михайлович Боєчко, який служить Богові вже понад 70 років. Львів’яни знають його як пастиря церкви «Воскресіння» на Пекарській, 69, керівника місії «Добрий Самарянин», автора чисельних телевізійних програм і проповідей в YouTube.
Андрій Толстой: Василю Михайловичу, чому релігійний рух, до якого належить ваша спільнота, має назву «п’ятидесятиницький»?
Єпископ Василь Боєчко: Це дуже слушне питання. Я хочу сказати, що, згідно з історією Християнської Церкви, всі християнські спільноти мали би право називатися п’ятидесятницькими. Тому що всі очільники всіх християнських спільнот визнали день П’ятидесятниці — День Зіслання Духа Святого — днем народження Церкви.
Та все ж ця назва закріпилася саме за вашою конфесією?
Це тому, що ми натурально віримо у владу і в зіслання Духа Святого — так, як це було в день П’ятидесятниці, так, як це пережили апостоли і першоапостольська Церква. Але я ще раз підкреслюю: кожна християнська церква, спільнота, має бути Церквою П’ятидесятниці, бо вона має день свого народження на П’ятидесятницю.
Чи святкує ваша громада Зелені свята? До речі, в Польщі п’ятидесятників так і називають — «zielonoświątkowcy».
Ми святкуємо всі свята, які мають євангельське підґрунтя — але святкуємо не ритуально. Ми робимо наголос на збереженні первоначальної сутності Церкви: якою вона була в часи апостолів. Чи не змарнували ми владу Святого Духа? Для нас Дух Святий — це Третя Особа Триєдиного Бога. Це не просто уява, це не просто якась релігійна містика — це діяльність. Це є те, що Христос сказав: «Краще для вас, щоб я пішов. Бо якщо Я не піду, то Утішитель не прийде до вас. Якщо ж піду, — пошлю Його до вас» (Ів. 16, 7). Значить, це велика перевірка: чи Церква — не тільки наша, але й кожна християнська спільнота — має в собі цю могутню владу Божу, яку приніс Дух Святий в день П’ятидесятниці?
Чому Святий Дух, а точніше, Його присутність є кращою за присутність Ісуса Христа?
Він не є кращим, просто в дії Святої Трійці існує послідовність. Бог-Отець — це Законодавець, Він творить все видиме і невидиме. Хоча вже при творчому плані згадується множина, бо написано: «Створімо» (див. Бут. 1, 26-27) — отже, там був Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий.
Далі: Христос прийшов як виконавець цього відвічного Божого плану, і Він його реалізував, показавши, як у людському тілі може проявлятися сила Всемогутнього Бога. Він показав це Своєю наукою, чудесами, викупною жертвою на Голгофі: муками, мученицькою смертю, і славним Воскресінням.
Але Христос не переніс Божественну силу в людську істоту. Тому Він сказав, що краще, аби до Його учнів прийшов Бог у Своїй Третій Особі, як сказано в Писанні: «Оселюся в них і ходитиму з ними, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом!» (2 Кор. 6, 16). І ще: «Мої Закони… напишу їх на їхніх серцях… і ніхто не буде навчати свого ближнього та свого брата, кажучи: Пізнай Господа! — бо всі вони пізнають Мене, від малого до великого» (Євр. 8, 10-11), і «земля сповниться пізнанням Господньої слави, як море наповнюють води» (Авв. 2, 14). Тобто Утішитель, про якого говорив Христос — це Бог, реалізований у людській істоті, у людській особі.
Христос виконав свою місію, заплатив за викуплення і спасіння роду людського, після чого відійшов на Небо, а Духа Святого залишив як постійно діючу Третю Особу, щоби Він всю величність Божу проявляв через кожну людину, яка прийняла Духа Святого, яка Його не змарнувала.
Розкажіть, будь ласка, про свій особистий досвід прийняття Святого Духа?
Я народився в п’ятидесятиницькій сім’ї, хоч мій батько тривалий час, навіть до моїх студентських років, ще не одержав хрещення Духом Святим. Мама одержала давно, можливо, ще до мого народження. А я до цього досвіду певний час дозрівав. Коли я зіштовхнувся з репресіями вже в шкільні роки, то все більше переконувався у тому, якою немічною є людина. Яка вона мізерна перед тим лютим режимом. Тому — мусить мати в собі якесь особливе натхнення.
