Божа «спецоперація»: як Василій Величковський став єпископом підпільної Церкви

В самому центрі «імперії зла» — за кількасот метрів від Кремля і під самим носом у КДБ — відбулась хіротонія єпископа забороненої в СРСР Греко-католицької церкви. Неможливо не погодитись, що це могло статися лише завдяки Всемогутньому Божому Провидінню.

В готелі «Москва», у столиці СРСР, 4 лютого 1963 року ієромонах Василій Величковський ЗНІ одержав із рук Патріарха Йосифа Сліпого єпископську хіротонію і фактично очолив Греко-католицьку церкву в Україні. Ця подія стала відчайдушною спробою зберегти архиєрейське спадкоємство в УГКЦ – і вона увінчалася успіхом.

Місія неможлива

Наприкінці 1950-х єпископська ієрархія підпільної Греко-католицької церкви в Україні опиняється під загрозою повного зникнення. Церква, що вже понад десять років попри жорстокі репресії не припиняла таємного служіння, втрачає єпископа Миколая Чарнецького, а Глава Церкви, митрополит Йосиф Сліпий, перебуває на засланні.

На практиці здійснити нову хіротонію неможливо. За священниками, монахами та монахинями, і навіть за активними мирянами УГКЦ стежать спецслужби: будь-які контакти, участь у богослужіннях, розповсюдження друкованих матеріалів загрожує серйозними наслідками – обмеженням громадянських прав, штрафами, звільненням з роботи, арештом, або ж фізичною розправою.

Однак у 1959 році сталося справжнє чудо: катакомбна Церква отримала єпископа, і сталося це, з людського погляду, за неймовірних обставин, майже на Красній площі, за дві хвилини від Кремля.

Перше чудо

Ніби у паралельному світі, того ж 1959 року починається підготовка до XXI Вселенського собору Католицької церкви, який скликав Папа Іван ХХІІІ. Цей Собор, відомий під назвою ІІ Ватиканського, розпочинається  у 1962 році; участь у ньому беруть тисячі єпископів з цілого світу. Отож Папа звертається до очільника СРСР Нікіти Хрущова з проханням звільнити митрополита Йосифа Сліпого для участі у Соборі. Прохання понтифіка виконали: владику Йосифа вирішили звільнити і відправити за кордон.

Папа Іван ХХІІІ та Патріарх Йосиф. Фото з мережі

1963 рік. По дорозі до Рима митрополита Йосифа затримують на три дні в Москві та селять в готелі з такою ж назвою в самому центрі радянської столиці. Митрополит використовує можливість і телеграмами викликає сюди трьох кандидатів у єпископство, серед яких і о. Василій Величковський. Його мета – зберегти архиєрейську ієрархію в Україні.

«Та голова вже під мітрою»

Задум Патріарха Йосифа став справжньою «спецоперацією». Про неї нам відомо зі спогадів сучасників владики Василія, зокрема сестер-монахинь, яким він особисто переповів подробиці цієї унікальної події. Варто зазначити, що ці згадки зібрані в книзі спогадів про блаженного священномученика, яку можна придбати у його львівській квартирі-музеї на площі Соборній.

Сестра Модеста Сеник ЧСВВ у своїх спогадах зазначає:

«Кир Йосиф, щоб не залишити свою Церкву без глави, висилає три телеграми до трьох священників в Україну, одну із них – до отця Василія Величковського. Він просить, щоб вони прибули до Москви, вказавши адресу готелю, де він зупинився. Два інші священники не поїхали, причини я не знаю, тільки о. Величковський поїхав на зустріч із Блаженнішим Йосифом. В готелі Кир Йосиф висвячує його таємно в своєму готельному номері на єпископа і він стає єдиним на той час єпископом. Блаженнішого Кир Йосифа вивозять до Риму, а підпільною Церквою керує владика Величковський».

«Коли о. Василій приїхав до нас до Тернополя після повернення з Москви, то с. Арета сказала мені: “Знаєте, сестричко, та голова вже під мітрою, він вже єпископ”. Після Служби Божої всі обідали, а я почала випитувати в о. Величковського: “Прошу отця, як там було? Де поїхав владика Сліпий?” А він каже: “Ти так мене випитуєш, як КГБ”, але розказав, як вони правили Службу Божу в кімнаті в готелі, як Сліпий його там висвятив», — згадує сестра Йосифа Савка ЧСВВ.

Готель «Москва», 1960-ті. Фото: Яків Рюмкін, Московський дім фотографії

Єпископська хіротонія владики Василія відбулася 4 лютого 1963 року, на той час йому йшов шістдесятий рік. Сталося це ще й тому, що отець Василь, не знаючи достеменно про причини виклику Блаженнішого, виявив послух та ревність і миттєво відгукнувся на його заклик: приїхав до Москви і в номері однойменного готелю, просто навпроти Кремля, був хіротонізований і призначений місцеблюстителем Греко-католицької церкви в Україні.

Зворушливим свідченням поділилася сестра Миколая Пандрак зі Згромадження сестер милосердя святого Вінкентія, яка допомагала о. Василю в побуті в квартирі на тодішній площі Возз’єднання у Львові, де він мешкав.

