«Немає влади, яка не була б від Бога». Мабуть, нема людини в Україні, яка хоча би раз в житті не чула цей вислів із Біблії. Інколи ці слова перефразовують ще простіше: «Вся влада від Бога».
Здавалось би, все зрозуміло і нема про що тут говорити. Однак на практиці сприйняття та застосування цього висловлювання зі Святого Письма виявляється набагато складнішим, ніж у теорії. Більш того, цей уривок з Біблії по-різному перекладають. Наприклад, Валерій Громов, автор перекладу Святого Письма «Вічне Євангеліє», подав цей вірш так: «Усяка душа нехай підкоряється вищим владам, бо то не є влада, якщо не від Бога; а такі існуючі влади від Бога установлені» (Рм. 13, 1). Нагадаємо, що традиційні переклади передають виділенні слова здебільшого так: «Немає влади, яка не була б від Бога».
То який переклад правильний? Як розуміти ці важливі слова зі Святого Письма? Невже Сталін, Гітлер та Путін були від Бога? Що робити, коли влада, якій християнам заповідано коритись, є негідною, а її накази — злочинними? Якщо диявол – перший революціонер, то чи кожне повстання надихає саме він? Та чому апостол Павло закликав рабів коритись своїм панам, а жінок — боятись своїх чоловіків? Про це ми поспілкувалися зі знаним перекладачем Біблії українською мовою, отцем-доктором, архимандритом Рафаїлом Турконяком.
Андрій Толстой: Отче-докторе Рафаїле, якщо порівняти традиційний переклад Рм. 13, 1 із перекладом Валерія Громова, виникає запитання: чи справді кожна влада від Бога, чи тільки та, яку Бог настановив? Зокрема в Пророка Осії 8, 4 ми читаємо: «Вони ставлять царів, але не від Мене, — призначають можновладців без Мого відома». Отже, в тій самій Біблії говориться, що є правителі, поставлені не Богом, а лише людьми. То як тоді розуміти слова апостола Павла, що «нема влади, яка не була б від Бога»?
О. д-р Рафаїл Турконяк: Ці слова в Осії означають те, що люди ставили владу, не питаючись Бога.
Отже, ця влада була не від Бога?
Вся влада є завжди від Бога, але люди не завжди то пам’ятають. І не завжди діють, пам’ятаючи про це. Маємо приклад Ісуса Навина, коли до нього прийшли люди з Ґівеону (див. Іс. Нав. 10 розд.) і ввели його в оману, мовляв, вони прийшли здалека. Ісус Навин не звернувся до Бога, як йому поступити, і через це ґівеонетяни змогли його перехитрити.
Отже, вся влада від Бога, але вона не завжди діє згідно з Божою волею?
Влада не завжди хоче чинити те, що Бог хоче. Навіть не намагається цього з’ясувати. Вона вважає, що якщо я влада, то мені все можна. А можна не все. Якщо ти настановлений від Бога, то повинен цікавитися – як мені робити?
Але апостол Павло закликає коритися владі. А як же її слухатися, якщо вона діє не по-Божому, а по-своєму?
Це вже інша справа. Наш обов’язок — слухатися влади. А чи влада діє правильно, чи неправильно — за те відповідає влада. При демократії ми можемо щось вимагати від них пізніше на виборах. Сказати, щоб дали звіт, чому вони так зробили? Але слухатись ми все ж таки маємо.
Але ось, наприклад, Путін видає злочинний наказ громадянам Росії йти в армію і вбивати українців. Їм теж його слухатись, бо він – влада?
А це вже має кожен сам вирішувати. Але ми бачимо, що багатьох із них не цікавить, що насправді відбувається. Так що вони стають такими самими вбивцями, як і він — вони не хочуть дослідити, чому такий закон був даний.
Але вони слухають своїх духовних провідників: православні — патріарха Кирила, протестанти — Сєргєя Ряховского, людей, які пішли на співпрацю зі злочинним режимом у Кремлі. Люди бачать по телебаченні, як представники різних конфесій і релігій кажуть своїм прихожанам, що «вся влада від Бога», тому якщо Путін (президент) сказав — то йдіть на війну, «відрізайте голови шайтанам» і т. п.
Ну це їхня інтерпретація.
Але ж вони апелюють до слів Біблії, де написано: коріться владі, бо вона від Бога.