І я відчув таку потребу, коли поступив в університет, а це теж було дуже непросто зробити мені — не комсомольцеві. Ось тоді я почав активно молитися, щоб Бог дарував мені силу Свого Святого Духа. Просто я зрозумів, що мені це дуже потрібно.
Після Христового воскресіння Апостоли все ще думали про патріотизм, про незалежну єврейську державу, а Господь сказав їм: «Це не ваша справа, який час і строки встановив Отець Небесний. Ви ж приймете силу, коли Святий Дух зійде на вас, і будете Моїми свідками в Єрусалимі і аж до краю землі» (пор. Дії. Ап.1, 6-8).
А перед тим Він сорок днів їх навчав, і показав, як виглядає людина, керована Святим Духом. І коли вони вже були готові та зібрані разом у день П’ятидесятниці, написано, що раптом вчинився великий шум із неба і Дух Святий злинув на всіх них. Приблизно так було і в мене: я молився, і в момент, коли на мене зійшов Дух Святий, ніхто мені не допомагав (ніхто мене не настановляв і руки на мене ніхто не клав), і я одержав те саме, що й апостоли.
Отже, Ваша віра гартувалася вже зі шкільних років?
За шкільних років я вже переконався, що може робити Дух Святий, бо Христос каже: «Він з вами, і у вас буде» (див. Ів. 14, 17). Чи Ви, журналіст, чи будь-хто інший — Дух Святий має працю над кожною людиною. Він не питається, якої ти конфесії, якого ти світогляду.
Був такий випадок, що ми закінчили сьомий клас, а це була семирічна школа, і директорка вивела всіх учнів на плац і сказала, що ніхто з нас не отримає Свідоцтва про закінчення школи. Після того вона вказала на мене і сказала: «Оце ваш “главар”, (бо всі чомусь орієнтувалися на мене), йдіть тепер з ним всі в колгосп пасти вівці і корови». Дуже прикро було, тому що я був відмінником і хотів продовжувати навчання. Я мав гарний каліграфічний почерк, тому нишком пішов на пошту і написав лист міністрові освіти зі скаргою, що нас скривдили і не дали свідоцтва. А це було тоді дуже небезпечно.
Який це рік був?
1951-ий.
Ще за Сталіна. Ви дуже ризикували.
Так. І ось через два тижні директорка знову скликає нас на плацу і вручає нам без будь-яких пояснень свідоцтва. Але мого батька після того викликають в МГБ і дають йому розгром: «Підеш на білі медведі! Ти виховав цього хлопчину, що він до міністра звертався!». Таким чином був урятований цілий клас. Я це робив не заради пафосу, просто мені було боляче: і за себе, і за інших. І це лише один маленький фрагмент, що може робити живе уповання, жива довіра до сущого Бога, який працює над тобою і який живе в тобі.
Ви згадали про досвід хрещення Святим Духом. Хоча про це говориться в Євангелії, але люди з-поза п’ятидесятницької церкви навряд чи розуміють, що саме Ви мали на увазі, хоча про це сказано в Євангелії. Ми читаємо, що Іван Хреститель говорив про те, що він хрестить водою, а Месія-Христос хреститиме Духом Святим і вогнем (див. Мт. 3, 11; Мк. 1, 8; Лк. 3, 16; Ів. 1, 33). Про що йдеться?
Найперше — як водне, так і духовне хрещення походить від грецького слова «баптізо», що перекладається як «занурення». І ми охрещуємо тільки дорослих свідомих людей через повне занурення. Такий приклад нам залишив Ісус Христос. Він охрестився, коли Йому було 30 років, на Йордані, і зробив це лише заради того, щоб залишити нам приклад (див. Мт. 3, 13-15). Водне хрещення означає, що я вмираю для гріховної попередньої природи (див. Рим. 6, 3-14) та приєднуюся до Істоти Христової, так, як про це говориться в Посланні до Галатів, що ті, «які в Христа хрестилися, в Христа зодягнулися» (Гал. 3, 27).
Так само відбувається, коли людина наділяється Духом Святим. Коли Дух Святий входить в людину, Він дає могутню силу переміни до подолання всіх негативів, які є в людині, щоб у ній запанував позитив, як ми це бачимо на прикладі апостолів. Їхня поведінка до дня П’ятидесятниці і після нього суттєво відрізняється. Тому сказано, що Христос хреститиме Духом Святим і вогнем, який спалює все нечисте та негативне, те, що людину мучить та веде до погибелі.
