Слава Ісусу Христу! Вже кілька місяців триває повномасштабна війна в Україні. Україна протистоїть російському агресору. У багатьох людей виникають питання щодо віри, щодо місця Бога у часі війни. У коментарях люди запитують, а чому мовчить Бог, коли гинуть невинні люди, діти? І це питання не є зайвим чи гріховним, але людським і слушним. Однак, відповідь на це запитання треба шукати у тому, а ким є Бог, і для чого Він прийшов на цю землю? Як Він прийшов? Коли ми поглянемо на старозавітних євреїв, то побачимо, що вони очікували на політичного месію, який прийде і встановить царство Ізраїля, давню славу політичного Ізраїля, славу, яку збудував цар Давид, який був по суті завойовником. Однак, Бог приходить в зовсім іншій іпостасі. Вони очікували, що Бог прийде на землю у величі, що Він народиться у царських палатах. А Бог приходить зовсім непомітно, на Нього вказує тільки вифлеємська зоря. І той образ Сина Божого, Месії носили в собі навіть апостоли. Христос, сповіщаючи їм про свої муки, говорив, що має бути розіп’ятим і третього дня воскреснути. Сини Заведеєві із матір’ю приходять до Ісуса, і вона говорить про те, щоб її сини сиділи праворуч і ліворуч від Нього. Тобто, вони боролися за звичайну владу. І остаточно цей образ Бога, який вони носили в собі, був розіп’ятий на хресті. Коли вони побачили, що Ісуса розіп’яли, то втекли. Але Христос від них не втік, але повернувся до них, і їм, зневіреним і знеохоченим, пояснив чому сталося все це. І коли вони зрозуміли, тоді з новою силою пішли у світ проповідувати те, що навчав Христос, тобто продовжувати Його місію. І саме завдяки їхній проповіді ми є людьми віруючими. Хочу вашу увагу звернути на приклад Сина Божого. На Оливній горі Його схопили воїни, які навіть не знали того, ким Він є. Для цього їм потрібний був Юда, який поцілунком вказав на Ісуса. Ісус не противиться, а йде на Голгофу. Більше того, щоб познущатися над Ним, вони Його роздягають. Коли хочеш познущатися над людиною, – роздягни її. Вони роздягнули Ісуса і розіп’яли для того, щоб остаточно поставити крапку на Бозі. Але Бог не є людиною. Бог є той, хто сотворив небо і землю, хто провадить людську історію. Якщо в історії людства виникають якісь війни, то відбувається це не з волі Божої, але з волі людини. Адже найбільший дар, який Бог дав людині, – це свобідна воля. І людина може вибирати добро, а може вибирати і зло. Інколи людина вибирає зло, думаючи, що це добро. І людина кричить переможним криком, що вона виконує волю Божу, а, насправді, виявляється, що це є воля диявола.
Ми, як країна, у даний час переживаємо подібну ситуацію. Адже агресор, який на нас напав, прийшов до нас у церковних шатах, і із благословення патріарха Кирила розпочав, немовби, справедливу війну. Справедливої війни немає, а тим паче, якщо гинуть люди. І немає сумніву у тому, що це для них закінчиться катастрофою, великим падінням великого Вавилону, який має за собою, як казав Патріарх Йосиф, горе трупів і море крові. Але в цій війні нам потрібно вистояти, зберігши людяне обличчя, але, водночас, борючись до кінця, не даючи покорити себе ані страхам, ані нагнітанням, ані тероризмом, який розпочав агресор. Ми повинні зрозуміти, що для росіянина, для росії немає жодних засобів стримування, і це доводить столітня історія. Вони все собі пояснять. Ми маємо справу із дуже підступним агресором, який діє на різних фронтах: інформаційному, духовному, політичному тощо. І нам потрібно стояти на всіх фронтах. Єдиною нашою запорукою є довіра до Бога. Хтось запитує: а де є Бог? А Бог є з нами. Бог є там, де людина терпить. Бог є з переслідуваними, гнаними. Господь каже: «Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне» (Мт.5,10). Зараз для України наступив момент істини, адже ми творимо єдину націю, яка не буде поділена ані мовою, ані Сходом і Заходом, але це відбувається ціною великої крові. Кожна смерть на фронті є тяжкою, але, як казав Тертуліан, кров мучеників є насінням християн. І попереду нас чекає велика, успішна Україна. Але успіх не дається просто так, він дається дорогою ціною. Зауважмо, що серед святих немає людей, які були б успішними з людської точки зору, тому що кожен із них віддав своє життя на вівтар віри з любові до Бога і до свого народу. Так же само і ми дорогою ціною будуємо ту країну, про яку мріяли. І на цій дорозі Бог нас провадить. Головне – будьмо з Богом. Задаваймо Богу різні питання. Якщо хочемо дізнатися, чи можна задавати різні питання Богу, то почитаймо Псалми. У Псалмах Давид ставить Богу різні питання, навіть, якщо на них немає остаточної відповіді. Мовчанка Бога перемогла крик тих, які кричали: «Розіпни Його». Чому? А тому хто, як Бог. Жодна диявольська система, в тому числі і російська, не здатна перемогти Бога і тих, хто є з Ним. Бог не мовчить. Бог говорить. Будьмо з Богом. Тримаймося Бога. З Богом ми переможемо. Молімося за наших воїнів, довіряймо їм, а Бог нехай провадить нас на цій тернистій дорозі Голгофи, за якою слідує воскресіння. Благослови всіх, Боже! Слава Ісусу Христу!
єрм. Юстин (Бойко), синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ
Повязані записи