Але воно не так написано. І в цьому суть. У Святому Письмі не сказано, що ви мусите потурати злочинним діям влади. Ви маєте самі розрізняти, котрі дії є злочинні, а котрі приймаються. Від цього обов’язку ви не звільнені, навіть якщо «вся влада від Бога».
Ваша думка зрозуміла, але багато людей не заморочується щодо цього. Вони мислять по-простому: якщо Бог дав нам цього правителя, значить, така Божа воля.
Бог дає їм такого правителя, якого вони собі вибрали. І так Він тоді сказав в Осії: ви собі поставили владу, «але не від Мене». Але раз ви собі вибрали, то маєте і надалі вибір: можете Мене слухати, а можете Мене не слухати. Ті люди залишаються під владою так довго, як вони хочуть її слухати. Та вони не ставлять собі запитання, чи вона злочинна? Вони не хочуть клопоту. Вони просто приймають все як є.
Апостол Петро в своєму Першому Посланні (2 розділ 17 вірш) пише: «Бійтеся Бога, поважайте (шануйте) царя». Павло каже в 13-му розділі до Римлян: «Віддавайте всім належне: кому податок – податок, кому мито – мито, кому страх – страх, кому пошану – пошану». Апостоли жили в часи монархії, а як застосовувати ці слова за демократичної системи влади? Чи можемо ми користуючись біблійною мовою за аналогією, наприклад, називати президента — царем?
Ми можемо його називати чим хочемо… Але в біблійному значенні, особливо, коли ми говоримо про ізраїльських царів, то вони були назначені Богом. А коли хтось самовільно ставав царем, то Бог назначав тих, хто приходив і їх убивав. Так що в них була інша система. Також читаємо, що Бог настановив вавилонського царя Навуходоносора, а пізніше — перського Кира, щоб кожен із них виконав Його волю (пор. Іс. 44, 28; 45:1-5; Єр. 27, 6; Єз. 29, 18-19). Так що Господь Бог працює, але Він також шанує і нашу волю. Ми можемо вибирати собі кого хочемо. І ми можемо його слухати чи не слухати.
Як людині не заплутатись у тому всьому? Бо всюди є проповідники чи священнослужителі, які люблять владу, а влада любить їх. І цим людям подобається застосовувати різні висловлювання зі Святого Письма про послух царям, про страх перед правителями, мовляв, це ваш обов’язок — мовчіть, коріться і бійтеся, бо так написано в Біблії.
В Біблії написано, що треба шанувати владу. Ми так і перекладаємо це слово українською. Це не такий страх, що з мене весь розум вискочив. Це є свідома побожна пошана, яка водночас включає в себе розрізнення: чи правильно вчиняє той чи інший правитель. Пригадайте, як цар Саул просив пророка Самуїла, аби той його підтримав, а той відмовився від нього, тому що Бог його відкинув (див. 1 Сам. 15, 25-28).
Але Саул далі залишався при владі.
Так, Самуїл його не скинув — його Бог скинув.
Але, знову ж таки, хоча Саул вже був відкинутий Богом, але Давид казав, що «нехай боронить мене Господь, щоб я підняв свою руку на Господнього помазаника!» (див. 1 Сам. 26, 11).
Так, аж поки Бог його не забере, або він сам помре.
Та в демократіях люди мають можливість змінювати владу законним чином, не чекаючи на смерть правителів.
Але переважно ми зобов’язані чекати чотири чи п’ять років, бо, так би мовити, ми дали їм мандат правити. І нема системи, щоб їх відкликати.
Але як тоді розуміти два майдани, які відбулися в Україні? Другий був досить жорсткий, і ніхто не хотів чекати, коли закінчиться термін правління Януковича.
У тому випадку не йшлося про те, що не хотіли чекати на кінець президентського терміну Януковича — не хотіли того, що Янукович пропонував, а саме – йти під Росію. Бо на це наш народ не підписувався. А коли Янукович зачав ту бійню, то фактично сам себе знищив. Між іншим, подібне сьогодні відбувається в Грузії.
Разом з тим, в Грузії є законна влада, яка отримала на виборах більшість голосів. І якщо відштовхуватись від того, що ми говорили — згідно з принципами Писання треба чекати наступних виборів, і лише тоді давати оцінку владі. Але натомість частина грузинів виходить на вулицю і говорить: ми не погоджуємося вже тепер. Чи не є це свавіллям, яке Бог засуджує?