У воді людину охрещує священник або, якщо це протестантська церква, пресвітер чи пастор — а хто хрестить людину Духом Святим?
Христос сказав, що це обітниця від Отця (Дії Ап. 1, 4). Хрещення Духом Святим не є в компетенції Церкви. Те, що в Діях згадується покладання рук апостолами, є лише ексклюзивними подіями. Апостол Павло розумів, що ці люди готові, але трохи розгублені. Тому він поклав на них руки, щоби Дух Святий зійшов на них. (див. Дії Ап. 19, 1-7). Але це не означає обов’язкову устійнену практику на всі часи.
Хрещення Духом Святим — це є Божий дар, до якого людина має бути підготовлена Божим словом. І знову ж таки, це може статись раптово. Такий випадок ми бачимо в домі римського сотника Корнилія, коли на нього і присутніх несподівано зійшов Дух Святий під час проповіді Петра. Бог побачив, що серця цих людей були готові, і вилив на них Свого Духа, не запитуючи на це дозволу в Петра чи будь-кого.
Це знову ж таки відсилає нас до того уривку з Писання, в якому Господь утверджує свою суверенну волю керувати кожною людиною без посередників. «Оселюся в них і ходитиму з ними, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом!» (2 Кор. 6, 16), «…і ніхто не буде навчати свого ближнього та свого брата, кажучи: Пізнай Господа! — бо всі вони пізнають Мене, від малого до великого» (Євр. 8, 10-11).
Як Ви зрозуміли, що отримали Святого Духа?
Після проповіді апостола Петра в день П’ятидесятниці люди запитали у нього, що їм робити. Він відповів їм: «Покайтеся, і нехай охреститься кожний із вас в ім’я Господнє на прощення ваших гріхів, і приймете дар Святого Духа» (див. Дії Ап. 2, 38). А коли того дня злинув Дух Святий, то першою ознакою цього було те, що вони заговорили іншими мовами. Люди були здивовані, хтось насміхався, але представники з 18-ти країн чули, як апостоли говорять їхніми мовами про величність Божу (Дії Ап. 2, 11). Це привернуло увагу людей, після того Петро доступно звернувся до них, і вони покаялися. Тому видимою ознакою хрещення Святим Духом є молитва іншими мовами.
Отже, йдеться про надприродну здатність людини говорити іноземною мовою, яку вона не вивчала. Чи розуміє така людина, якою саме мовою вона молиться?
Цього не знаємо. Однак якщо людина перебуває в повній гармонії з Господом, то з її «нутра тектимуть ріки живої води» (див. Ів. 7, 38). А це Христос говорив якраз про Духа Святого, якого мали прийняти Його учні (див. Ів. 7, 39). Деякі люди вважають, що вони сказали два-три слова іншими мовами і цього достатньо, але це не так. Мови в часі молитви можуть змінюватися. Також є мови земні, а є мови ангельські (1 Кор. 13, 1). Які саме — ми не знаємо, але їх може розпізнати зовсім випадкова людина, і таке не раз траплялось.
Але якщо людина може молитися рідною мовою, то для чого їй молитися іншою, якої вона не розуміє?
Знову ж таки, дуже актуальне питання. На це відповідає апостол Павло у 8 розділі Послання до Римлян. Він каже, що часто ми «не знаємо, за що і як маємо молитися». «Але сам Дух заступається за нас невимовними зітханнями. А Той, Хто досліджує серця, знає, які бажання Духа, бо він заступається за святих згідно з Божою волею» (Рим. 8, 26). Ось зараз ми переживаємо жахливе воєнне лихоліття. Нерідко людина переживає все це болісно і не знає, як його оцінити, як цей біль перенести. І в той час, коли моїх слів не вистачає, хіба може тільки сльози течуть, Дух Святий заступається. Він говорить про те, чого я не можу висловити своєю рідною мовою. В критичних неординарних ситуаціях Бог сам бере на Себе роль нашого божественного Заступника.
Як Ви ставитесь до того, що в Католицькій церкві, особливо на Заході, є багато людей, які також стверджують, що переживають по-особливому Святого Духа. Вони моляться іншими мовами, практикують духовні дари, але водночас це католики, а не протестанти.
