22 липня Церква вшановує святу рівноапостольну Марію Магдалину – мироносицю й «апостолку апостолів», що однією з перших засвідчила Воскресіння Ісуса Христа. Ім’я святої Марії Магдалини носить відома і давня святиня Львова.
Марія походила з Магдали – села на узбережжі Генісаретського озера в Галилеї, поблизу Капернаума. Зі Святого Письма відомо, що Марія була однією з жінок, які пішли за Христом – із неї Спаситель вигнав сім бісів (Лк 8, 1-2; Мк 16, 9). Вона супроводжувала Його під час проповідей, стояла біля хреста під час розп’яття, була свідком поховання Ісуса. На третій день разом з іншими жінками прийшла до гробу, аби намастити пахощами тіло Учителя. Через це східна Церква іменує її мироносицею. Проте вона знайшла Гріб порожнім і ангел звістив їй що Господь воскрес! Тоді ж Марія першою зустріла воскреслого Ісуса (Мк 16, 9; Ів 20, 11-18) і сповістила про це Його учням. Через це Магдалину інколи називають «апостолкою апостолів».
Існують також відомі перекази, що ототожнюють Марію Магдалину з іншими жінками, згаданими у Євангелії. За одним із таких переказів, вона була сестрою Лазаря і Марти; ще один переказ називає її розкаяною блудницею, яка під час вечері напередодні в’їзду Христа у Єрусалим намастила Йому ноги миром. Такий образ Марії Магдалини приписують Папі Григорію І, який, як свідчать дослідники, в VI столітті першим ототожнив із нею неназвану грішницю із євангельської оповіді. Пізніше така версія закріпилася у збірці житій святих «Золота легенда» — відомому в епоху Відродження творові Якова Ворагінського. Передання зберігало цю версію аж до другої половини ХХ століття, коли у Ватикані наголосили, що прямої вказівки на Магдалину як розкаяну блудницю в Євангелії немає.
За переданням, після вознесіння Ісуса Христа на Небо, Марія проповідувала Євангеліє в Римі; в похилому віці переселилася в Ефес (Мала Азія), де допомагала апостольській праці святого Івана Богослова, і тут відійшла до вічності та була похована.
У IX ст. її нетлінні мощі перенесли до Константинополя (за деякими джерелами, це відбулося раніше – у V ст.). Вважається, що під час хрестових походів мощі Марії Магдалини перевезли у Рим і поклали у Латеранському соборі. Частини мощей також було передано до Франції, Єрусалиму та в різні монастирі Святої Гори Афон. Католицька церква вшановувала святу обов’язковим спомином, який у 2016 році піднесли до рангу свята. Пам’ять святої згадують 22 липня, а також у Неділю мироносиць (другу неділю після Великодня).
З іменем Марії Магдалини пов’язана одна з найвідоміших християнських пасхальних легенд. За переданням, після Вознесіння Ісуса Магдалина відвідала римського імператора Тиберія (за іншими версіями – Пилата), щоб сповістити що Христос воскрес із мертвих. Правитель заперечив, кажучи, що мертві не можуть воскреснути – так само, як біле яйце не може стати червоним; тієї ж миті на їхніх очах звичайне яйце забарвилося у червоний колір. Із цим пов’язують походження великодніх писанок.
Сюжет зустрічі Марії з воскреслим Христом часто використовують іконописці, він поширений у мистецтві. Часто Марію Магдалину зображають з іншими жінками-мироносицями, іноді – з писанкою, глечиком з миром, хрестом, терновою короною, або ж як жінку, що намастила ноги Ісуса. Марію Магдалину вважають покровителькою жіночих згромаджень, ув’язнених, студентів, навіть перукарів та городників. А ще – тих, які покутують за свої провини.
У Львові є храм, присвячений святій мироносиці. Цікаво, що спершу на його місці була каплиця, яку, за переказами, збудувала пані Анна Пстроконська як спокуту за свої гріхи. При вході до каплиці було розміщено зображення Марії Магдалини та семи злих духів – символ семи головних гріхів; образ був підписаний словами: «Maria de Magdala Grandia mea mala» («Марія з Магдали великі мої гріхи»). Згодом замість каплиці звели тут костел і монастир. Нині це – римо-католицький храм святої Марії Магдалини в якому діє Львівський органний зал (м. Львів, вул. Бандери, 8).
Також читайте: О. Артур Стрончевський: Наші парафіяни — це львів’яни, які ходили до храму св. Марії Магдалини поколіннями
Повязані записи