Вони протестують тому, що не погоджувались під час виборів на те, що робить їхня влада, яка відмовилась від перемовин щодо вступу Грузії в ЄС. Статистика показує, що понад 80 відсотків хочуть до Європи. Так що то є велика більшість, а влада не хоче їх слухати. Якби влада мала трохи розуму, то зробила би так, як радили старці Ровоаму, коли до нього звернулась громада з проханням послабити тяжке ярмо, яке на них наклав його батько Соломон (див. 1 Цар. 12: 3-19). Старійшини радили Ровоаму виявити доброту до народу і відповісти їм лагідно, через що народ буде служити йому протягом усього свого життя. А він що зробив? Він сказав людям: «Мій батько поклав на вас тяжке ярмо, а я ще додам до вашого ярма! Мій батько карав вас бичами, а я вас каратиму скорпіонами!». І люди сказали йому: «Забирайся!».
Але й він був царем від Бога, як син Соломона і внук Давида.
Так, він був владою від Бога, але не послухав, не хотів провадити народ так, як Бог йому казав. У цьому ж була й проблема Саула — він не хотів робити того, що Бог йому наказав. Хоча Саула також вибрав Бог. Та ми знаємо його гіркий кінець.
Але все ж таки залишається питання щодо того, як християнам поводити себе в подібних ситуаціях. Ідеальної влади не існує, і вона завжди буде комусь не подобатись. І якщо скидати владу, навіть погану для більшості, здається, це все ж таки контрастує зі Святим Письмом, де нам заповідано владу слухати, шанувати, платити податки, і тому подібне.
Якщо знову подивимось на біблійну історію Ізраїля, то Бог все ж таки скидав царів, особливо північного царства. Він посилав людей, які вибивали не тільки їх, але весь їх рід. Там ніхто не лишався. Раз ви не слухаєтесь, то Бог посилає людей, які усувають вас від влади. І Бог може це робити в різний спосіб. Чому наші повстали при Януковичу? Бо їх побили. Якби він мав розум і пішов на поступки, він би далі був президентом. Але він хотів показати своє. Таке відбувається зі всякими диктаторами, бо вони вважають, що як мають владу, то всі мусять їх слухати, а вони – нікого.
Отже, те, що традиційно церква завжди казала, що диявол – це перший революціонер і всі революції — не від Бога, не зовсім правильно?
Диявол був перший революціонер, то факт. Він збунтувався проти Бога. І не тільки то — він забрав зі собою велику частину ангелів. Ми на землі маємо то щастя, що Бог хоче, щоб кожний з нас показав те, який він є перед Ним. Бо ангелам, які є чисті духи, Він другого шансу не дав. А оскільки ми не є ті, що безпосередньо згрішили, Бог нам дає другий шанс. І тепер мусимо з Ним консультуватися в усьому, тому що Бог може і нас у різний спосіб напоумляти.
Виходить так, що Бог владу настановляє, але може її також зміщувати?
І робить Він це через когось.
Уявімо ситуацію, що в країні є влада і є ті, хто хоче її змістити. Коли правили безбожні більшовики, визначитись християнину було простіше. Але в наш час будь-яка влада зазвичай перебуває в оточенні духовенства, яке її підтримує. І ті, хто хоче змістити цю владу — також не без священника в своїх рядах. Кожен говорить, що з ним Бог, кожен б’є себе в груди, що він за справедливість та за кращу долю народу, а його противники — це зміїне поріддя. Як не заплутатись людині в цьому випадку?
Треба дивитися на діла. Чи вони роблять добрі діла? Чи вони підтримують Божу річ? Чи вони підтримують тільки свої особисті забаганки? І від того відштовхуватися. Якщо хтось робить Божі речі — підтримувати. Але, якщо хтось, як ми бачимо, тільки підтримує свої забаганки, сказати йому: «бай, бай».
Тобто, одна справа говорити, а інша справа — вчинки.
Так, пізнаємо інших по їхніх ділах.
І вже в цьому контексті хочеться згадати ще про одне важливе біблійне та історичне питання. Інколи можна почути докір християнам, що апостол Павло писав, аби раби корилися своїм панам, а до повстання їх не закликав.
Так, не закликає.
Але ж рабство несправедливе?
