«Митрополит Антоній бачить виклик для православного світу в можливому об’єднанні ПЦУ з УГКЦ», – такий заголовок з’явився сьогодні на Фейсбук-сторінці «Центр інформації УПЦ».
Нема диму без вогню, тож і керуючий справами УПЦ (МП) Антоній (Паканич) не просто так висловив своє занепокоєння. Він обґрунтував його.
Першою ознакою нової церковної унії в Україні митр.Антоній вважає нещодавню зустріч глави УГКЦ Святослава (Шевчука) з Константинопольським патріархом Варфоломієм у Ватикані.
Другою ознакою можливого об’єднання ПЦУ з УГКЦ він побачив у лояльних заявах глав цих церков, які не лише не виключають, а навіть говорять про діалог та можливу єдність в майбутньому.
Та чи є виправданою та чим викликана сьогоднішня спроба підняти тему об’єднання українських православних з греко-католиками.
ЧИМ ВИКЛИКАНА?
Не таємниця, що в середині РПЦ (МП), структурним підрозділом якої є УПЦ (МП), ще з початків Московського царства існував різкий антагонізм стосовно питання будь-якої унії з Римсько-католицькою церквою. Починаючи з митрополита Ісидора у XV ст., який ледь не втратив життя в Москві за те, що підписав Флорентійську унію, завершуючи антиримською кампанією «відродженої» в 1944 році митрополитом Сергієм (Старгородським) Руської православної церкви, вірні та духовенство цієї конфесії, як правило, були вкрай негативно налаштовані не лише до неправославних, але нерідко і до православних з поза меж самої РПЦ. Останніх звинувачували здебільшого в незбережені чистоти віри, діставалось на горіхи і митрополиту Петру Могилі. Сьогодні питання вже не стоїть так однозначно, оскільки в самій РПЦ вже дозволяють собі не лише називати католиків братами, але й визнавати їх таїнства, проводити спільні зустрічі, апогеєм чого стала зустріч Патріарха Московського Кирила (Гундяєва) з Папою Римським Франциском (Бергольйо) в лютому 2016 року. Але я не пригадую, щоб митрополит Антоній висловлював тоді побоювання в тому, що РПЦ перейде в католицизм.
Отже, логічно, що причина коментаря митрополита не зовсім та, про яку він вказує. Бо ж міжконфесійні зустрічі та екуменічні заяви сьогодні стали правилом bon ton в широких релігійних колах. У даному ж випадку це більше схоже на бажання зіграти на болючій для багатьох православних темі унії. Вказати в першу чергу своїй пастві, що, мовляв, якщо перейдете в ПЦУ завтра, то станете католиками післязавтра, тому залишайтесь православними, тобто вірними УПЦ (МП). Такий собі інформаційний етюд на інструменті XV століття на кшталт того, що чисте та надійне православ’я лише в Московському царстві.
ЧИ Є ВИПРАВДАНОЮ НА ЧАСІ?
Але, можливо, митрополит Антоній правий, і справді в майбутньому ПЦУ об’єднається з УГКЦ в українському патріархаті, визнаючи першість Римського Архієрея? Тобто, чи сповниться в тій чи іншій мірі бачення греко-католицьких митрополитів Андрея Шептицького та Йосипа Сліпого навернути схід на католицьку віру, але в унійний, софтовий спосіб?
Таку впевненість дещо розсіює історія. Берестейська унія була укладена в 1596 році, митрополити Шептицький та Сліпий жили в минулому столітті, однак «навернути схід» за понад 400 років не вдалось нікому, попри те, що подібні намагання були неодноразово, і був час, коли в Україні фактично не залишалось жодного православного єпископа. Сьогодні ж вік екуменізму, толерантності і міжцерковного діалогу, тож уявити собі про перехід мільйонів православних українців у католицизм, або навпаки, ще більше неможливо. Церкви визнають себе сестрами, взаємно визнають таїнства та не ставлять умовою для спасіння приналежність виключно до своєї юрисдикції. Будь-який радикальний рух в сторону адміністративного чи політичного об’єднання викличе нові розколи та внутрішній спротив, а коли до цього долучити ще й питання економічно-господарського характеру, то подібне об’єднання виглядає просто фантастичним, а побоювання щодо нього невиправданими.
ДЕ КЛЮЧІ ОБ`ЄДНАННЯ?
На це питання відповів нещодавно у Львові Предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній (Думенко), про що згадує в своєму дописі і митрополит Антоній.
«Він зазначив, що сам Єпіфаній недавно у Львові заявив, що «ключі» від об’єднання греко-католиків і так званої Православної Церкви України знаходяться у Ватикані і Константинополі», – пише Центр інформації УПЦ (МП).
Іншими словами, митрополит Епіфаній заявив про те, що не може йти мова про об’єднання між частинами церков на місцевому рівні, питання єдності православ’я та католицизму повинне бути вирішене на найвищому рівні давніх патріархій, яку символічно представляє Константинопольський патріархат та Римський Архієрей. Можливо саме ці слова і ріжуть декому вухо в РПЦ, оскільки боротьба за першість в православному світі між Стамбулом та Москвою очевидна для всіх, хто хоч трішки ознайомлений в цій темі. Дехто так і вважає, що йде боротьба не за те, щоб залишитись православними, а за те, який патріарх від імені православного світу підпише нову унію з Римом. Впродовж останніх кількох років «перша скрипка» опинилась в руках Константинополя (Стамбула), але фінансова, дипломатична та політична потуга в значній мірі все ще на стороні Москви.
Тому ключі об’єднання ще, мабуть, довго будуть лежати під багатьма покривалами церковної політики, і на питанні об’єднання УГКЦ та ПЦУ спекулюватимуть як в середовищі цих церков, так і треті сили, які в цій єдності не зацікавлені. А що Ви про це думаєте?
Андрій Толстой, блогер
Використано джерела фото: https://www.facebook.com/church.information.center
Повязані записи
