Часто ми говоримо про те, що хотіли б повернути час; насолодитися миттю з минулого і перевести її у теперішній. Що означає повертати час? Як його цінувати? Про це я замислилась, переглядаючи фільм «День бабака», який сьогодні входить у сотню найпопулярніших кінострічок світу.
Щороку 2 лютого в невеликому американському містечку Панксатоні (англ. Punxsutawney, штат Пенсильванія) проводиться свято – День бабака. Традиційно у США і Канаді це свято відзначають 2 лютого. У цей день люди навмисне будять бабака на ім’я Філ із зимової сплячки і пророкують по його поведінці погоду. І щороку на це свято в Панксатоні з Піттсбурга їздить самозакоханий і зарозумілий телеоглядач погоди Філ Коннорс, якому до смерті набридла його робота і який ненавидить цей фестиваль у глухому містечку.
Філ – це приклад цинічної і песимістичної людини, яка просто приїздить у цю невелику провінцію для того, щоб заробити гроші і поїхати назад. Для нього день нічого не важить, це просто рутина, яку необхідно пройти.
Але одного разу, приїхавши в черговий раз на фестиваль бабака, Філ не прокидається наступного дня 3 лютого, а знову прокидається 2 лютого! Він виявляється в якійсь петлі часу, з якої немає виходу: 3 лютого просто не наступає. Виїхати з міста у нього також не виходить, тому що сніжна буря щоразу замітає дороги. Філ змушений знову і знову переживати 2 лютого на фестивалі бабака, знову вести звідти репортаж, знову повертатися в готель. І так кожен новий день. При цьому ніхто, крім нього, не помічає часового кільця, тому що на наступне 2 лютого не пам’ятає подій вчорашнього 2 лютого. Бажаючи залишити ненависне містечко, Філ звертається до невропатолога і психіатра (який, як на зло, пропонує прийти до нього «завтра»), але нічого не допомагає — наступного дня він знову прокидається 2 лютого о 6:00 год. в готелі містечка Панксатоні.
Поміркувавши, Філ вирішує віддатися задоволенням: об’їстися солодощами, пограбувати банк і розтринькати всі гроші — адже наслідків не буде. Але розваги йому швидко набридають. Тоді він намагається спокусити свою колегу Риту, в яку таємно закоханий. Але вона, будучи порядною дівчиною, ніяк не погоджується.
Зневірившись спокусити Риту і втомившись від нудного містечка, Філ вирішує покінчити життя самогубством, прихопивши на той світ ненависного тезку — бабака Філа. Але всі зусилля марні — Філ знову прокидається 2 лютого в тому ж номері готелю. Він пробує все нові і нові способи суїциду, але ніщо не допомагає — 3 лютого не наступає.
Випробувавши все, вивчивши Панксатоні вздовж і поперек і дуже стомившись, Філ, нарешті, вирішує присвятити цей фатальний день корисним і добрим справам. Благородні і безкорисливі вчинки, які Філ робить з дня в день (і про що знає тільки він сам), до вечора роблять його найпопулярнішою людиною в місті. Через це Рита сама звертає на нього увагу, вони зближуються, і петля часу, нарешті, розривається. Філ прокидається не один, а поряд з Ритою, і за вікном 3 лютого.
Як свідчать режисери фільму часова петля, у якій перебуває головний герой триває 10 років. Хоча це також замало часу, щоб щось зрозуміти у житті і змінитися.
Ми часто не думаємо про коштовність наших днів. Раптові смерті інколи гальмують нас і на хвилю змушують задуматись, що вчора не повториш, помилок не виправиш. Але цей стан зупинки у нас недовгий, вже через день-два посумувавши занурюємось у рутину. Філу треба було повторити чимало Днів бабаків, щоб він нарешті зрозумів, що день не можна прожити абияк. Час – це найбільш дорога коштовність. У кожне завтра потрібно входити зі зміною себе самого. Ми не можемо повторити час, але можемо примножити його добрими ділами, порадами для інших, вибаченнями і допомогою. Тому цінуймо кожну хвилину і не тратьмо її надаремне, щоб наш День бабака тривав лише 24 години!
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
