Слуга Божий отець-францисканець Венантій Катажинець 110 років тому, 14 березня, виголосив у Глуховичах, недалеко від Львова, великопосну проповідь про надію. Ми обрали 10 думок святого священника:
1. Мати надію в Бозі – означає сподіватися, що отримаємо те, що Господь Бог обіцяв. А що Господь Бог нам обіцяв? Небо, вічне щастя після смерті, а тут обіцяв нам Бог відпущення гріхів і свою ласку (благодать). Тому маємо сподіватися, що колись будемо в Небі, маємо сподіватися на Божу благодать у кожній спокусі так, що згрішити буде неможливо, якщо самі того не захочемо. Господь Бог — як говорить Святе Письмо — «вірний і не допустить, щоб нас спокушувано понад сили» (1 Кор. 10, 18).
2. Щобільше, християнська надія говорить нам сподіватися допомоги від Бога у справах дочасних. Тому, коли молимося про щось до Бога, довіряймо непохитно, що це отримаємо. Бо ж Господь Ісус обіцяв: «Все, що попросите в молитві з вірою, — одержите» (Мт. 21, 22).
3. Чому можемо сподіватися від Господа Бога неба по смерті і до того ж Його ласк і допомоги у всіх потребах? Найперше тому, що Господь обіцяв нам те все дати. Люди багато обіцяють, але своїх обіцянок не виконують. Господь Бог поводиться зовсім інакше: Він забороняє обманювати, вводити в оману ближніх фальшивими запевненнями – то тим більше Він не буде обманювати Сам, говорить Климент Римський. Звідси й нагадування св. Павла: «Непохитно тримаймося визнання надії, адже вірний Той, Хто обіцяв» (Євр. 10, 23).
4. Коли людина щось обіцяє нам, то інколи своєї обіцянки виконати не в змозі, навіть якби хотіла. Господь Бог все може зробити, що бажає, «тому що жодне слово не буває у Бога безсилим» (Лк. 1, 37). Він — Всемогутній. Пригадаймо євангельську історію. Хто міг би забезпечити кілька тисяч людей в пустині їжею? Апостоли не знали, як дати з тим раду. Але Господь Ісус тим зовсім не переймався. Він сказав усім сісти на траву, а своїм учня роздавати п’ять хлібів. Хліб чудом помножився так, що всі наїлися і ще залишилося 12 кошиків залишених кусків.
5. Запитує св. Августин: «Чи не є більшим чудом управляти всесвітом, ніж нагодувати п’ять тисяч людей п’ятьма хлібами?». Цьому люди дивувалися, бо це для них було чимось незвичайним та рідкісним – а тому, що Господь Бог постійно годує мільйони людей по цілому світі, ніхто не дивується. Ніхто не дивується, що кожного року зерно, яке кидають в землю, породжує колос із багатьма зернами… Хіба це не Божа сила?
6. Дорогі брати та сестри… ви самі не раз могли бути в небезпеці смерті, у великій нужді, і, по-людськи кажучи, здавалось, що вже не було порятунку, але Бог допоміг — небезпека, біда відступила. А якщо Бог є Всемогутнім, якщо завжди дбає про нас — то ніколи не можна нам втрачати надії, хоч би не знати які нещастя до нас прийшли. Каже св. Амвросій: «Коли потреба найбільша, Божа допомога найближче».
7. Інколи Бог справді каже нам зачекати на Його допомогу, але чим довше зволікає, тим особливіше та краще через певний час рятує і допомагає.
8. Люди інколи могли би нам допомогти, але не хочуть. Господь Бог може нам допомогти і хоче нам допомогти, бо Він є добротливим, милосердним, ласкавим. Приклад цієї ласкавості маємо в святому Євангелії. Господь бачив, що натовпи не мають зі собою поживи, знав, що їхні доми далеко, тому відразу шкодує їх… «Бог є [самою] любов’ю» — говорить Святе Письмо. Тому всіх любить, охочіше дає — як пише св. Єронім — ніж ми беремо. Як мати не може байдуже слухати, коли діти просять їсти, так і Бог, коли чує наше волання про порятунок, відразу шкодує нас, вириває нас із проблем.
9. Бог нас любить, якщо для нашого спасіння віддав на жахливі муки і хресну смерть Свого Єдинородного Сина. Господь має милосердя навіть до найостаннішого грішника, який має надію. Бо Сам говорить у Святому Письмі: «Не бажаю я смерті грішникової, а того, щоб він звернув зі свого шляху та й зостався живим» (Єз. 33, 11).
10. Довіряймо Господу Богові завжди, бо Він вірний в обітницях Своїх, довіряймо Йому, бо Він Всемогутній і в найбільшому нещасті може нас врятувати, довіряймо Йому, бо Він добрий і любить нас більше, ніж будь-яка мама – своїх дітей. Не втрачаймо надії навіть тоді, коли посилає нам терпіння, лишень говорімо згідно зі словами Святого Письма: «Адже ми терпимо через свої гріхи. Хоч заради покарання наш живий Господь трохи гнівається, та він знову примириться зі Своїми рабами» (2 Мак. 7, 31-32).
Також читайте: «Не бійтеся»: Слуга Божий Венантій Катажинець, коли біля Львова лунали вибухи
О. Славомір Бистри: Венантій Катажинець повернувся до Львова тоді, коли він тут найбільш потрібний
Всесвітньо знаний святий отримав монашу формацію у Львові
Повязані записи
