А після землетрусу вогонь, та не в огні Господь. А по огні тихий лагідний голос…(1 Царів 19:12)
Сьогодні наш світ страшно любить говорити. Балакати, бесідувати, волати, тріщати, дискутувати, повчати, менторствувати… Ми оточуємо себе сотнями гаджетів, приходячи додому вмикаємо телевізор, комп’ютер, радіо та інші прилади… Бо боїмося тиші. Не хочемо чути той голос, який промовляє до нас із середини. А дуже часто, як ми пересвідчимось нижче, цим голосом є голос Божий. Сучасний світ і близько не хоче його чути. Бо невигідно. Краще глушити цей голос і жити так, як комфортно…
Часто і ми «практикуючі» християни не вміємо слухати. Любимо дуже багато говорити Про Бога, до Бога, але чи з Богом. Часто «бомбардуємо» Господа своїми завченими, прочитаними, а часом спонтанними, душевними, але переповненими власних егоїстичних прохань і сентенцій молитвами. А молитва – це розмова з Богом. А розмова це діалог. Коли обоє, окрім того, що говорять, – ще й слухають.
Пророки це ті, котрі мали особливу благодать чути голос Божий у своєму житті. Давайте ж і ми бодай трішки спробуємо їм уподібнитися. В день святого пророка Іллі, того, який слухав голос Божий, і чинив згідно з повеліннями цим голосом даними, пропоную вчинити так само. Впевнений, що мало хто вчора був на вечірні, ще менше уважно слухали Старозавітні читання в часі цієї Вечірні. А інколи навіть ті, що слухали – не мали можливості почути докладно, бо часом банальна річ – нечітка дикція парафіяльних дяків цьому перешкоджає.
Отож, подаємо нижче три уривки із першої і Другої Книг Царів, які отці Церкви – укладачі богослужень обрали, як Біблійні читання на празник святого пророка Іллі, у яких і вміщені головні віхи життя святого пророка. Навмисно не писатиму жодних коментарів. Просто молитовно читаймо, а потім у благоговійній тиші слухаймо, що до нас промовить Бог.
(I Царів 17:1-24)
- І сказав тішб’янин Ілля, з ґілеадських мешканців, до Ахава: Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою, цими роками не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом!
- І було до нього слово Господнє, говорячи:
- Іди звідси, й обернешся собі на схід, і сховаєшся при потоці Керіті, що навпроти Йордану.
- І станеться, будеш ти пити з потоку, а крукам наказав Я годувати тебе там.
- І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Керіті, що навпроти Йордану.
- А круки приносили йому хліба та м’яса вранці, і хліба та м’яса ввечорі, а з потоку він пив.
- І сталося на кінці днів, і висох потік, бо в краю не було дощу.
- І було Господнє слово до нього, говорячи:
- Устань, іди до Сарепти сидонської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе.
- І він устав та й пішов до Сарепти. І прибув він до входу міста, аж ось там збирає дрова одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посудини, й я нап’юся.
- І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: Візьми мені й шматок хліба в свою руку!
- А та відказала: Як живий Господь, Бог твій, не маю я калача, а тільки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи олії в горняті. А оце я назбираю дві полінці дров, і піду, і приготовлю це собі та синові своєму. І з’їмо ми, та й помремо…
- І сказав до неї Ілля: Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки спочатку зроби мені з того малого калача, і винесеш мені, а для себе та для сина свого зробиш потім.
- Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі.
- І пішла вона, із зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні,
- дзбанок муки не скінчився, і не забракло в горняті олії, за словом Господа, що говорив через Іллю.
- І сталося по тих пригодах, заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка, аж духу не позосталося в ньому.
- І сказала вона до Іллі: Що тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!…
- І сказав він до неї: Дай мені сина свого! І він узяв його з лоня її, і виніс його в горницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку.
- І кликнув він до Господа й сказав: Господи, Боже мій, чи й цій удові, що я в неї мешкаю, учиниш зло, щоб убити її сина?
- І витягся він тричі над дитиною, і кликав до Господа та казав: Господи, Боже мій, нехай вернеться душа цієї дитини в неї!
- І вислухав Господь голоса Іллі, і вернулася душа дитини в неї, і вона ожила…
- І взяв Ілля дитину, і зніс її з горниці додолу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: Дивися, твій син живий!
- І сказала та жінка до Іллі: Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх правда!
(I Царів 18:1-46 – 19:1-16)
- І минуло багато днів, і було Господнє слово до Іллі третього року, говорячи: Іди, покажися до Ахава, а Я дам дощ на поверхню землі.
