Присутність старця Олександра упродовж понад 10-ти років звільнила частково наших єромонахів від душпастирських обов’язків. Таких як духовні бесіди, читання, різного способу підтримка духовна, сповіді. Лікарі клінічної лікарні Львівської Залізниці так довіряли отцеві, що дозволили людей з фізичними хворобами відправляти до їхнього медичного закладу. Тобто, старець Олександр ще й допомагав людям у такий спосіб, що відправляв їх на лікування за потреби.
Щоб ви могли собі уявити, яку велику кількість затворник Олександр приймав на духовні бесіди, то за 11 років, які він прожив у стінах лаври, він прийняв понад 30 тисяч людей. Тобто вони мали змогу поспілкуватися із старцем від 30 хвилин до години. На самих же прощах, Успенській та на свято Унівської ікони, у третю неділю травня, отець приймав людей без відпочинку. Кожного разу я бачив, що перед дверима, де він приймає, було 50-150, а то й більше Божого люду. Місія отця Олександра полягала у служінні Богові і людям. А все це він робив у великій любові. Він приймав усіх людей без винятку – різного віросповідання, усіх, хто звертався із бідами, проблемами чи тягарями. До нього приходили люди і православні, і римо-католики, і греко-католики і протестанти. Він казав, що не став священником через те, що так не міг би приймати усіх на розмови. А так, коли він був простим монахом, то він уважав, що більше людей будуть линути до нього зі своїми труднощами та тягарями.
Для осіб, які знаходилися на роздоріжжі, він ставав дороговказом, але таким, що показував світові не себе, але Ісуса Христа і завжди казав: “Будь як Ісус”. Тих, хто був далекий від Бога, він готував до зустрічі з Господом, вказуючи людям шлях до спасіння. Він давав зрозуміти, що Бог ніколи ні від кого не відвертається. Ти переживав і щораз більше переконувався, що Ісус не відвертає нас від себе. Ти завжди можеш повернутися до нього і покаятися.
Отримав також від однієї сестри-студитки цінне свідчення про старця Олександра.
Він казав сестрі, що прагне потрапити у третю ступінь святості чи досконалості. За якийсь період, він говорив сестрі, що: “я вже входжу у третю ступінь”. Вже близько до смерті (я це від когось іншого також чув) отець казав: “я вже ввійшов у третю ступінь”. Але щодо третього ступеню, то старець Олександр казав, що він від нього вимагає праці і чогось такого дуже особливого. Але він у неї потрапив. Також знаю з його наук, чув це особисто від нього, що він мав глибокі знання від Бога, від Святого Духа, що він міг відчувати різних святих, які є проголошені у церковному календарі. І він не раз, як би, порівнював: говорив про предобного Макарія, преподобного Доротея, преподобного Антонія Великого, пустельника. Старець казав про преподобного Антонія, наприклад, що він дійшов до 90% святості. Це те найвище, що людина може на землі здобути Божою благодаттю і своїми людськими зусиллями.
Записала: Оксана Бабенко
Повязані записи
