«Хтось прокляв (врочив) мене»: як діяти в такій ситуації?Пані Оксана пише: «Вже деякий час у моєму житті відбуваються погані речі. Я переконана, що моя сусідка, колишня подруга, наврочила мене, наслала якесь прокляття. Що мені тепер робити?»
Шановна пані Оксано!
Слова, які людина говорить іншим, мають свою ціну і силу.
До них належить, наприклад, заборона проклинати: «Хто проклинатиме свого батька або матір, скарати того смертю» (Вих. 21, 17); «Князя народу твого не проклинатимеш» (Вих. 22, 27);
Також у Біблії говориться: «Не проклинай глухого» (Лев. 19, 14). Чи означає це, що людей зі слухом проклинати можна? Звісно, ні. Тоді про що йдеться? Можна впевнено припустити, що мова йде саме про вплив, який має прокляття на життя людини, незалежно від того, чує вона його чи ні.
У Новому Завіті Христос заповідає не лише не проклинати у відповідь, але й благословляти: «Благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, що вас зневажають» (Лк. 6, 28). Благословення інших приносить користь тому, хто благословляє. Прокляття руйнує того, хто проклинає. Святий ап. Петро, пишучи про це, наголошує: «Не платіть злом за зло, чи лайкою за лайку, а, навпаки, благословляйте, бо ви на те покликані, щоб успадкувати благословення» (1 Пет. 3, 9).
Отже, неправильно проклинати у відповідь на прокляття, а також шукати «захисту» в чаклуна — це означало би боротися зі злом, звертаючись до нього по допомогу. Все має свою ціну, і диявол своє обов’язково візьме, тому, навіть якщо здається, що відьма (відьмак) допомогли – це ілюзія: людина вже попала на гачок до бісів. Розірвати цей зв’язок можна лише покаянням і сповіддю. А інколи може знадобитись і додаткова духовна допомога від досвідченого в цих питаннях священника-екзорциста, а таких дуже мало. Тому краще в той рів не стрибати. Тим більше, що «чародійство», згідно зі словами св. апостола Павла до Галатів, належить до «учинків плоті», і ті, «що таке чинять, Царства Божого не успадкують» (пор. Гал. 5, 20, 21), іншими словами, вони підуть до Пекла (пор. Одкр. 21, 8).
Та все ж людина може благословити свого ближнього, але може і проклясти його. Як благословення, так і прокляття мають силу. Говорячи про образи та прокльони, необхідно підкреслити, що найчастіше це акти помсти або наслідок заздрощів чи ревнощів. Той, хто проклинає або чаклує, хоче, щоб добро, яке відчуває інша людина, закінчилося. Часто така людина навіть не усвідомлює, що співпрацює зі злим духом у цій злій справі.
А це означає, що інколи допомогти людині, на яку вплинуло прокляття, чари або вроки, може тільки екзорцизм. Однак основну відповідальність за свій захист несе сама людина. Якщо вона живе в гріхах, то повинна стати на шлях навернення – іншими словами, їй потрібно повернутись у стан освячуючої ласки через Сповідь та почати причащатись. Якщо ж людина вже є практикуючим християнином, їй також треба зміцнити свою віру, посилити молитву, більше читати Святе Письмо (бажано вголос), поглиблювати свої релігійні знання з правильних джерел. Важливо не піддаватися страху чи паніці, бо на противагу вірі саме страх найбільше відкриває двері злу в нашому житті.
Водночас не варто впадати в іншу крайність — у самовпевненість. Віра в Бога – це не віра у свою винятковість та невразливість. Справжня віра — це духовний щит на болі бою (пор. Еф. 6, 10 – 17), а не шезлонг на березі моря. Тим більше, що «добрий лише Бог», а навіть найкращі з нас далекі до ідеалу, як сказав Христос, ми — «злі» (пор. Мт. 19, 17; Лк. 11, 13). А «злі» – значить вразливі.
Тому моліться ревно та покірно самі, просіть про молитву інших, приступайте до Сповіді і Причастя, попросіть про Літургію у вашому наміренні. Моліться на вервиці або на чотках. Простіть! А як не маєте сил простити, моліться за кривдника, щоб навернувся. І що б там не було, прославляйте Бога, дякуйте Йому за все добре у вашому житті, а також за випробування: не нарікайте та не озлоблюйтесь. «Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь» (Рим. 12, 19).
Використовуйте належним чином (не магічно) сакраменталії: екзорцизмовані воду, олію та сіль, а також знаки святих, які маєте на собі та вдома – наприклад, медальйон, реліквії, розп’яття, образи святих. Завжди великою допомогою є молитва рідних та посвячених Богові людей, а також паломництва до санктуаріїв (святих місць). Не треба падати духом через біди — прокляття може інколи викликати у вас огиду до святих речей, священників та церкви. Злі духи також можуть перешкоджати вашій особистій молитві через сильну нехіть або збурення зовнішніх обставин.
Завжди пам’ятайте, що нашою опорою є сам Ісус Христос! Ніхто не може вирвати нас із Його Серця проти нашої волі.
Мабуть, найдраматичніші приклади – прокляття дітей, у тому числі ненароджених. Церква знає такі випадки. Звідси й практика використання екзорцизму під час обряду хрещення.
Прокляття вимучує, гнітить, нищить і штовхає туди, куди людина не хоче йти. Це як зла атмосфера, яка іноді здається сильнішою, іноді слабшою, але від якої ви ніколи не звільняєтеся повністю.
Важливо знати, що проклинати когось є важким смертельним гріхом. Особливо треба слідкувати за своїм язиком батькам, вважаючи на те, що вони говорять дітям і про дітей, у будь-якому їхньому віці. Якщо вже так сталось, що прокляття накладено або вже діє, батькові чи матері треба обов’язково покаятись, посповідатись і бажано замовити Службу Божу за свого сина чи доньку.
У Книзі Приповістей 26, 2 сказано: «Як пташка тріпоче крильцями, як ластівка літає, так і незаслужене прокляття пролетить повз і нічого з тобою не трапиться». Саме тому християнин повинен зберігати спокій і дбати про чистоту свого життя, покладаючись на Божу благодать і допомогу. Ніщо не може замінити людині особистих стосунків з Богом, її осмисленої участі у Святих Таїнствах та боротьби зі спокусами. Тому навіть використання сакраменталій не повинно замінити людині здорового щоденного духовного життя, інакше це перетвориться на християнську магію чи забобон. Сакраменталії важливі, вони активують нашу віру і водночас є носіями Божої благодаті. Та вони лише допомагають нам у боротьбі зі стрілами лукавого на шляху нашого паломництва в Боже Царство, а не заміняють нас.