- І пішов Ілля показатися до Ахава. А в Асирії був сильний голод.
- І покликав Ахав Овдія, що був над домом, а Овдій був дуже богобійний.
- І сталося, коли Єзавель вигублювала Господніх пророків, то Овдій узяв сотню пророків, та й сховав їх по п’ятидесяти чоловіка в печері, і годував їх хлібом та водою.
- І сказав Ахав до Овдія: Іди по Краю до всіх водних джерел та до всіх потоків, може знайдемо трави, і позоставимо при житті коня та мула, і не вигубимо худоби..
- І поділили вони собі Край, щоб перейти по ньому, Ахав пішов однією дорогою сам, Овдій пішов сам другою дорогою.
- І був Овдій у дорозі, аж ось Ілля назустріч йому. І пізнав він його, і впав на обличчя своє та й сказав: Чи то ти, пане мій Іллє?
- А той відказав йому: Я. Іди, скажи панові своєму: Ось тут Ілля!
- А він сказав: Чим я прогрішив, що ти віддаєш свого раба в Ахавову руку, щоб він убив мене?
- Як живий Господь, Бог твій, немає народу та царства, що туди не посилав би пан мій шукати тебе. А коли говорили: Нема його, то він заприсягав те царство та той народ, що знайдуть тебе.
- А тепер ти говориш: Іди, скажи своєму панові: Ось тут Ілля!
- І станеться, я піду від тебе, а Дух Господній понесе тебе на те місце, якого не знаю. І прийду я, щоб донести Ахаву, а коли він не знайде тебе, то вб’є мене. А раб твій боїться Господа від своєї молодости.
- Чи ж не було сказано панові моєму те, що зробив я, коли Єзавель побивала Господніх пророків, а я сховав був із Господніх пророків сотню чоловіка, по п’ятидесяти чоловіка в печері, і годував їх хлібом та водою?
- А тепер ти кажеш: Іди, скажи своєму панові: Ось тут Ілля, і він мене вб’є!…
- Та Ілля відказав: Як живий Господь Саваот, що я стою перед Його лицем, сьогодні я покажуся йому!
- І пішов Овдій назустріч Ахаву, та й доніс йому те. І пішов Ахав навпроти Іллі.
- І сталося, коли Ахав побачив Іллю, то Ахав сказав до нього: Чи це ти, що непокоїш Ізраїля?
- А той відказав: Не я внещасливив Ізраїля, а тільки ти та дім твого батька через ваше недотримання Господніх заповідей, та й ти пішов за Ваалами.
- А тепер пошли, збери до мене на гору Кармел усього Ізраїля та чотири сотні й п’ятдесят Ваалових пророків, та чотири сотні пророків Астарти, що їдять зо столу Єзавелі.
- І послав Ахав по всіх Ізраїлевих синах, і зібрав пророків на гору Кармел.
- І підійшов Ілля до всього народу й сказав: Чи довго ви будете скакати на двох галузках? Якщо Господь Бог, ідіть за Ним, а якщо Ваал ідіть за ним! Та не відповів йому народ ані слова.
- І сказав Ілля до народу: Я сам позостався Господній пророк, а пророків Ваалових чотири сотні й п’ятдесят чоловіка.
- І нехай дадуть нам двох бичків, і нехай вони виберуть собі одного бичка, і нехай заріжуть його, і нехай покладуть на дрова, а огню не покладуть. І я приготую одного бичка, і дам на дрова, а огню не покладу.
- І ви покличете ім’я бога вашого, а я покличу Ім’я Господа. І станеться, той Бог, що відповість огнем, Він Бог! І відповів той народ та й сказав: Це добре слово!
- І сказав Ілля до Ваалових пророків: Виберіть собі одного бичка, і приготуйте перші, бо ви численніші, і покличте ім’я свого бога, і огню не покладете.
- І взяли вони того бичка, що він дав їм, і вони приготували й кликали Ваалове ім’я від ранку й аж до полудня, говорячи: Ваале, почуй нас! Та не було ані голосу, ані відповіді. І скакали вони біля жертівника, що зробили.
- І сталося опівдні, і сміявся з них Ілля й говорив: Кличте голосом сильнішим, бо він бог! Може він роздумує, або відлучився, або в дорозі! Може він спить, то прокинеться!
- І стали вони кликати голосом сильнішим, і кололися, за своїм звичаєм, мечами та ратищами, аж лилася з них кров.