Сприймаю це позитивно. Я писав про це у своїх книгах «Храм Духа Святого» і «Правда про харизму». Ці зміни в Католицькій церкві сталися наприкінці 1960-их років, коли католицькі студенти у Сполучених Штатах Америки почали молитися не по-католицьки, не традиційно, а подібно, як апостоли. Вони відчули, що їм потрібний особливий контакт з Богом. І Господь не порахував, що та Церква спалила на вогнищах багато людей, за що вибачався Папа Іван Павло ІІ, а почав масово зливати Духа Святого на католицьку молодь.
Як відреагувало на це вилиття Духа керівництво Церкви? Папою тоді був Павло VI, і він поступив дуже мудро і стратегічно: не випустив цих людей з Церкви. Навпаки, він запросив багато тисяч охрещених Духом Святим католиків до базиліки Святого Петра і благословив їх. І ані Папа, ані ієрархи у Ватикані не згасили цього вогню та не мають претензій до них. Тому більшість із цих людей залишилися католиками.
Але як бути з тим, що людина отримала Святого Духа від Бога, та продовжує вірити, що треба хрестити немовлят, що гріхи відпускає священник, що можна відмолювати гріхи після смерті, чи в те, що Папа непомильний, я не знаю. Та благодать Божу можна змарнувати.
До речі, в мене найкращі стосунки з усіма ієрархами в Україні, особливо у Львові. Але найближчі, напевне, з римо-католицьким митрополитом.
У Новому Завіті ми читаємо про різноманітні дари (харизми) Святого Духа, не лише про дар інших мов. Чи діють ці дари у вашій спільноті?
Дар інших мов — це є ознака хрещення Духом Святим. А Дух Святий народжує і реалізовує в Церкві Своїх дев’ять дарів, зокрема, дари слова знання, слова мудрості, віри, чудотворіння, зцілення, пророкування, мов і пояснення мов. Тому якщо Церква може лише молитися на інших мовах, це дуже мало. Чому? Бо дар молитви іншими мовами — це особистий дарунок, але мені як священнослужителю також потрібно діяти в інших дарах, наприклад, у дарі розпізнавання духів. Буває так, що до громади хоче увійти провокатор, який імітує духовні дари, і його потрібно вчасно розпізнати, щоб захистити церкву. Це ж саме стосується дару слова знання, який потрібен в комунікації з іншими людьми — Христос знав, що є в людині, і Божому служителю теж потрібно мати таку чутливість, яка справжня внутрішня сутність тих, із ким він має справу.
У Посланні Якова також сказано, що як хто хворіє, то нехай покличе пресвітерів Церкви, і вони помоляться за нього, помастивши його олією в Ім’я Господнє, і молитва віри спасе хворого, і Господь підійме його, а коли він учинив гріхи, вони йому будуть прощені (див. Як. 5, 14-15). Звісно, що не пресвітер відпускає гріхи, навіть якщо людина визнає їх перед служителем Церкви, а Бог звільняє людину від гріха. Чому це потрібно? Бо часто саме гріховність людини є причиною її хвороби.
Тому якщо Церква не подбає, щоб дари Духа в ній функціонували, вона залишається в дуже бідному становищі.
П’ятидесятиницький рух дуже поділений: існує багато громад, церков, і не тільки у світі, але й в Україні, які іноді доктринально, а подекуди лише адміністративно розділені між собою. Чому так стається, якщо діє Святий Дух, який є Духом любові та єдності між християнами? Звичайно, це питання не лише до п’ятидесятників.
Маємо розуміти, що є два духи у світі: Дух Святий і дух Сатани. Дух Сатани, дух злий робить все, щоб поразити Церкву. Ця ворожнеча існує ще з Едемського саду. Теж саме ми бачимо в світі. Чомусь ніхто не може втихомирити Путіна чи інших жахливих агресорів, провокаторів, які знищують рід людський. Люди мучаться, правителі держав заходять у якусь паніку, а впоратися не можуть. Тому, що це сила сатанинська, і вона мусить бути покорена тільки Силою Божою. Тому найперше, що робить сатана, — це вносить розділення. Це влада нечистого духа.
Але й Дух Божий відділяє своїх людей від тих, хто свідомо противиться Йому. Бачимо приклад апостола Павла в Ефесі, де він навчав людей Євангелію два роки. В синагозі йому почали противитися, конфронтувати з ним, і коли Павло побачив, що так далі бути не може, то відділив учнів, і вони перейшли до приватного приміщення чоловіка на ім’я Тиран (див. Дії Ап. 18, 8-10).