Несправедливе в наших очах сьогодні. Хоча рабство нікуди не зникло. Бо є завжди люди, які хочуть над іншими панувати. В Росії фактично є рабство. Диктатор не дає їм способи освітлювати правду, наговорив своє і тримає їх під ковпаком.
А незгідних жорстоко репресує.
То завжди було.
Але Павло не каже повставати.
Павло не каже повставати. Він каже їм: покажіть панам, що християнство таке добре, що їм свого не захочеться робити. Зробіть так, щоб вони захотіли бути християнами, і тоді не буде рабів. Він до того змагав, і то саме мав на думці апостол Петро.
Легше це було сприйняти в той час, коли християни були рабами, а їхні пани — язичниками. А тепер, в широкому сенсі цього слова, і пани християни, і раби християни. До кого тому пану навертатися, якщо він не лише себе християнином вважає, а інколи ще й нагороди в церкві отримує?
За такого треба молитися, щоб Бог дав йому потрібне в голові, щоб він поводився так, як треба. Бо ми завжди прийдемо до того самого: одні хочуть панувати над іншими. Це є те, про що Христос апостолам сказав, коли обмив їм ноги. Він запитав: «Чи ви знаєте чому Я вам те зробив?». «І ви робіть так один одному» (див. Ів. 13, 12-17). А в іншому місці каже ученикам: «Ви знаєте, що князі народів володіють ними, а сильні світу панують над ними. Не так буде у вас: бо хто хоче між вами стати великим, той нехай буде вашим слугою, і хто хоче між вами бути першим, нехай буде вашим рабом» (див. Мт. 20, 25-28). Тобто, чим ти є вище, тим більше маєш служити. Навіть один з титулів Папи Римського — «Слуга слуг Божих».
Але були часи, коли церква була дуже великим землевласником і мала власних кріпаків. Це навіть у голову не вкладається.
Ну бо вона не виконувала Божих законів.
Але ж усі читали Святе Письмо, і мали би це розуміти.
Між іншим — Святого Письма тоді не читали.
Ну але ж ті, що вчилися і ту систему будували, все ж таки читали.
Було так, як ви казали про представників того духовенства, які розповідають росіянам, що слухати Путіна угодно Богові. Це все їхня інтерпретація. Все залежить від того, як ви собі поясните Святе Письмо. І завжди так було. Апостол Петро сказав ще від самого початку, що є такі люди, які «перекручують» Писання собі на власну погибель (див. 2 Пт. 3, 16). Бо вони пояснюють все так, щоб їм було добре. Вони не дивляться, чи то правильне чи неправильне, ні, вони пояснюють, чи їм то вигідно, чи їм така інтерпретація добра. І таких багато. Христос про це теж казав: «Не кожний, хто каже Мені: Господи, Господи! Увійде до Царства Небесного, але той, хто виконує волю Мого Отця, який на небесах» (Мт. 7, 21).
Якщо людина повинна читати Біблію і розрізняти, чи не вводять її в оману, то для чого тоді їй потрібна церква? Тим більше, як ми згадували, не всі священнослужителі служать Богу.
То є питання, яке, між іншим, не від нині. Ще апостол Петро писав, що не можна тлумачити Святе Письмо, як мені хочеться (див. 2 Пт. 1, 20). Треба знати спосіб, в який Бог думає. А цього можна досягти, якщо читати все Святе Письмо і брати його в цілості. Святе Письмо навіть цитувати можна по-різному. Ось візьмемо 13 (14) псалом і читаємо, що там написано: «Нема Бога!». Але в контекст цих слів такий: «Безумний у своєму серці сказав: “Нема Бога!”».
Як знайти баланс у цьому питанні? Бо все ж таки в більшості люди слухають, що їм каже священник чи єпископ на проповіді. Добре, якщо духовна особа навчає здорової науки та має Духа Христового, а якщо трапиться такий перевертень, як Гундяєв, що ховає під рясою безбожні наміри?
Треба дивитися на їхні діла. І чи те, що вони говорять, відповідає Святому Письму. І фактично, чи це є служіння один одному? Бо основа всього є те, що Христос сказав у Євангелії від Матея (7 розділ 12 вірш): «Отже, все, що тільки бажаєте, щоби чинили вам люди, те чиніть їм і ви». Можна сказати це саме ще по іншому: «Не роби іншим те, що не хочеш, щоб тобі робили». Це і є мірило. Це правило Христа, і все християнство на ньому збудоване. Ти хочеш, щоб до тебе прийшли з війною? Ні. То сам не йди! Ти хочеш, щоб з тобою поводились несправедливо? Ні. І ти того не роби. Христос буде судити тебе на підставі того, що ти робив, і як ти поводився. Як ти слухав Його слова.
