Одне з найболючіших відчуттів, які нерідко досвідчуємо, зроджується від того, коли усвідомлюємо, що час втрачено! Коли розуміємо, що минуло життя або його більша половина на цілком пусті речі!
Ми так і говоримо: час не повернути! І це правда! Говоримо, але водночас з дня у день розтринькуємо цінні хвилини, години, місяці, роки! Від втраченого часу у серці зроджується відчуття порожнечі. Пустка – це у першу чергу те, що позбавлене реального змісту, що не дає глибинної внутрішньої сатисфакції, що не провадить нас миру.
Згайнований час чимсь нагадує ситуацію коли б ми придбали неякісні мешти за чималі гроші і зрозуміли, що їх треба викинути на смітник вже за кілька днів, почуваючи себе ошуканими!
Як дерево без плоду, так і людина без змісту. Зміст – це не обов’язково зовнішні досягнення чи видимі результати. Це характеристики особи, які ми осягнули у процесі життя! Ті, які ніхто у нас не може забрати. Християнські подвижники називали їх чеснотами. Вони нагадують велике дерево, на якому ростуть стиглі плоди, що милують погляд і можуть живити людей.
Одним з прикладів беззмістовності життя є конфлікти! Вони виснажують людину, не дають рухатися далі, завдають внутрішніх травм, але найголовніше викрадають безцінний час! Ми можемо самі провокувати їх або просто погрузнути у них, не будучи їх причиною. Перше – дуже зле, але й друге теж не надто краще!
Прожити змістовно день – це не обов’язково 24 години на добу молитися. Хоча час перебування з Богом справді неймовірно цінний! Щоденні досвіди, які посилає нам любляче Провидіння, ми можемо приймати як з рук Божих. Якщо з таким наставленням підходимо до звичайних речей, то життя стає сповнене цілісного духовного вислову, по-суті стає молитвою, отримує важливий христоцентричний зміст. Немає у житті миті, місця, обставин, які б не могли вести нас до Бога. Важливо лише сказати своє «так» Йому!
Цінуймо життя – миті, години, дні аби плин часу не відносив нас щораз далі від невикористаних нагод і змарнованих можливостей, полишаючи за собою гіркий присмак порожнечі і беззмістовності!
З фб-сторінки єрм. Луки (Михайловича)
Повязані записи