- І сталося, як минувся південь, то вони пророкували аж до часу принесення хлібної жертви, та не було ані голосу, ані відповіді, ані слуху…
- І сказав Ілля до всього народу: Підійдіть до мене! І підійшов увесь народ до нього, а він поправив розбитого Господнього жертівника.
- І взяв Ілля дванадцятеро каміння, за числом племен синів Якова, до якого було слово Господнє, говорячи: Ізраїль буде ім’я твоє!
- і збудував із того каміння жертівника в Ім’я Господнє, і зробив рова, площею на дві саті насіння, навколо жертівника.
- І наклав дров, і зарізав бичка та й поклав на дровах. 34. І він сказав: Наповніть чотири відрі води, і нехай виллють на цілопалення та на дрова. І сказав: Повторіть! І повторили. І сказав: Зробіть утретє! І зробили втретє.
- І потекла вода навколо жертівника, а також рів наповнився водою.
- І сталося в час принесення хлібної жертви, що підійшов пророк Ілля та й сказав: Господи, Боже Авраамів, Ісаків та Ізраїлів! Сьогодні пізнають, що Ти Ізраїлів Бог, а я Твій раб, і що все оце я зробив Твоїм словом.
- Вислухай мене, Господи, вислухай мене, і нехай пізнає цей народ, що Ти Господь, Бог, і Ти обернеш їхнє серце назад!
- І спав Господній огонь, та й пожер цілопалення, і дрова, і каміння, і порох, і вилизав воду, що в рові…
- І побачили це всі люди, та й попадали на обличчя свої й говорили: Господь, Він Бог, Господь, Він Бог!
- І сказав до них Ілля: Схопіть Ваалових пророків! Нехай ніхто не втече з них! І похапали їх, а Ілля звів їх до потоку Кішон, та й порізав їх…
- І сказав Ілля до Ахава: Увійди, їж і пий, бо ось чути шум дощу.
- І пішов Ахав, щоб їсти та пити, а Ілля зійшов на верхів’я Кармелу, і нахилився до землі, і поклав обличчя своє між свої коліна.
- І сказав він до свого хлопця: Вийди, подивися в напрямі моря! І той вийшов і подивився та й сказав: Нема нічого. Та він відказав: Вернися сім раз!
- І сталося сьомого разу, і він сказав: Ось мала хмара, немов долоня людська, підіймається з моря. А він сказав: Піди, скажи Ахавові: Запрягай і зійди, і не затримає тебе дощ.
- І сталося по недовгому часі, і потемніло небо від хмар, і зірвався вітер, і пішов великий дощ. А Ахав сів на воза, та й відправився в °зреел.
- А Господня рука була на Іллі. І він оперезав свої стегна, та й побіг перед Ахавом аж до самого Езреелу.
(II Царів 2:1, 6-14
- І сталося, коли Господь мав узяти Іллю в вихрі на небо, то йшов Ілля та Єлисей із Ґілґалу.)
- І сказав йому Ілля: Сиди тут, бо Господь послав мене до Йордану! Та той відказав: Як живий Господь і жива душа твоя, я не залишу тебе! І пішли вони обоє.
- І п’ятдесят чоловіка пророчих синів також пішли, і стали навпроти здалека, а вони обидва стали над Йорданом.
- І взяв Ілля плаща свого, і згорнув, і вдарив по воді, і вона розділилась пополовині туди та сюди…
- І сталося, як вони перейшли, то Ілля сказав до Єлисея: Проси, що маю зробити тобі, поки я буду взятий від тебе! І сказав Єлисей: Нехай же буде на мені подвійний твій дух!
- А той відказав: Тяжкого зажадав ти! Якщо ти побачиш мене, що буду взятий від тебе, буде тобі так, а якщо ні не буде.
- І сталося, як вони все йшли та говорили, аж ось появився огняний віз та огняні коні, і розлучили їх одного від одного. І вознісся Ілля в вихрі на небо…
- А Єлисей це бачив, і він закричав: Батьку мій, батьку мій, возе Ізраїлів та верхівці його! Та вже не побачив його… І схопився він сильно за одежу свою та й роздер її на дві частині.
- І підняв він Іллевого плаща, що спав із нього, і вернувся, і став на березі Йордану.
- І взяв він Іллевого плаща, що спав із нього, і вдарив по воді та сказав: Де Господь, Бог Іллі? І також він ударив по воді, і вона розділилася пополовині туди та сюди!…
Володимир Мамчин
Повязані записи
