Цілком католицький «Переддень Всіх Святих» (All Hallows’ Eve) є початком триденного святкування, відомого як «All Hallowtide». Ось як відвоювати його в порожньої світської гулянки.
Автор: Ентоні ДеСтефано
Наша культура — єдина в історії, що глузує з диявола, удаючи, ніби його немає.
Щороку на Гелловін ми фліртуємо з пеклом, вдаючи, що все це вигадка, — доки не трапляється щось лихе, а потім дивуємося, що межа між грою та небезпекою так стирається. Гелловін, як не дивно, — єдина ніч, коли сучасна мирська людина визнає, що вірить у щось поза собою — тільки вона вирішує вірити не в те. Втративши своїх святих, вона задовольняється скелетами.
Нічого з цього не відбувається у вакуумі. Протягом цього року місця богослужіння стали аренами жахливої бійні: у католицькій церкві Благовіщення в Міннеаполісі озброєний чоловік відкрив вогонь під час дитячої Меси, убивши двох учнів та поранивши понад десяток інших. У Мічигані чоловік в’їхав на своїй вантажівці в каплицю Святих останніх днів, відкрив вогонь по парафіянах і підпалив будівлю — четверо загинули, а ще вісім отримали поранення. І звісно ж, Чарлі Кірк — непохитний і відкритий християнин, який ніколи не боявся свідчити про свою віру, — був жорстоко вбитий. Це тверезе нагадування: навіть бути сміливим на публіці може коштувати життя.
Ми спостерігаємо не лише моральну плутанину, а й жорстоку ворожість до самої віри. У культурі, яка сміється зі зла, нікого не повинно дивувати, коли зло сміється останнім.
Чи можуть ці два явища — наше святкування Гелловіну та відкрита ворожість до віри — бути пов’язаними? Було б наївно стверджувати, що фільми жахів чи костюми на Гелловін спричиняють масові стрілянини. Але не менш наївно вдавати, ніби суспільство, яке тішиться з глузування над злом, повільно не притупляє чутливість до справжнього зла.
Ми перетворили пітьму на гру; а тоді вдаємо здивування, коли пітьма перестає грати за нашими правилами. К. С. Льюїс у «Листах Баламута» відомо сказав, що «диявол… гордий дух… і не терпить, коли з нього глузують». Але це діє лише тоді, коли Бог живе посеред нас. У суспільстві, що втратило більшу частину віри, правда протилежна. Коли диявол стає жартом, йому більше не треба ховатися. Він може вийти назовні й розгулятися.
Страшно те, що наш сміх став камуфляжем для диявола. Те, що починалося як невинна забава на Гелловін, з часом спустошило наше почуття благоговіння, залишивши наші душі відкритими для спокус, плутанини та розтління.
Озирніться навколо. Цього жовтня — як і кожного жовтня в останні роки — країна, що називає себе християнською, влаштовує свято смерті. Гелловін став щорічною індустрією на 13 мільярдів доларів. Ми оповиваємо оселі павутинням, вішаємо скелети на дверях, будуємо кладовища на газонах і возвеличуємо криваві жахи до абсурду — називаючи це розвагою.
Та й справді, це ж весело.
Але так було не завжди. Протягом століть Переддень Всіх Святих — справжня назва Гелловіну — не був фліртом із темрявою, а чуванням світла: ніч перед Днем Усіх Святих, початок триденного свята, відомого як All Hallows’ Tide. Ці дні заохочували вірян роздумувати над прекрасним вченням про Сопричастя Святих: Церкву Переможну на Небесах, Церкву Страждаючу в Чистилищі та Церкву Воюючу, що ще бореться на землі — всі об’єднані в Ісусі Христі. Це була триєдина пам’ять, що наважувалася дивитися смерті прямо в очі й казати: «У тебе більше немає жала».
Це дуже відрізняється від сьогоднішнього нездорового захоплення моторошним.
Та все ж популярність Гелловіну має також щось обнадійливе. Під шаром цинізму, комерції та пінопластових надгробків ховається голод до трансцендентного. Дитина, що одягається вампіром чи зомбі, у свій невинний спосіб тягнеться до таємниці, що перевершує її розуміння. Вона простягає руку до істини, що життя — це щось більше, ніж матерія; більше, ніж випадковий рух бездушних атомів і молекул у бездушному ефірі.
Існує дух.
Тому католики не мусять відкидати повністю гелловінські святкування. Церква завжди була майстром перетворення, великою хрестителькою всього язичницького. Пантеон у Римі, наприклад, колись державний храм, присвячений різним божествам, був екзорцизмований папою Боніфацієм IV 13 травня 609 року і освячений як Санта Марія ад Мартірес (Святої Марії та мучеників, прим. ред.). Церква, як і Сам Христос, має силу перетворювати воду на вино. Гелловін теж можна відкупити — якщо ми пам’ятатимемо його справжнє значення. Костюми, цукерки, навіть трохи невинної моторошності — усе це може вказувати на глибшу радість: що зло реальне, але тимчасове; що смерть лякає, але переможена.
Гарна катехизація — це ключ. Одягатися як святий чи ангел — це чудовий звичай, але навіть дитина, одягнена як скелет, може навчитися чогось святого, якщо її навчити, що кістки — це не просто моторошні речі, а священні реліквії, нагадування про майбутнє воскресіння. Батьки повинні навчити своїх дітей розрізняти гру та богохульство, розуміти різницю між нешкідливою розвагою та реальною можливістю запросити зло у своє життя. Бо зло завдає найбільшої шкоди не стільки в уяві, скільки у волі, яка на нього погоджується. Сьогодні ми повинні серйозніше ставитися до цієї загрози — ризику того, що удавання може легко перетворитися на дозвіл.
Отже, мета доброго католика — не скасувати Гелловін, а повернути його. Свічка всередині ліхтаря з гарбуза може нагадувати нам, що душа сяє лише тоді, коли її запалює благодать. Прогулянка цвинтарем може стати повчанням про смертність. Стук дитини у наші двері під час прогулянки по солодощі може стати уроком милосердя, нагадуванням про те, що кожен відвідувач — це образ Христа, який стоїть і стукає у двері людського серця. Навіть регіт у темній кімнаті може викликати як відлуння перші рядки Te Deum: «Тебе, Бога, прославляємо». Бо щоразу, коли ми відмовляємося піддаватися страху, навіть усмішка стає актом віри, що шепоче: «Я не буду боятися, бо Ти зі мною, Господи».
Автор: Ентоні ДеСтефано — автор понад 30 католицьких книг, зокрема останньої — «Напередодні Дня всіх святих» — дитячої книжки з картинками, виданої видавництвом Sophia Institute Press.
Також читайте: О. Михайло Сивак: «Стінка між духовним і матеріальним світом дуже тонка»
О. Ігор Ґнюс OP: «Стан цвинтарів дуже добре показує стан нашої віри»
Раніше ворожила на картах, сьогодні просить вибачення у Бога та колишніх клієнтів
Повязані записи