«Одного разу о. Величковський прийшов веселий, а я прибирала в хаті і подумала, що могло статися, що отець все приходить понурий, заклопотаний, а тут – веселий. Він почав збиратися, і каже: “Сестро, молися! Якщо хтось прийде до мене, то скажете, що я буду через два дні. Я їду до Москви. Йосип Сліпий вже є, або скоро буде в Москві. Я їду до нього. Молися, сестро, щоб наша Церква вже повстала”. Коли отець повернувся, я якраз була в нього в хаті і бачила, що він привіз просту паличку саморобну для ходьби, трохи зігнуту зверху і сказав до мене: “Сестро, вгадай, що то є”. Я розуміла, що отець не просто так поїхав до Патріарха Сліпого і запитала: “То ваш новий жезл?” Він тоді каже до мене: “Сестро, як ти знаєш? То ж на вигляд звичайна палиця” – “Якщо ви зустрілися з Митрополитом Сліпим, то вже є надія для нашої Церкви. Я думаю, що Господь Бог вже в кінці кінців виведе нас з неволі”. Сліпий привіз ту паличку з собою з заслання і передав владиці Величковському, як знак його влади. Ми раділи, що вже сходить сонечко свободи і скоро вже закінчаться ті страшні часи».

Знімок листа, яким Патріарх Йосиф викликав до Москви о. Василя для хіротонії. Фото: Андрій Толстой

Справді, єпископським жезлом стала звичайна палиця, яку згодом переховували, а пізніше передали до музею владики Василія у Вінніпезі, де він похований.

Попри умови постійного стеження «спецоперація» відбулася успішно. Щоправда, і сам митрополит Сліпий вжив для цього особливих заходів. Сестра Миколая згадує:

«Владика був дуже піднесений і розказував мені: “Сестро, коли ми зустрілися, то нашій радості не було меж. Блаженнійший був голодний і спитав мене: “Василю, ти не маєш куска хліба коло себе?”, а я аж розплакався з жалю, бо я не мав нічого і кажу: “Я не встиг нічого взяти з дому, лише переодівся і поїхав”. Хоч йому давали їсти в готельному ресторані, але він з обережності не їв. Владика Величковський потім купив якісь харчі для Митрополита Йосифа, бо мав гроші, але, коли згадував про це, то завжди плакав і казав: “Він мене просив хліба, а я не мав”».

Місію виконано

Після повернення до Львова новопоставлений єпископ продовжує своє душпастирське служіння: його осідком і катедрою підпільної Церкви стає все та ж однокімнатна квартира під номером 3 на площі Возз’єднання, 11. Знову ж таки – в центрі радянського Львова, під пильним оком КДБ. Однак сюди приходять на сповідь, розмову і молитву багато людей, відбуваються церковні Таїнства. Також тут підпільно друкують молитовники, образки й календарі, а єпископ Василій пише книгу «Історія чудотворної ікони Матері Божої Неустанної Помочі», за яку в 1969 році буде вдруге заарештований та відданий під суд.

Владика Василій під час арешту. Фото з мережі

Та до того часу владика Василій висвятив понад 40 підпільних священників, а 2 липня 1964 року уділив єпископську хіротонію отцю Володимирові Стернюку. Саме на його плечі пізніше і до виходу з підпілля лягли обов’язки місцеблюстителя УГКЦ. На початку 1972 року, після трьох років катувань в Комунарській (Алчевській) в’язниці, владику Василія Величковського вислали з СРСР. Таким чином задум Патріарха Йосифа і Того, Хто допоміг здійснити цю «спецоперацію», здійснився: ієрархія розіп’ятої Церкви вистояла під тиском радянської системи, що зрештою дозволило УГКЦ блискавично та громогласно відродитися ще напередодні проголошення Незалежності України.

Зустріч у Москві 4 лютого 1963 року стала одним з найвизначніших моментів у історії не лише УГКЦ, але й України – безпрецедентною і практично неможливою святою авантюрою, яка увінчалася успіхом цілої Церкви.

«Зараз я розумію, якби владика Величковський не поїхав на зустріч в Москву із Блаженнішим Йосифом, не було б підпільної Церкви, не було б монастирів і я не стала б монахинею! Які чудні Божі діла!», — згадує сестра Модеста Сеник.

Знову владика Василій та Патріарх Йосиф зустрілися у Римі в 1972 році, коли Величковського після другого ув’язнення вислали за межі СРСР. Фото: photo-lviv.in.ua

Дізнатися більше про життя і духовну спадщину блаженного священномученика Василія ви можете у його львівській оселі за адресою: пл. Соборна, 11, квартира 3. Відвідати її можна з вівторка по суботу з 10:00 до 16:00, а у неділю – з 13:00 до 16:00. Тут часто відбуваються цікаві зустрічі, а працівники музею в будь-який час готові розказати вам подробиці історії владики Василія, показати його особисті речі та артефакти підпільної УГКЦ. В музеї можна придбати книги про священномученика та його праці, а також отримати олійку, освячену на мощах блаженного, та реліквії ісповідника віри.

Також читайте: «Тут говорили пошепки»: мандрівка до дому священномученика Василія (Величковського)

Ієрм. Рафаїл Турконяк: «Я одинокий священник, свячений двома ісповідниками віри» (відео)

Підготувала Марія Цьомик