Якщо ви думаєте, що уявляєте масштаб катастрофи у Маріуполі від злочинів Росії, то запевняю, що навіть близько не уявляєте.
Ми медики, цілодобово під обстрілами ворожої авіації та артилерії намагаємося допомагати не лише військовим, але й цивільним. Бо “швидкі” вже не їздять і ніхто нікому не допомагає. І чи не кожна бомба, град, руйнування – це не просто поранені, це відірвані руки і ноги, вибиті очі, розірвані осколками тіла, вибиті нутрощі. Я розумію: це боляче слухати, бо серед поранених і загиблих можливо є ваші рідні і близькі. Але слухайте: бо ви маєте розуміти ситуацію і діяти. Нагадувати про Маріуполь, кричати про нього. Бо ми не хочемо бути Героями і мучениками посмертно. Люди хочуть жити і відбудовувати зруйновану Україну. Люди, які з 2014 відстоювали своє право бути українцями. Не треба про це потім знімати фільми і писати книги. Не треба говорити, що ви не знали і не могли допомогти. Знали і могли! Зачасту все, що ми можемо – констатувати смерть і вмовляти близьких відійти від тіл в укриття. Бо тіла немає можливості ховати. А ще немає можливості діставати з-під завалів людей з переломами, які повільно помирають. Це все правда, яку навряд чи хочуть чути ті, хто постить радісні картинки про скору перемогу. Так, Україна безперечно переможе. Але просто помруть десятки, сотні тисяч помруть. Бо офіційна статистика занадто оптимістична. У ній не вистачає нулів. Деблокуйте Маріуполь та дайте можливість привезти медикаменти, евакуювати поранених та по-людськи поховати мертвих. Місто, яке воювало за всю країну 8 років і воює тепер, ми не мученики, ми борці. Але зараз потребуємо допомоги. Всієї України. Маріуполь- це Україна.
Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=hR9M2cnptMw
Повязані записи
