Господи, дякую Тобі, що Ти знову постукав у вікно моєї келії променями сонця, що возвіщає новий день. Дозволь, Господи, я приготую собі і Тобі філіжанку смачної кави, і сяду у Твоїх стіп на хвилинку, щоб перед початком нового дня поділитися з Тобою моїми думами.
Знаєш, Господи, я дуже часто не розумів і не розумію Твоєї волі супроти мене. Щойно, коли проходить час, я зауважую, оглянувшись, що у хвилини, коли мені здавалося, що я у самотності крокував дорогою життя, зауважував поруч Твої сліди.
І от зараз роздумую над тим, що мені потрібно робити, щоб чітко розпізнавати Твою руку у моєму житті, яка мене провадить? Виглядає, Господи, що терпеливості. Так, терпеливість вимагає часу. А час – ой як тяжким здається у терпіннях! Одна хвилина на рік виглядає.
Господи, роздумуючи про це, я згадую Твого слугу Андрея Шептицького, якому, прошу Тебе, передавай від мене привіт і слова вдячності за те, що я можу зараз продовжувати хоч щось, що він розпочинав у трудах і терпіннях!
Господи, я прошу Тебе, подай мені хоча б частину його мудрості, щоб роблячи перший крок у будь-якому ділі, я думав про останній!
Благослови цей день, усіх кого зустріну! Зволь з душевним спокоєм зустріти все те, що почую чи побачу!
Дякую Тобі за все! Я Тебе дуже люблю!
єрм. Юстин (Бойко)
Повязані записи
