Мій Боже, місто ще спить, давай посидимо собі разом. Вибач, що сьогодні без запашної кави, зате з Тобою. Сьогодні моя думка, Господи, про Твою Церкву святу, бо її Ти відкупив Твоєю чесною кров’ю, і грішну, бо вона провідниця грішних. Та, найголовніше, що вона незмінно триває, бо нею провадиш Ти.
Який я Тобі вдячний, що можу бути сином Твоєї Церкви. Я її, Господи, пізнав ще у підпіллі дитиною. Вона була тоді переслідуваною, гнаною, здавалося часами, що вона вмирає. А вона не те, що вижила, вона живе і квітне. Проте, Господи, то була перша закоханість у Церкву, яка мені закарбувалася назавжди, і якою живу до сил пір. Часами, навіть, закидую собі, що думками я залишився там, у тих роках моєї юності.
Тепер їй набагато важче, бо тоді вона переходила випробування переслідуванням, тепер переходять випробування свободою! Господи, дай мені ласку бути її вірним сином у всякоє время! Дякую Тобі за неї, а також за Тих, завдяки яким я її пізнав!
Благослови цей день, усіх, кого зустріну і все, що почую чи переживатиму дай зустріти з душевним миром.
Синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ, єрм. Юстин (Бойко)
Повязані записи