Раніше було трохи інакше, бо хоча Христос і характеризував релігійних лідерів,порівнявши їх до «гробів побілених» (Мт. 23, 27), однак сказав народу, щоб їхню науку слухали, лише щоби прикладу з них не брали (Мт. 23, 3). Але в Діях Апостолів читаємо про те, що наступила мить, коли Божі люди відділилися від агресивних людей, від людей духовно занепалих та непобожних. І це є позитив, коли людина відділяється, якщо в її релігійній громаді плекається фальшива наука.
Отже, людину можуть звести навіть ті, хто називає себе Божими служителями?
Велика шкода завдається Церкві через служителя, який думає тільки про наживу, про багатство: навчає про доктрину «процвітання», а процвітає лише сам. Ніколи на духовному фронті не було такої засміченості, як у наші дні. Це сатанинська робота: диявол хоче знекровити Церкву, зробити її бездіяльною та непридатною. Він знає, що ніхто йому голови не розчавить — тільки Церква, чиста в Дусі Святому, і тому вчиняє з нею різні маніпуляції, запускає карикатуризацію святого. І, що характерно, маси людей ідуть за тими обманщиками. Подивіться, яка кількість переглядів в інтернеті здорової науки, і скільки сотень тисяч людей ласі до різного роду неправди, лжепророцтв, нездорових сенсацій. Ось ми мали нещодавно приклад, коли один служитель розповідав у «ютубі», що у нього було одкровення про те, що війна закінчиться минулого року. Цього не сталося, потім ці люди почали викручуватися, але сотні тисяч переглядів вони отримали. І поки на подібне буде шалений попит, з’являтиметься і пропозиція. Тільки потім ми чомусь дивуємося, що навкруги так багато темряви.
Незадовго до своєї мученицької смерті апостол Павло написав Тимофію, що «настане час, коли не слухатимуть здорового вчення, а виберуть собі вчителів за своїми пожадливостями, що лестили слух» (2 Тим. 4, 3). І що «лихі люди і шахраї матимуть успіх у злому, обманюючи й самі будучи обмануті» (2 Тим. 3, 13). Ці люди нерідко говорять свої неправди від імені Бога, чим глибоко зневажають Святого Духа.
В Книзі пророка Даниїла ми читаємо про те, що Антихрист «лестощами прихилить до себе безбожних зрадників завіту» (див. Дан. 11, 32, пер. Куліша). Значить, головні союзники Антихриста — це релігійні діячі, які сьогодні роблять ось це нещастя. І коли їхнє число стане достатньо великим, Антихрист почне діяти відкрито.
Ви згадали про зневагу до Святого Духа. На Вашу думку, чому Ісус Христос виділив саме гріх проти Святого Духа як такий, що ніколи не буде прощений (Мт. 12, 31-32)?
Тому що Бог у Третій Особі Святого Духа — це єдина рятівна сила, яка зійшла до людей від Бога. І коли людина повстає проти Бога, який спустився в людські сфери, вона відкидає Божий задум що неї. Бог зійшов до рівня людини, а вона Його відкидає, заперечує, не приймає. Або навіть починає спотворювати прояви Духа Святого, зводячи тим самим зневагу. Наприклад, вже згаданий нами дар інших мов, його або взагалі заперечують чи сміються з нього, або штучно викликають його імітацію в собі чи інших, подаючи заплітання язика за дію Духа Святого.
Хула проти Святого Духа — це духовне самогубство, яке прощення не має (Євр. 10, 26-31). Щоб краще зрозуміти, що я маю на увазі наведу ілюстрацію. Важкохвора людина звертається до професора, який знає як вилікувати її смертельну хворобу, він скеровує її до фахівця-лікаря, той виписує рятівні для неї препарати, але хворий зневажає добру пораду професора і лікаря, відмовляється від ліків, чим свідомо прирікає себе на добровільну смерть.
Дух Божий прийшов до нас із Небес, виконуючи Божу програму спасіння, а хтось вирішує проти Нього повстати чи Його зневажити, тобто похулити. Ось ця провокація, сказав Христос, не проститься.
У когось може виникнути питання: про що вони говорять? Триває війна, у людей маса проблем, а вони розказують про якогось «святого духа». Яке практичне значення для життя це все має?
Я вам скажу: прийдіть кожної неділі сюди і побачите тут сотню і півтора сотні людей, вимушених переселенців. Щосуботи побачите цілу кімнату, яка прилягає до храму, заповнену хлібом та іншими дарунками. Люди приходять по підтримку; хтось заходить до нашого храму, а хтось лише бере допомогу. Ми не робимо між ними різниці.
