3 січня Церква вшановує пам’ять святої мучениці Юліанії. З дитинства мені не подобалось моє ім’я. Батьки планували назвати мене Юлією на честь прабабусі, проте в останній момент передумали. Коли запитую тата, чому я не Юлія, то він завжди аргументує, що «Юліана» – вміщує у себе галицьку пишність і прив’язку до польської традиції, бо наша родина сягає корінням на Захід. Для покоління 90-их моє ім’я було доволі екзотичним, тому я ніколи не любила вирізнятись з-поміж інших дітей, тим паче, що моє ім’я завжди неправильно писали чи перекручували у документах. Тому завжди називалась Юлею і просила, щоб вчителі у гімназії, де я навчалась, також так мене кликали.
Так тривало до певного моменту. В університеті, під час навчання на першому курсі факультету журналістики, у нас була обов’язкова дисципліна – слов’янська мова. Кожен міг обрати будь-яку мову і записатись у певну групу: хорватську, болгарську, чеську, македонську, російську, польську. Я обрала останню. Викладач ніяк не міг запам’ятати моє ім’я, завжди називав Уляною, хоча знаю про те, що Уляна і Юліана – це однакові імена, просто Уляна – грецьке, а Юліана – римське. Та все ж мене це дуже дратувало, тому під час однієї з пар, коли він вчергове неправильно звернувся, я встала і сказала: «Вибачте, але мене звати Юліана, а не Уляна. Якщо не можете запам’ятати моє ім’я, то називайте Юлею». На що він відповів: «Та ні, треба поважати своє ім’я. Ваше ім’я – особливе і дуже рідкісне». Від того часу викладач більше ніколи не називав мене Уляною, а я почала цікавитись своїм іменем, а особливо історією життя святої Юліани. Те, що я прочитала про святу мученицю у «Житії святих», вразило до глибини душі.
Свята мучениця Юліана або ж Юліанія (Іуліанія) народилася в місті Нікомидії. Її батько Африкан був поганином. У дев’ятирічному віці дівчина була заручена з поганським старостою Елевсієм. Але згодом свята Юліанія таємно прийняла святе Хрещення. Тож сказала, що вийде заміж за Елевсія за умови, що він стане християнином. Однак поганин побоявся прийняти Христову віру, щоб не втратити царської ласки. Після цього випадку свята Юліана вирішила ніколи не виходити заміж. Батько намагався різними способами схилити дочку, щоб вона вийшла заміж, але, не досягнувши бажаного, жорстоко над нею знущався.
Після цього він віддав доньку на суд самому правителеві міста Елевсію. Той просив Юліанію вийти за нього заміж, обіцяючи не примушувати її відрікатися віри в Христа. Свята Юліанія відмовилась, обравши муки. Її довго і жорстоко били, але вона після кожного допиту отримувала від Бога зцілення і нові сили. Тортури здійснювали при великому натовпі людей, з котрих 500 чоловіків і 130 жінок, бачачи незламність та відвагу святої та чудесні зцілення її ран, теж сповідали Христа.
Елевсій присудив Юліанію на смерть. Святу мученицю Юліанію стратили в 304 році за переслідувань імператора Діоклетіана. Сповідниця з покорою сприйняла вирок та з радістю прославила Господа, Який сподобив її прийняти мученицький вінець. Разом з нею прийняли мученицьку смерть і 630 новонавернених християн.
У цій історії ми бачимо надзвичайно сильну і вольову, дуже принципову жінку. Вразив її вибір – або творення повноцінної християнської сім’ї, або ж незаміжжя. Можу тільки уявити собі, наскільки була важкою доля жінки IV століття, яка не мала сім’ї, як сприймало її тогочасне суспільство. Тим не менше свята Юліана розуміла, що, по-перше, не зрадить Христа, а, по-друге, не зможе бути духовно повноцінною дружиною і творити домашню Церкву, якщо її чоловік і надалі житиме за законами розпусти і вседозволеності. Важливо, що сила її віри і рішення вплинула на життя ще 630 (!) осіб, які згодом також увірували.
Коли прочитала цю історію, поставила собі запитання: чи змогла б я також піти на таку жертву? Чи змогла б не зрадити своєї християнськості до кінця? Звичайно, це залежить від обставин, але думаю, що такої жертовної любові, яку представила прикладом свята Юліана, потрібно вчитися і прагнути! Проте побачила у характері цієї жінки чимало спільних рис, тому видається, що ми навіть чимось схожі. Через те безмежно полюбила своє ім’я! Знаю, що воно популярне також під час чернечого постригу, тому часто друзі кажуть, що маю монаше ім’я.
Два роки тому, під час Літньої школи журналістики газети «День», впродовж якої була куратором, ми зі студентами відвідували Софію Київську. Безумовно, кожен знає, що на стелі святині зображені лики мучеників. Я піднялась у ту частину храму, де згідно з історією завжди сиділа княжа сім’я, щоб звідти помилуватись Орантою. Сперлась на поручні і довго розглядала мозаїчний образ, а також інші розписи. Коли ж я підняла голову догори, неочікувано для себе побачила лик святої Юліани над головою. Тоді зрозуміла, що покровителька завжди поруч, – і у моменти радості, замилування, внутрішньої тиші, і у періоди складного вибору.
Тому любімо і цінуймо власні імена, берімо приклад зі своїх покровителів, адже вони з’являються у нашому житті невипадково! Сьогодні молімося до Бога за заступництвом святої Юліани за мир і спокій в Україні, а також просімо про дар жертовної любові і сили духу у нелегких обставинах нашого життя!
Юліана Лавриш
Повязані записи