Влада існує не тільки в державі і на роботі, але ще й у сім’ї. Нещодавно одна прихильниця гендерної ідеології зробила закид християнам, що, мовляв, Біблія вчить дискримінувати жінок, бо там написано, що жінка має боятися і слухатися свого чоловіка. Що би Ви на це відповіли?
Є такий англійський вираз: «it takes two to tango» — щоб танцювати танго, треба дві особи. Як одна особа не хоче слухати, а друга – податися — то нічого не буде. Так і в шлюбі: обидві сторони мають визначитись, як будуть провадити своє спільне життя. Питання наступне: ви хочете зберегти шлюб чи ні? Те, що є певні правила, які Святе Письмо кладе – так, вони є. Але обі сторони мусять хотіти, щоб шлюб функціонував.
Те, що голова родини — це чоловік, написано відразу в Книзі Буття, а пізніше в Новому Завіті. Це є правила, які Бог поставив. Чи ви хочете то слухати, то вже ваша справа. Але ви повинні слухати, бо в кожній спільноті є голова — той, за ким останнє слово. Так само і в родині мусить бути той останній, так сказати, важіль, який приймає рішення, якщо вже не годні договоритися.
Але прихильники гендерної ідеології вважають, що це дискримінація.
Це не дискримінація, тому що чоловік і жінка між собою полагоджують ті речі. А якщо вони не вміють між собою полагоджувати, той шлюб не витримає. Ми бачимо, як більше ніж 50% шлюбів не витримує. Тому що люди не хочуть коритися одні одним. Люди хочуть панувати одні на одними. Часом то хоче жінка, часом то хоче чоловік. А часом хочуть обидва і тоді доходить навіть до п’ястуків.
Але їх особливо короблять слова з Біблії: «Дружина нехай боїться свого чоловіка» (Еф. 5, 33).
Там вживається грецьке слово «тімейн». Про чоловіка ж сказано, що він повинен любити свою жінку (Еф. 5, 28). Але слово «тімейн» означає особливий страх з пошаною. Ми такого слова в українській мові не маємо, тому перекладаємо нашим «боїться».
Але страх все одно сприймається як щось негативне.
У нас сприймається як негативне, а там – ні. Бо це є особлива пошана до Бога: боюсь, щоб Богові не зробити зло. Це зовсім інше поняття страху.
Це не фобія? Це слово також, здається, з грецької до нас прийшло?
Так, це не «фобео». Тут вживається слово «тімейн». Тому я завжди говорю на всіх конференціях, що якщо ви хочете знати, що Бог дійсно сказав, навчіться єврейської, греки, і читайте в оригіналі. Бо ніяка мова, ніякий переклад, вам не передасть того повністю, це є неможливе.
Отже, з Вашої точки зору, наскільки має право на життя переклад Рим. 13, 1 Валерієм Громовим, про який ми згадали на початку нашої розмови?
Воно відповідає. Такий варіант перекладу допустимий. Хоча я би так не переклав. У мене інший підхід. Я намагався ніколи не вкладати ніякої інтерпретації.
Тобто можна сказати, що цей переклад зроблено під значним впливом тлумачення?
Так, і це є, між іншим, модерна система — вони більше тлумачать, ніж перекладають. Бо існують різні системи перекладу. До початку минулого століття переклад полягав у тому, щоб передати точне значення, навіть порядок слів той самий зберігали. І виходило, що людина не розуміла, що читає. Візьміть, наприклад, церковнослов’янський переклад — він є добрий, дуже точний, але зроблений дослівно так, що якщо ви не знаєте грецького тексту, який під тим лежить, то не можете здогадатися, про що говориться. Але він є точний… Та все ж не точний (сміється).
Дякую, отче Рафаїле, за цю змістовну дискусію.
Також читайте: Архимандрит Рафаїл Турконяк: «Війна ніколи не є біблійна»
О. д-р. Рафаїл Турконяк: Не сподівання, а переконання, що росія перестане існувати
Ієрм. Рафаїл Турконяк: «Я одинокий священник, свячений двома ісповідниками віри» (відео)
Повязані записи