Моєму синові, який живе в Сполучених Штатах, Бог поклав на серце заснувати фундацію, місію «Hopе for Ukraine» («Надія для України»). Він — молода талановита людина, яка вже давно живе в штаті Нью-Джерсі, але Святий Дух скерував його допомагати Україні в ці важкі часи. Ця місія вже доставила в Україну 3,5 тис. тонн гуманітарних вантажів, це 180 транспортів на загальну суму понад вісім мільйонів доларів. Останній акорд —два стабілізаційні пункти, які вже передано на передову. Це медичні автомобілі на колесах. Один такий стабілізаційний пункт коштує від 50 до 60 тисяч доларів; вісім таких ще в дорозі.
Також через цю місію ідуть вантажі із Південної Америки, ми отримали вже до десяти контейнерів рису з Парагваю, в кожному по 40 тонн. Йдуть контейнери з Туреччини, Індії, з різних країн, бо місія допомоги українському народу, який скривджений війною, стала міжнародною. Рідко коли буває такий день, щоб не приходив транспорт: продукти харчування, медицина, одежа, предмети першої необхідності для військових, портативні електростанції… Всього не перерахуєш. І все це ми перевантажуємо і веземо туди, де це потрібно.
Від початку війни, з 2014 року, в нашому «Домі милосердя» у Винниках знайшли прихисток та всебічну соціальну, медичну, матеріальну та духовну допомогу поза тисячу вимушено переміщених осіб із зони війни.
І це не теорія про Духа Святого, а те, що може практично, в такий критичний час робити Дух Святий через відданих Йому людей.
Хочу також згадати також про загрозу ідеологічної диверсії проти нашого народу. Дух Святий діє через людей і на цьому фронті. Вже відбулося багато конференцій на різних рівнях місцевої влади, які покликані спинити запровадження зловісного законодавства з питань так званої «гендерної рівності». Україна спливає кров’ю, народ невимовно страждає, а в цей час пекельні сили намагаються вносити у суспільство духовні та ідеологічні інфекції, розділити та отруювати народ содомітськими законами на державному рівні.
З Півночі нас вбиває і нищить кривавий осатанілий агресор під проводом такого же релігійного провідника, а зі Заходу — тиснуть на нас содомізмом. Таким чином ми знаходимося між перехресним вогнем.
Коли закінчиться ця війна? Чи маєте Ви якісь відчуття щодо цього питання від Духа Святого?
Я ніколи не називаю дати. Натхненні Духом Святим люди в Україні і в цілому світі доклали чимало зусиль до повалення комуністичного режиму в 1991 році. Ми не запитували у Бога, коли той московський режим впаде, ми робили свою справу. До прикладу, пригадую: у далекому 1965 році ми заснували у Львові Недільну християнську школу. За це можна було отримати п’ять років в’язниці і п’ять років заслання. Але ми щонеділі збирали понад 120 дітей у приватних квартирах, розділили їх на дві вікові групи по 60-70, доносили їм слово Боже і співали їм побожні християнські пісні.
Також ми організували тут у Львові Всесоюзну християнську місію євангелізації і милосердя «Добрий самарянин» та підпільні друкарні для видання і розповсюдження слова Божого, посилали місіонерів у Сибір, Забайкалля, Далекий Схід, Колимський край та на Чукотку. Ми офіційно вимагали від влади письмовими зверненнями визнати нашу Церкву легальною. За все це ми терпіли дискримінацію, йшли в ув’язнення, сплачували штраф. І прийшов час, коли богоборчий режим перестав існувати.
Ми не допитувалися у Бога, коли це станеться. Ми жили цим, ми працювали для цього. І ми побачили кінець тієї безбожної репресивної структури. Кожен із нас робив, що міг, і Бог благословляв наші зусилля. Зі свого довгого життя в служінні Богові я навчився того, що Господь може зробити дуже багато через непомітну людину, якщо вона відкрита для сили і дії Духа Святого.
Дякую, Василю Михайловичу.
Спілкувався і фото: Андрій Толстой
Також читайте: Єпископ Василь Боєчко: «Приготовся не до кар’єри, а до страждань»
Єпископ Василь Боєчко: «На нас розлютилися два епіцентри зла»
О. Михайло Сивак про Зелені свята, духовні дари і Таїнство Миропомазання (відео)
Повязані записи
